Медичні засоби вимірювання спортивної працездатності під час занять волейболом

Спортивна працездатність та її вимірювання за допомогою медико-педагогічного контролю. Вікові анатомо-фізіологічні особливості підлітків. Фізичні якості у середньому шкільному віці. Розвиток швидкісно-силових якостей у волейболі, план-конспект тренування.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Спортивна працездатність та її вимірювання під час занять волейболом (Огляд літератури)

1.1 Спортивна працездатність та її вимірювання за допомогою медико-педагогічного контролю та самоконтролю

1.2 Вікові анатомо-фізіологічні особливості підлітків

1.3 Фізичні якості та їх розвиток у середньому шкільному віці

1.4 Розвиток швидкісно-силових якостей у волейболі

РОЗДІЛ 2. Методи й організація дослідження

2.1 Характеристика методів дослідження

2.2. Організація дослідження

РОЗДІЛ 3. Аналіз та обговорення результатів

3.1 Аналіз результатів дослідження вимірювання спортивної працездатності дітей віком 12-14 років під час занять волейболом

РОЗДІЛ 4. Практичні рекомендації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

Вступ

Актуальність. Волейбол займає визначне місце в фізичному вихованні та спорті нашої країни. Проблемні аспекти спортивного відбору дітей до занять з волейболу на сучасному етапі є актуальними і потребують додаткового вивчення. Як відомо, сучасний волейбол пред'являє високі вимоги до функціональної діяльності організму, фізичної та технічної підготовки спортсменів. Більшість ігрових прийомів волейболістів пов'язана з максимальним проявом швидкості, сили, спритності та інших якостей.

Високі вимоги до фізичної підготовленості волейболістів, які визначаються на різних етапах спортивного відбору, є одними з важливих критеріїв визначення перспективності майбутніх спортсменів високої кваліфікації[3,4]. Тому у волейболі фізична підготовка спортсменів набуває особливого значення у зв'язку з розширенням діапазону ігрових дій, збільшенням напруги гри, що потребує від спортсменів максимальних фізичних зусиль у ситуаціях, які швидко змінюються на волейбольному майданчику [6].

Сучасна підготовка волейболістів і волейбольних команд - складний і багаторічний педагогічний процес керований тренерами. Проблема успішного виступу спортсменів на змаганнях висуває з особливою актуальністю питання про розробку раціональних научно-обгрунтованих і практично ефективних систем тренувань.

Раціональне управління тренувальним процесом можливе лише за умови систематичного контролю за розвитком тренованості, у тому числі за рівнем загальної та спеціальної фізичної підготовленості.

В практиці теорії і методики спортивного тренування волейболістів існує значна кількість методик, методичних прийомів, засобів використання фізичних вправ, які спрямовані на розвиток рухових якостей та формування спеціальних вмінь та навичок [5, 6, 7].

Розглядаючи тренування як систематичне використання фізичних вправ з метою безперервного підвищення або збереження на високому рівні працездатності тих хто займається, тренеру з волейболу важливо знати, морфологічні та функціональні зміни організму дітей, які взаємопов'язані та поступово збільшуються за рахунок збільшення навантажень. Тому однією з форм роботи тренера-педагога є організація та проведення медико-педагогічного контролю за тренувальними заняттями та змаганнями.

Висунуте раніше М.А. Семашковим положення «Без лікарського контролю не може бути фізичної культури» сьогодні не тільки не втратило свого значення, але й з кожним роком набуває ще більшої актуальності.

Аналіз науково-методичної літератури показав, що ефективність побудови тренувального процесу може бути досягнута передусім за рахунок підвищення якості керування підготовкою (Г.М. Максименко, 1976-2003; В.Г. Алабін, А.В. Алабін, В.П. Бізін, 1993; В.А. Запорожанов, 1994; В.Н. Платонов, 1997; В.П. Філін, 1997; Л.П. Матвеєв, 1999). Підготовку спортсменів прийнято розглядати як керований процес, ефективність якого можна підвищити, якщо на практиці реалізується обґрунтована система педагогічного контролю (В.С. Келлер, В.Н. Платонов, 1993; Ю.В. Верхошанський, 1993; Л.П. Матвеєв, 1999; Н.А. Носко, 1999; В.В. Мулик, 2002; Г.М. Максименко, 2003).

Тому діагностика стану спортивної працездатності у спортсменів і безперервне відстеження змін цього стану під впливом застосовуваних засобів і методів тренування складають одну з центральних завдань, що реалізуються в практиці спортивної медицини.

У зв'язку з цим найважливішою передумовою підвищення ефективності керування тренувальним процесом є удосконалення медико-педагогічного контролю, що дозволяє одержувати інформацію про результати тренувального впливу й на основі отриманих даних вносити відповідні корективи в процес підготовки.

Об'єкт дослідження: навчально-тренувальний процес волейболістів віком 12-14 років.

Предмет дослідження: спортивна працездатність та методика розвитку основних фізичних якостей юних волейболістів.

Мета дослідження: Дослідити можливості використання медичних засобів для вимірювання спортивної працездатності.

Гіпотеза: припускалось, що рівень спортивної працездатності можна визначити на основі морфо-функціонального стану систем органів, рівнем розвитку фізичних якостей та за технікою виконання вправ.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературні джерела щодо питання використання медичних засобів для вимірювання спортивної працездатності.

2. Дати визначення основних категоріальних понять.

3. Визначити рівень спортивної працездатності та особливості фізичної підготовленості юних волейболістів віком 12-14 років на етапі початкового навчання.

4. Розробити план тренування для юних волейболістів 12-14 років з використанням медичних засобів вимірювання спортивної працездатності.

Методологічна база роботи ґрунтується на принципах науковості та об'єктивізму. Під час написання роботи були використанні загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, теоретичний аналіз науково-методичної літератури, педагогічні спостереження, методи математичної статистики, конкретно-пошуковий метод (аналіз і систематизація джерел з проблеми).

Експериментальна база дослідження: дослідження проводилося протягом 2010-2011 року на базі загальноосвітньої школи (ЗОШ) № 14. Дослідженням було охоплено учнів, які займаються в секції з волейболу.

Практична значущість даної роботи в тому, що інформація та дослідження можуть використовуватися в викладацькій практиці та тренерській роботі. Досліджено теоретичні та практичні аспекти проблеми. При написанні роботи опрацьовано 65 літературних джерел.

Апробація результатів дослідження: Результати дослідження апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження сучасності. Випуск 2». Робота мала назву «Медичні зособи вимірювання спортивної працездатності під час занять волейболом». Результати дослідження доповідались на засіданні кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання і спорту.

Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні спортивної працездатності за допомогою медичних засобів під час занять волейболом. Магістранткою проаналізовано понад 65 літературних джерел. На основі цього складена загальна характеристика методів дослідження рівня спортивної працездатності, що в подальшому буде корисною для тренера при організації тренувального процесу.

Особистий внесок магістранта: магістранткою самостійно була обрана тема написання магістерської роботи. Разом з науковим керівником складена структура роботи та обрані методи дослідження. Самостійно проаналізована науково-методична література, визначено об'єкт і предмет дослідження, мету та гіпотезу, проведено дослідження та обробка отриманих даних.

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літературних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає сторінки, основний текст 89 сторінок. Список літератури містить 65 найменувань.

Розділ 1. Спортивна працездатність та її вимірювання під час занять волейболом (Огляд літератури)

1.1 Спортивна працездатність та її вимірювання за допомогою проведення медико-педагогічного контролю та самоконтролю

Працездатність - це здатність людини виконувати максимально можливу кількість роботи протягом певного (заданого) часу і з певною ефективністю. Працездатність, подібно роботі, підрозділяється на розумову і фізичну. Виходячи з наведеного вище визначення, розумова працездатність - це здатність виконувати певну кількість роботи, що вимагає значної активації нервово-психічної сфери; фізична працездатність - це здатність виконувати максимально можливу кількість фізичної роботи за рахунок активації опорно-рухового апарату. Природно, фізична працездатність залежить і від стану нервової системи, іннервуючої опорно-руховий апарат[54].

Велика кількість факторів впливає на працездатність людини. Це, в першу чергу, стан його здоров'я, рівень тренованості, досвід, фізичний і психічний стан, схильність до даної роботи (тобто талант), мотивація до праці і емоції, стан навколишнього середовища; організація праці. Фізична робота пов'язана з діяльністю опорно-рухового апарату, основну роль в цьому виконують скелетні м'язи.

Працездатність людини за...