Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді

Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту. Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості в циклічних видах спорту. Забезпечення безпеки навчально-тренувальних занять в біатлоні.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ДИПЛОМНА РОБОТА

Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1 . Особливості тренувального процесу біатлоністів

1.1 Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту

1.2 Функціональна і біомеханічна економізація витривалості

1.3 Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості в циклічних видах спорту

1.4 Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації в підготовчий період

Розділ 2. Забезпечення безпеки навчально-тренувальних занять в біатлоні

Розділ 3. Організація та методика дослідження

3.1 Методи дослідження

3.2 Організація дослідження

3.3 Розробка експериментальної методики розвитку спеціальної витривалості біатлоністів

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Стрімке зростання результатів у біатлоні постійно змінює багато положень методики тренування. Практика висуває нові варіанти побудови тренувального процесу , вимагає їх вивчення.

У цілому тренувальний процес розвивається при збільшенні обсягу та інтенсивності підготовки, а також підвищення частки спеціальних вправ. Однак практиці явно бракує нових теоретичних ідей.

Питання розвитку швидкісно-силової витривалості біатлоністів на сучасному етапі набувають все більшої актуальності. До останнього часу в теорії та методиці тренування біатлоністів вважалося, що розвиток спеціальної витривалості здійснюється в достатній мірі при пересуванні на лижах і при виконанні спеціальних підготовчих вправ. Такий стан, очевидно, потребує перегляду , так як швидкість пересування найчастіше лімітується рівнем розвитку спеціальної витривалості.

Застосування правильної методики розвитку витривалості, має відігравати значну роль в успішному виступі на лижних трасах і в біатлоні.

У зв'язку з актуальністю поставленої проблеми мною був організований і проведений педагогічний експеримент, метою якого стало експериментальне обгрунтування ефективності застосування розробленої методики з підвищення швидкісно-силової витривалості у біатлоністів високої кваліфікації в підготовчому періоді.

Об'єкт дослідження - тренувальний процес біатлоністів високої кваліфікації.

Предмет дослідження - розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді.

Відповідно до поставленої мети в ході дослідження вирішувалися такі завдання:

1 . Охарактерезувати витривалість.

2 . Проаналізувати методики розвитку витривалості в біатлоні.

3. Розробити експерементальну методику розвитку спеціальної витривалості біатлоністів в підготовчому періоді.

4. Виявити ступінь ефективності застосування розробленої методики в тренувальному процесі.

Методи дослідження:

1 . Аналіз історичних та спеціальних літературних джерел, теоретичне узагальнення досвіду провідних фахівців.

2 . Педагогічний експеримент.

3 . Педагогічне спостереження.

4 . Контрольні випробування.

5 . Методи математичної статистики.



Розділ 1. Особливості тренувального процесу біатлоністів

1.1 Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту

Стратегічним напрямком виховання специфічної витривалості спортсменів, які спеціалізувалися в циклічних видах з тривалістю змагальної вправи від 1,5 хвилин до декількох годин, є побудова спеціального фундаменту підготовленості.

І хоча на етапі головних змагань окремі показники, що визначають спеціальний фундамент, декілька знижуються, сумарна сукупність всіх функціональних і рухових проявів повинна залишатися найвищою для конкретного спортсмена.

Аналіз тренувальних програм видатних спортсменів показує , що для створення необхідного рівня спеціального фундаменту, адекватного планованим результатам , потрібні багато років, а в макроциклі - кілька місяців, а для його реалізації в спортивні результати в річному циклі - тільки тижнів, що і визначає співвідношення приватних обсягів тренувальних навантажень.

Багатьох видатних спортсменів сучасності в різних циклічних видах спорту, пов'язаних з переважним проявом витривалості, об'єднують загальні особливості - різнобічна підготовленість, що дозволяє з успіхом виступати на дистанціях різної тривалості, що відносяться до різних зон відносної інтенсивності, що вимагає різного вкладу енергетичних ресурсів організму (Е. Хейден і Г. Німан - в ковзанах ; Б. Делі, В. Смирнов та В. Єгорова - у лижах; М. Кіптануі і Ван - Цюнь -ся - бігу; В. Сальников і В. Садовий - плаванні; І. Пацайкін і А. Шапоренко - у веслуванні; В. Єкимов і М. Індурайн - у велоспорті та ін.) При цьому їх перемоги на різних дистанціях проходили з інтервалом у кілька днів.

Видатні досягнення цих спортсменів можна пояснити одним фактором - наявністю найвищого спеціального фундаменту підготовленості, що дозволяє показувати рекордні результати в широкому діапазоні дистанцій.

Функціональну систему, відповідну високому рівню спеціального фундаменту підготовленості, можна охарактеризувати наступними показниками: високим рівнем МСК ( з відхиленням - не більше 5% від індивідуального максимуму), високою швидкістю пересування і споживанням кисню на рівні анаеробного порогу в межах 85-90 % від МСК, високої функціональної і біомеханічної економізацією, згладжуванням суперечностей між жировим і вуглеводним обміном , ефективної спортивної технікою, необхідним рівнем сили м'язів, що забезпечують руховий акт , і її утилізацією в змагальній діяльності .

Більшість компонентів, що складають спеціальний фундамент підготовленості у спортсменів високої кваліфікації , як усередині одного виду спорту, так і в різних дисциплінах, мають певні варіації, що вимагає при плануванні тренування спортсменів високої кваліфікації йти шляхом індивідуалізації.

Створення спеціального фундаменту підготовленості забезпечує високий рівень працездатності і спортивних результатів протягом значної частини річного циклу (до 6-9 місяців), і, за умови хорошої емоційної стійкості, а, головне, відповідної мотивації, дозволяє за рахунок нетривалої підвідної інтенсивного тренування та серії змагань на різних дистанціях вивести спортсмена на видатні досягнення як на основний, так і на суміжних дистанціях.

Основу тренувальних програм, спрямованих на створення спеціального фундаменту, складають тренувальні навантаження на рівні анаеробного порогу (3-5 ммоль/л), більше 50% від загального річного обсягу, і вправи на силову витривалість, які є адекватним стимулом для розвитку м'язів, що виконують основну роботу в змагальних вправах.

Специфічні змагальні та спеціально-підготовчі вправи володіють найбільшим тренувальним впливом , і обсяг їх в багаторічному процесі поступово збільшується. Залежно від кліматичних умов і матеріально-технічної бази частка таких вправ у різних видах спорту становить від 60 до 100%.

Всі специфічні засоби виконуються методами безперервного вправи ( рівномірний і змінний ) і методами інтервальної вправи.

Ці методи можна також комбінувати, що дає можливість забезпечити найбільш повну відповідність їх спрямованості занять.

Традиційне застосування методів тренування має характерні особливості, притаманні окремим видам спорту. Так , одні види : велоспорт, лижний спорт, ходьба, біг - використовують при вихованні витривалості, особливо в підготовчому періоді, в основному безперервні методи; інші види спорту: плавання, ковзани - майже цілорічно - інтервальні, що обумовлено специфікою використання для тренування спортивних споруд.

Силові вправи, використовувані в тренуванні спортсменів у циклічних видах, що вимагають прояву витривалості, слід розглядати як засоби інтенсифікації роботи м'язової системи в специфічному руховому режимі, ефективно сприяє процесу адаптації до цього режиму і підвищенню двох головних властивостей силових і окислювальних можливостей м'язової тканини.

У багаторічному плануванні з віком і стажем силова витривалість стає все більш специфічною, з орієнтацією не стільки на збільшення показників сили, скільки на реалізацію силового потенціалу в русі на змагальній швидкості.

Для повного розуміння вище написаного пропоную загальну характеристику витривалості та її види.

Загальна характеристика витривалості

В системі фізичної підготовки спортсменів витривалість за своєю структурою є найбільш багатокомпонентною якістю в порівнянні з іншими руховими здібностями людини .

Витривалість - це здатність протистояти фізичному стомленню в процесі м'язової діяльності.

Євсєєв Ю.І. (2002), Литвинов О.М. (1984), Романенко В.А. (1986) дають визначення трохи інакше. Під витривалістю розуміють здатність до тривалого виконання роботи без помітного зниження працездатності.[11]

Високий рівень витривалості практично необхідний у всіх видах спорту для збереження високої специфічної працездатності в процесі як одиночного старту ( забігу , ігри , сутички , серії і т.д. ), так і всього змагання ,...