Розвиток дитячо-юнацького туризму в Україні. Соціально-економічні рекреаційні ресурси. Специфіка діяльності Харківської обласної станції юних туристів на ринку дитячо-юнацького туризму. Проект програми української школи: навчання туризму й рекреації.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему: Організація дитячо-юнацького туризму

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні
• 1.1 Ресурсний потенціал розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні
• 1.2 Соціально-економічні рекреаційно-туристські ресурси дитячо-юнацького туризму
• Висновки до розділу 1
• Розділ 2. Специфіка діяльністі харківської обласної станції юних туристів на ринку дитячо-юнацького туризму
• 2.1 Аналіз ринку дитячо-юнацького туризму в Україні
• 2.2 Аналіз господарської діяльності Харківської обласної станції юних туристів
• 2.3 Основні напрямки діяльності Харківської обласної станції юних туристів
• Висновки до розділу 2
• Розділ 3. Рекомендації з розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні
• 3.1 Проект програми української школи, що включає навчання туризму й рекреації
• 3.3 Безпека юного туристу
• Висновки до розділу 3
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Значення рекреації взагалі й туризму зокрема для населення України постійно зростає. Дитячо-юнацький туризм, орієнтований на соціально важливу категорію нашого суспільства - підростаюче покоління, займає особливе місце в системі рекреаційно-туристської діяльності. У першу чергу він покликаний сприяти вихованню й освіти підростаючого покоління засобами туристсько-краєзнавчої діяльності, формуванню всебічно розвинутої особистості. Дуже важливої є медико-біологічна функція дитячо-юнацького туризму, що полягає в оздоровленні молоді. При розумній організації дитячо-юнацький туризм може дати відчутний економічний ефект.

Різними формами туристсько-краєзнавчої роботи в Україні охоплено більше 1 млн.250 тисяч дітей, що становить 19,1% від загальної кількості учнів. У позашкільних навчальних закладах туристського напрямку щорічно займаються майже 536 тисяч учнів.

З 1998 до 2010 року кількість установ дитячо-юнацького туризму виросло в 3,5 рази, притім, що система дорослого туризму за цей період понесла втрати. Сучасні економічні й соціальні передумови, які склалися в Україні, сформували суспільне замовлення на розвиток системи дитячо-юнацького туризму.

У нашій державі приділяється певна увага проблемам дитячо-юнацького туризму. Про необхідність його розвитку підкреслюється в Законі України "Про туризм", Указі Президента України "Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року", у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 року". Затверджені державні національні програми "Діти України" і "Освіта. Україна XXI сторіччя".

Суб'єктом розвитку системи дитячо-юнацького туризму виступає туристсько-ресурсний потенціал території, основною складовою частиною якого є рекреаційно - туристські ресурси. Унікальний комплекс природних, історичних і культурних пам'яток, багаті рекреаційні можливості України залучають усе більше юних туристів, у тому числі й іноземних.

Аналіз наукової літератури з рекреаційної географії свідчить про недостатній рівень вивченості ресурсно-туристської проблематики взагалі й для специфічних потреб дитячо-юнацького туризму зокрема. У зв'язку із цим набули актуальності аналіз структури й територіального розподілу основних рекреаційно-туристських ресурсів у нашій країні й розвитку дитячо-юнацького туризму в цілому, що й обумовило вибір даної проблеми для дослідження в дипломній роботі.

Метою дипломного дослідження є дослідити стан, перспективи та розробити рекомендації з розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні.

Завданнями дослідження є:

дати оцінку рекреаційно - ресурсного потенціалу розвитку дитячого туризму в Україні;

охарактеризувати соціально - економічні умови розвитку дитячо-юнацького туризму;

дослідити механізми організації шкільних екскурсій і походів;

проаналізувати стан ринку дитячо-юнацького туризму в Україні;

проаналізувати діяльність Харківської обласної станції юних туристів, що спеціалізується на дитячому туризмі;

розробити проект програми туризму й рекреації, який необхідно було б включити в шкільну програму;

розробити програму шестиденної велосипедної екскурсії для школярів по Харківській області й розрахувати його вартість.

Об'єктом дипломної роботи є дитячо-юнацький туризм.

Предметом - організація дитячо-юнацького туризму на Харківській обласній станції юних туристів.

Для повного розкриття теми представляється найбільш логічною наступна структура дипломного дослідження. Розділ 1 є теоретико - методологічним і присвячений розгляду передумов розвитку дитячо - юнацького туризму в Україні, його ресурсного потенціалу і соціально - економічних рекреаційно - туристичних ресурсів. Розділ 2 є аналітичним і в ньому представлений аналіз українського ринку дитячо-юнацького туризму й рекреації, а також аналіз діяльності Харківської обласної станції юних туристів, що спеціалізуються на організації дитячого відпочинку й туризму. У розділі 3 розроблено 2 проекти. Перший - проект доповнення в шкільну програму навчання туризму й рекреації дітей і юнацтва. Другий - проект велосипедного тура для учнів 10 класу по Харківській області.

Оскільки дана проблема є досить актуальною для туристичного ринку як України, так і інших країн, її дослідженням займається цілий ряд вітчизняних і закордонних фахівців. Це такі автори, як Алейникова Г.М., Гуляєв В.Г., Дем`яненко С.Р., Єфремова М.В., Запесоцький А.С., Каурова А.Д., Козирєва Т.В., Левицька Э.В., Мальська М.П., Маслова Е.В., Морозов М.А., Н.С. Морозова, Яновська Н., Сенін В.С., Скопень М.М., В.А. Квартальнов і ін.

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні

1.1 Ресурсний потенціал розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні

Необхідною умовою розвитку туризму, у тому числі й дитячо-юнацького, є наявність рекреаційного потенціалу певної території. Під рекреаційним потенціалом М.С. Мироненко й І.Т. Твердохлібов розуміють всю сукупність природних, культурно-історичних і соціально - економічних передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території [13, 12].

О.И. Шаблій дає таке поняття рекреаційного потенціалу - "це система природних і суспільних об'єктів, їхніх властивостей і відносин, які можуть використовуватися або використовуються для цілей оздоровлення або відновлення, поповнення, розширення або нагромадження (акумуляції) духовних і фізичних сил людини у вільне від основного виду його діяльності час" [21, 442].

За визначенням О.О. Бейдика, рекреаційний ресурсний потенціал - це сукупність природних і антропогенних факторів, необхідних для рекреаційного використання (кліматична й ландшафтна умови, морські акваторії і їхнє узбережжя, джерела водопостачання, інженерно-будівельні, ґрунтово-рослинні умови й т.п.); система природних, історико-культурних та соціально - економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території [3, 67].

Очевидним є те, що поняття "ресурсно-туристський потенціал" є складовим поняття "рекреаційний ресурсний потенціал", тому що останнє включає фактори, необхідні для задоволення всіх рекреаційних потреб людини, у тому числі й у лікуванні. Таким чином, на нашу думку, ресурсно-туристський потенціал - це сукупність природних, природно-антропогенних, культурно-історичних факторів і соціально-економічних передумов, необхідних для організації рекреаційно-туристської діяльності на певній території.

Туризм як особливий вид рекреаційної діяльності й активна форма відпочинку висуває певні вимоги до територіальних природних комплексів. Останні повинні мати сприятливі характеристики для розвитку туризму. Територіальні природні комплекси, які поєднують різноманітні природно-географічні компоненти (клімат, чисте повітря, морячи, річки, озера, мінеральні джерела, рельєф, ліси, луги, фауну й т.п.), разом зі спеціальними технічними спорудженнями становлять, на думку М.П. Крачила, "основні фонди" галузі туризму. Ці "основні фонди" займають у системі туристського господарства вагоме місце.

Виходячи з того, що туризм поєднує оздоровчі, спортивні й пізнавальні цілі, райони відпочинку, райони туристських подорожей, походів і екскурсій повинні мати сприятливі для перебування юних туристів природні умови - різноманітний рельєф з мальовничими пейзажами, цілющий клімат, наявність водних об'єктів і т.п. Тобто, повинна бути певна "комфортність" природних умов. Ідеальний варіант - якби останні поєднувалися з культурно-історичними пам'ятками. У такому випадку складається комплекс сприятливих умов для ознайомлення юних туристів з особливостями природи, життям і побутом місцевого населення, культурно-історичними цінностями району, де проходить відпочинок або пролягає маршрут туристської подорожі.

Для розвитку туризму, як правило, використовуються ті природні умови й ресурси, які не завжди можуть бути використані іншими галузями господарства, а саме: сонячна інсоляція, прекрасні пейзажі, морські пляжі, гірський рельєф, культурно - історичні об'єкти й т.п. Окремі види туризму висувають певні специфічні вимоги...