Різновиди традиційних рухомих систем оздоровлення

Види гімнастики оздоровчо-розвиваючого напрямку, їх значення для фізичного розвитку людини. Система гімнастичних вправ ритмічної гімнастики. Оздоровча аеробіка та її особливості. Вправи загально-розвиваючого характеру, циклічні рухи, танцювальні елементи.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Харківський аерокосмічний університет ім. Н. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

Факультет підвищення кваліфікації та довузівської підготовки

Контрольна робота

Різновиди традиційних рухомих систем оздоровлення

Виконав: старший викладач кафедри - 705

Криворучко С.Н.

Перевірив доцент кафедри 703

канд. філол. наук Коновченко О.В

Харків 2014

Ритмічна гімнастика

рухомий ритмічний гімнастика аеробіка

Ритмічна гімнастика - традиційний вид гімнастики оздоровчо-розвиваючого напрямку, заснований на підпорядкуванні рухомих дій під ритм і темп музичного супроводу. Вона являє собою систему гімнастичних вправ, що включає вправи загально розвиваючого характеру, циклічні рухи (ходьбу, біг, підскоки й стрибки, танцювальні елементи), які виконуються в заданому ритмі й темпі.

Вплив ритмічної гімнастики на організм людини можна визначити як комплексне. Оскільки вправи носять поточний характер, то навантаження лягає, насамперед, на серцево-судинну й дихальну системи й опорно-руховий апарат. Рухи та їх поєднання координаційного характеру вдосконалюють рухові можливості, розширюють руховий досвід, формують правильну поставу й раціональну ходу, виховують загальну культуру рухів і стиль поведінки, при певних умовах можуть прищепити естетичні смаки. У процесі виконання комплексів удосконалюються витривалість, рухомість у суглобах, силові якості. У цілому спрямований вплив ритмічної гімнастики полягає у підтримці здоров'я, в гармонічному фізичному й функціональному вдосконалюванні. При цьому вирішуються приватні задачі: збільшення ступеня загальної рухомої активності, корекція фігури, психологічна розрядка.

Етап масового розвитку ритмічної гімнастики, її особливої популярності, а також програмного оформлення пов'язаний з 80-ми роками ХХ ст. У цей період з'являються науково-методичні розробки, випускаються відеокасети з різноманітними комплексами, створюються теле- й шоупрограми, організовуються спеціальні оздоровчі клуби, які в якості основного (іноді єдиного) засобу використовують ритмічну гімнастику.

Ритмічна гімнастика - це самостійний вид гімнастики з характерною методикою й правилами організації занять. Вправи ритмічної гімнастики використовуються у вигляді ранкової зарядки, фізкультурної паузи упродовж робочого дня, індивідуальних самостійних занять або суворо регламентованих уроків, спортивної розминки або частини тренувального заняття.

Кожна із цих форм заняття має свої особливості. Для ранкової зарядки характерні простіші рухи частинами тіла, бігові кроки на місці й підскоки, об'єднані в короткі зв'язки (по 4-5 рухів), легкі присідання, наклони й повороти, похитування й струшування руками й ногами, невисокі легкі помахи. Все це супроводжується сучасною музикою, яка задає середній темп й певний ритм. Зовнішні комплекси ритмічної гімнастики доволі прості.

Найбільш ефективною формою заняття ритмічною гімнастикою є урок. Він будується по стандартній схемі й містить підготовчу, основну заключну частини.

Підготовча частина (або розминка) тривалістю до 5 хвилин спрямована на «впрацювання»; розігріваючі вправи загального впливу і руху локальної дії.

Основна частина передбачає характерне опрацювання різноманітних груп і впливу на основні функціональні системи спеціальними вправами. Зміст і тривалість основної частини варіативні, залежать від типу уроку й розв'язуваних задач.

Заключна частина спрямована на заспокоєння й розслаблення, містить 2--4 легких вправ на розслаблення, розтягнення, акцентоване на подовженому видиху спокійного дихання. Як доповнення можливо використання прийомів аутогенного тренування або медитації. Тривалість заключної частини уроку 2--5 хвилин.

Ритмічна гімнастика включає:

· рухи окремими частинами тіла: згинання й розгинання, повороти й обертання (з великим або меншими навантаженнями), махи;

· різновиди ходи й бігу, підскоки і стрибки;

· елементи вольних вправ і художньої гімнастики;

· танцювально-хореографічні елементи.

За умовну одиницю комплексу вправ зазвичай приймають окремі рухи частинами тіла: а) рухи головою; б) рухи руками; в) рухи тулубом; г) рухи ногами.

Всі ці рухи схожі на ті, що виконуються в якості загально розвиваючих, але в ритмічній гімнастиці вони більш вільні й стилізовані: рухи пружинисті, виразні, пластичні.

Оздоровча аеробіка

Історія розвитку аеробіки як особливої форми рухової активності бере свій початок у другій половині XX ст., коли доктор К. Купер випустив книгу під назвою «Аеробіка» й став автором цього терміну. Займаючись науково-дослідницькою роботою в центрі з підготовки спеціалістів військово-повітряних сил США, він використовував аеробні тренування в якості загальної фізичної підготовки, а потім створив науковий центр аеробіки. Згодом використовуючи аеробіку Купера, різні спеціалісти видозмінювали її.

В 80-х роках стали з'являтися організації (Міжнародна асоціація танцювальних вправ, Американська асоціація аеробіки й фітнесу), які займалися підготовкою інструкторів з аеробіки, поширенням спеціальних друкованих видань, організацією щорічних конвенцій (з'їздів, зборів), після яких інструкторам видаються відповідні сертифікати на право вести заняття.

У сучасному уявлені аеробіка - це система гімнастичних, танцювальних й інших вправ циклічного характеру, які виконуються під музику поточним або серійно-поточним методом, спрямованих на розвиток аеробних можливостей енергозабезпечення рухової активності. У широкому сенсі до аеробіки стосуються: хода, біг, плавання, катання на ковзанах, лижах, велосипеді й інші види рухової активності, які виконуються в помірному темпі впродовж тривалого часу. Виконання загально розвиваючих і танцювальних вправ, поєднаних у комплекс, також стимулює роботу серцево-судинної й дихальної систем, що і дало підставу використовувати термін «аеробіка» для різноманітних програм, які виконуються під музичний супровід, а також які мають танцювальну спрямованість. У більш вузькому сенсі аеробіка - це один з напрямків фізкультурно-оздоровчих фітнес-програм танцювального напрямку, побудованих на основі базових аеробних елементів, які являють собою комбінації (зв'язки) різновидів кроків.

У зв'язку зі специфічними цілями й задачами, які вирішуються в різних напрямках сучасної аеробіки танцювального напрямку, можна використовувати наступну класифікацію аеробіки:

- спортивна;

- прикладна;

- оздоровча.

Спортивна аеробіка - це вид спорту, в якому спортсмени виконують безперервний і високо інтенсивний комплекс вправ, що включає поєднання ациклічних рухів зі складною координацію, а також різноманітні по складності елементи різних структурних груп і взаємодія між партнерами (у програмах змішаних пар, трійок і груп)ю Основу хореографії в цих вправах складають традиційні для аеробіки базові кроки та їх різновиди. Спортивна аеробіка виникла на основі оздоровчої аеробіки.

Прикладна (допоміжна) аеробіка - це додатковий засіб у підготовці спортсменів інших видів спорту (аеробоксинг), а також у продуктивній гімнастиці, у лікувальній фізичній культурі (кардіофанк) і в різних рекреаційних заходах (шоу-програмах, черлідінгу).

Оздоровча аеробіка - одна з форм масової фізичної культури з регульованим навантаженням. Різноманітні програми синтезують елементи фізичних вправ, танцю й музики ті являються різновидом активного відпочинку. Характерною рисою оздоровчої аеробіки є наявність аеробної частини заняття, впродовж якого на певному рівні підтримується робота серцево-судинної, дихальної та м'язової систем. На сьогоднішній день найбільш правильне визначення аеробіки надала О. Іванова: Аеробіка - це гімнастика оздоровчої направленості, основним засобом якої є комплекси гімнастичних вправ, різноманітних по своєму характеру, які виконуються переважно поточним чином під сучасну музику, які базуються на основних елементах оформлених танцювальними стилями.

В оздоровчій аеробіці можна виділити достатню кількість різновидів, що відрізняються змістом і побудовою уроку. Існує кілька типів класифікацій оздоровчої аеробіки. Г. І. Любимова пропонує класифікувати види аеробіки залежно від ступеня впливу навантаження на опорно-руховий апарат. Вона виділяє такі типи оздоровчої аеробіки:

Аеробіка низької інтенсивності (Low impact) - низкоударна аеробіка (130-142 уд. / хв), що включає заняття з переважним використанням ходьби, рухів з полуприсідів, випадами, тобто рухів, при яких одна стопа як мінімум знаходиться на підлозі, а руки не піднімаються вище рівня плечей. Таке навантаження ідеально підходить для початківців, людей, що мають відхилення у стані здоров'я, а також літніх і вагітних жінок.

Аеробіка високої інтенсивності (High impact) - високоударна аеробіка (148-164 уд. / хв), що включає в себе такі вправи, як біг, стрибки, підстрибування, при яких обидві ноги на якийсь час відриваються від підлоги (тобто рухи виконуються з фазою польоту), а руки піднімаються вище рівня плечей. Таке навантаження добре тренує серцево-судинну систему, витрачає велику кількість енергії, але, в той же час, висока ймовірність виникнення травм, тому рекомендується особам з доброю фізичною підготовко...