Особливості функціонування мінеральних курортів в Україні

Сучасний стан санаторно-курортної галузі в Україні, концептуальні підходи до розвитку. Історія лікувального використання мінеральних вод. Курорт Моршин: клімат, мінеральні джерела. Природні рекреаційні ресурси України, особливості їх використання.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

[Введите текст]

План

Вступ

Розділ 1. Проблеми та перспективи розвитку санаторно-курортної галузі України

1.1 Сучасний стан санаторно-курортної галузі в Україні

1.2 Концептуальні підходи до розвитку санаторно-курортної галузі

Розділ 2. Особливості функціонування мінеральних курортів в Україні

2.1 Історія лікувального використання мінеральних вод

2.2 Історія курорту Моршин

2.3 Мінеральний курорт Моршин

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Туристсько-рекреаційна діяльність як масове соціально-економічне явище світового масштабу перетворюється у важливий стимул регіонального розвитку. Досвід останніх років свідчить про те, що в умовах всезагальної стагнації галузей матеріального виробництва рекреація і туризм залишаються високорентабельними галузями, які функціонують стабільно і ефективно.

Як соціально детерміноване явище, туризм потребує наукового осягнення та теоретичного осмислення, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження як соціального явища. Створення туристських послуг і товарів та їх реалізація є справою великої кількості галузей, підприємств, організацій, що спеціалізуються на виробництві та наданні певних послуг.

Основна мета даної роботи полягає у досліджені особливостей функціонування мінеральних курортів України.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань, а саме:

дослідити проблеми та перспективи розвитку санаторно-курортної галузі України;

розглянути особливості функціонування мінеральних курортів України;

дати характеристику основним мінеральним водам України.

Предметом роботи є відносини з приводу функціонування санаторно-курортної галузі економіки України.

Об'єктом роботи виступають мінеральні курорти України, а саме курорт Моршин.



Розділ 1. Проблеми та перспективи розвитку санаторно-курортної галузі України

1.1 Сучасний стан санаторно-курортної галузі в Україні

Україна - одна із держав, в якій вдало поєднуються багаті природні ресурси, що можуть використовуватися для збереження і покращання здоров`я населення. Це сприятливий клімат лісів, лісостепу і степу, гірських і приморських місцевостей, унікальний мікроклімат соляних шахт, багатий спектр природних мінеральних вод, лікувальні грязі та озокерит.

Санаторно-курортне лікування з використанням цілющих властивостей природних чинників є важливою складовою процесу лікування хворих. Особливо підвищується значення курортного лікування в зв`язку з потребою лікування та оздоровлення чисельного контингенту населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Багатство природних чинників обумовлює велику кількість різновидів лікувально-оздоровчих методів. Кліматотерапія як одна із основних лікувальних методик використовується на курортах Криму (Ялти, Алушти, Феодосії, Євпаторії та інш.) та Карпат (як Прикарпаття, так і Закарпаття). Майже у всіх областях України є мінеральні води. Найбільш відомі джерела знаходяться на Закарпатті (на Свалявській групі курортів, в курортних місцевостях Синяк, Усть-Чорна, Шаян та інш.), у Вінницькій (Хмельник), Львівській (Моршин, Немирів, Любень-Великий, Трускавець), Одеській (Куяльник), Полтавській (Миргород) та Харківській (Березівські Мінеральні Води) областях.

Багаті на лікувальні грязі приморські курорти Одеської області (Куяльник, Хаджибей), Криму (Саки, Аджиголь), а також курорти у північно-західних областях (Немиров, Черче).

Після розпаду Радянського Союзу в санаторно-курортній галузі України склалась складна ситуація. Сформована матеріальна, лікувально-діагностична та наукова база через ряд соціально-економічних причин використовувалась не в повну міру. Створення у 1992 р. Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця“ дало змогу не тільки зберегти, але й дати поштовх до розвитку курортної системи незалежної України.

Раціональне використання найцінніших природних чинників неможливе без адекватного наукового обґрунтування, постійної розробки нових методів лікування та реабілітації і удосконалення традиційних методик. Україні є чим пишатися. Так, з 20-их років функціонує Інститут курортології в Одесі (який продовжив славну працю фахівців Одеського Бальнеологічного товариства, заснованого ще у позаминулому сторіччі - далекому 1876 році). Відомий за межами України Кримський республіканський НДІ ім. І.М. Сєчєнова. Вивченням лікувальних властивостей мінеральних вод Закарпаття займається НПО “Реабілітація” в м. Ужгороді. Проблемами оздоровлення та лікування дітей опікується Український науково-дослідний інститут дитячої курортології у м. Євпаторія.

Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів, створена в 1998 році, є членом Всесвітньої федерації бальнеології та курортології.

Мережа курортних закладів та закладів відпочинку в Україні налічує понад 3000 суб'єктів різних форм власності, з яких більше 700 - санаторно-курортні заклади.

У 2003/2004 році у закладах, що забезпечують санаторно-курортне лікування та оздоровлення в Україні, було оздоровлено:

протягом тривалого часу 2 955 587 осіб (для порівняння, у 1999 р. - 2 620 472);

протягом 1-2 днів - 220 136 осіб (у 1999 р. - 141 213).

Кількість працюючих у закладах, що забезпечують санаторно-курортне лікування та оздоровлення - 121 075 осіб, з них:

лікарі - 6 420;

середній медперсонал - 18 135,

інший персонал - 96 520;

в т.ч. у закладах тривалого перебування:

12 0842 осіб, з них:

лікарів 6 420;

середній медперсонал 18 133;

інший персонал 96 289.

Не працювало 710 закладів на 50 064 ліжка (місць), у т.ч. з причин: перебування на капітальному ремонті (135), відсутності коштів на експлуатацію (370), відсутності дозволу СЕС (43), відсутності попиту (46) (для порівняння, у 1999 р. - 721 на 55 373 ліжок).

З загального ліжкового фонду санаторіїв (133 366):

у державній власності 35 283;

у комунальній - 19 776;

у приватній - 78 307 (абсолютна більшість).

Для порівняння, у 1999 р. - у приватній - 0, у державній власності - 59 906, у колективній - 74 034, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав 6 228).

З числа осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, оздоровлено 154186 осіб:

у санаторіях - 121 174;

з них у дитячих 38 996 осіб.

Оздоровлено 451 411 іноземців з далекого зарубіжжя, 428 523 - з країн колишнього СРСР.

В 1 902-ох госпрозрахункових закладах продано путівок/курсівок на 1 456 928,5 тис. грн. або 39 на один ліжко/день в середньому за рік (для порівняння - у 1999 р. у 2 162 закладах - на суму 1 049 671,8, тис. грн., або 24 на один ліжко/день в середньому за рік).

Особливою проблемою є санаторно-курортне лікування населення, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. У країні створено систему медичного нагляду за постраждалими, яка складається з щорічної диспансеризації, амбулаторного та, при показаннях, стаціонарного лікування і реабілітаційних заходів у санаторно-курортних умовах та реабілітаційних центрах. На початок 2005 року на обліку у медичних закладах системи охорони здоров'я знаходилось 2 405 890 постраждалих осіб, серед яких 428 058 дітей, значна частка яких потребує саме санаторно-курортного лікування.

У зв'язку із збільшенням віку осіб, які постраждали внаслідок аварії, зменшується кількість визнаних здоровими за результатами диспансеризації. Частка визнаних здоровими серед “ліквідаторів” за чотири останні роки зменшилась на 2% і становить лише 5,3%. Аналогічна ситуація і по інших групах спостереження, включаючи дітей (20,6% визнаних здоровими), що обумовлює закономірне збільшення потреби у такому лікування у найближчому майбутньому.

Однак щороку зменшуються обсяги охоплених санаторно-курортним лікуванням серед осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед дорослих протягом останніх років вони становлять від 3 до 7 відсотків (лише у 2002 році - до 10%), серед дітей 26,5% (у 2002 році - 32,5%).

В цій ситуації не можна погодитись із запропонованим МНС України терміном санаторно-курортного лікування у 18 діб. Найменший термін для санаторно-курортного лікування має бути 21 добу. Протягом 18 діб можна проводити оздоровлення на місцевих оздоровчих базах.

Тенденція, яка останні роки поширюється в цьому питанні, фактично призвела до підміни санаторно-курортного лікування оздоровленням, і безпідставному використання спеціалізованих лікувальних баз санаторіїв для проведення оздоровлення. Необхідно переглянути вимоги тендерів на закупівлю послуг санаторно-курортних закладів в бік збільшення терміну лікування та приділити пильн...