Бальнеологічні ресурси – основа розвитку рекреаційних систем Закарпатської області

Поняття "рекреаційна система" та підходи до їх вивчення, рекреаційно-туристичні ресурси як основні передумови розвитку. Бальнеологічні ресурси та методи їх оцінки. Головні проблеми та перспективи розвитку бальнеологічних ресурсів Закарпатської області.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

КУРСОВА РОБОТА

Бальнеологічні ресурси - основа розвитку рекреаційних систем Закарпатської області



Вступ

Закарпаття має значний потенціал для того, щоб стати осередком лікувально-оздоровчої рекреаційної діяльності світового рівня. ЇЇ запорукою є ефективне освоєння та використання існуючого туристично-рекреаційного потенціалу, що значною мірою визначається наявністю, розвитком та економічною діяльністю мережі лікувально-оздоровчих закладів туристично-рекреаційного обслуговування, які складають її матеріально-технічну базу та інфраструктуру. Зазначена складова, по-перше, забезпечує життєдіяльність туристів (послуги розміщення, харчування, транспорту); по-друге, задовольняє специфічні туристично-рекреаційні потреби (послуги лікування, оздоровлення, екскурсійне, культурне, побутове обслуговування).

Враховуючи екологічний стан території Закарпатської області спостерігається зростання суспільних потреб у проведені рекреації, зокрема в бальнеолікуванні (лікуванні мінеральними водами і пелоїдами), що і зумовили актуальність обраної теми курсової роботи.

Об'єктом дослідження є бальнеологічні ресурси Закарпаття та сформований на їх основі бальнеологічний комплекс.

Предметом дослідження є визначення потенціалу бальнеологічних ресурсів Закарпатської області, прогнозування напрямів їх цільового та раціонального використання, охорони і збереження.

Метою роботи є вивчення сучасного стану бальнеологічних ресурсів та їх поширення для розвитку санаторно-курортного господарства у межах області.

Завдання дослідження:

? охарактеризувати поняття «рекреаційна система» та підходи до її вивчення;

? розкрити суть поняття «рекреаційно-туристичні ресурси»;

? виокремити методи дослідження бальнеологічних ресурсів;

? дати характеристику природним умовам та чинникам розвитку бальнеологічних ресурсів Закарпатської облаті;

? охарактеризувати значення та ступінь освоєння бальнеологічних ресурсів області;

? розглянути використання бальнеологічних ресурсів у рекреаційній системі регіону;

? виділити популярні бальнеологічні курорти Закарпаття

? проаналізувати проблеми та перспективи розвитку бальнеологічних ресурсів туризму Закарпаття.

Теоретичною базою дослідження курсової роботи є наукові праці як вітчизняних дослідників у сфері розвитку сфери послуг України, а саме Закарпатської області. З іншого боку, дослідження проводилися із врахуванням вивчення матеріалів із сучасних засобів масової інформації, туристських проспектів.

Структура роботи. Робота викладена на 58-ми сторінках, складається із вступу, трьох розділів та висновків. У ході роботи було опрацьовано 24 інформаційні джерела. Подано 5 додатків.



1. Теоретико-методологічні основи дослідження рекреаційних систем

1.1 Поняття «рекреаційна система» та підходи до її вивчення

рекреаційний туристичний область бальнеологічний

Стикаючись із міждисциплінарним характером рекреаційних проблем, географія взяла на себе місію їх каталізатора. Для об'єднання різноманітних інтересів була розроблена модель рекреаційної системи. Вперше ідею про рекреаційну систему як об'єктивне і соціальне за своєю сутністю формування висунуто В. С. Преображенським [1].

В системі народного господарства рекреаційна система являє одну з підсистем і виступає як цілісне утворення, яке має певний набір суспільно необхідних функцій. Таким чином рекреаційна система виступає як рівнозначна з системами матеріального виробництва (промислова, сільськогосподарська, транспортна) і системами невиробничої сфери. Оскільки рекреаційна діяльність має територіальний характер, що визначається географічною вибірковістю рекреаційних занять та просторовою нерівномірністю розповсюдження природних та історико-культурних комплексів, було запропоновано використовувати термін територіальна рекреаційна система (ТРС). Базову модель ТРС було запропоновано В.С. Преображенським та Л.І. Мухіною [5].

ТРС - специфічна соціально-географічна система (або геосистема), яка складається з взаємопов'язаних елементів (підсистем): органу керування, рекреантів, природних та історико-культурних комплексів, технічних систем, обслуговуючого персоналу і характеризується функціональною так і територіальною цілісністю. Дана модель значно відрізнялась від інших геосистем, які використовувались в географії тим, що до неї було введено специфічний блок - група відпочиваючих, що надало їй антропоцентричного характеру, тобто центральне місце в ТРС посідає людина зі своїми рекреаційними потребами.

Схематично ТРС показана на рис. 1.1.

Рис.1.1. Базисна модель рекреаційної системи (за В.С. Преображенським) [15]

ГВ - група відпочиваючих;  

ПК - природний комплекс; 

ТС - технічні системи (рекреаційна інфраструктура); 

ОК - орган керування; 

ОП - обслуговуючий персонал.  

Класичні уявлення про склад ТРС ґрунтуються на об'єднанні технічного, обслуговуючого управлінського блоків, природних і культурних комплексів та групи відпочиваючих, об'єднаних між собою різноманітними зв'язками. За час існування моделі до неї вносилися різноманітні уточнення та доповнення, які в цілому не мали суттєвого характеру [14].

За Н.В. Фоменко ТРС ? це категорія, в якій знаходять відображення та інтенсивно формуються територіальні курортно-туристичні комплекси.
Головною суспільною функцією ТРС є максимальне задоволення потреб населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного та духовного потенціалу. Центральним об'єктом функціонуючої ТРС є людина, рекреант [17].

За Олександром Олексійовичем Бейдиком, ТРС - це соціальна, керована (частково самокерована) геосистема, гетерогенна за складом (складається з взаємозв'язаних підсистем відпочиваючих, природних та культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління), яка характеризується функціональною (стан підсистеми визначається функцією системи в цілому) і територіальною цілісністю [3].

За О.Г. Топчієвим, ТРС ? це форма організації рекреаційної діяльності на певній території, що забезпечує функціональний взаємозв'язок, взаємодію та координацію всіх підсистем, блоків і елементів рекреаційного господарства для надання послуг відпочинку. У реальному житті ТРС як такі можна зустріти не часто. Але така теоретична модель вкрай необхідна як зразок, як еталон для формування найбільш ефективних комплексів рекреаційного господарства, для організації скоординованої і раціональної функціональної взаємодії всіх складових і всіх учасників рекреаційного процесу [16].

Територіальна-рекреаційна система виступає об'єктом дослідження рекреаційної географії та є комплексною геосистемою, що об'єднує соціальні, техногенні, природні компоненти. Має декілька функцій: економічну, бюджетну, соціальну [8].

Можливі два шляхи системного підходу до дослідження ТРС:

1)ТРС вивчається на міждисциплінарній основі колективом вчених різних спеціальностей, перед якими стоїть завдання не тільки власне вивчення, а й у першу чергу моделювання і проектування ТРС як великої і складної системи.

2) На початковому етапі формування ТРС доцільне вивчення її одним вченим, перед яким стоїть завдання дослідити загальні тенденції і структуру (в тому числі просторову) ТРС, особливості її формування і територіальної організації із застосуванням традиційних методів економічної географії.

У цьому випадку ТРС розглядається як мала і нескладна система. Прикладом такого вивчення ТРС економіко-географічне дослідження. В даному випадку елі, використовувати як методи загальнонаукові (аналіз і синтез індукцію і дедукцію, ідеалізацію і ін.), так і модернізовані стосовно до сучасних вимог традиційні методи економіко географічного дослідження: літературний, польовий балансовий, математичний, картографічний.

Одним з головних завдань географа є картографічне моделювання. При цьому моделлю ТРС служить сукупність карт, представляючи систему з різних сторін. В цій сукупності (системі) карт необхідно мати карти наступних тематичний напрямів: оціночні рекреаційні карти території і її окремих компонентів; комплексні аналітичні карти окремих галузевих рекреаційних систем; комплексні синтетичні карти ТРС в цілому; прогнозні карти ТРС в цілому і її окремих галузевих систем [12].

1.2 Рекреаційно-туристичні ресурси як основні передумови розвитку рекреаційних систем

Науковці трактують рекреаційні ресурси досить по-різному, називаючи в якості таких: окремі елементи середовища; геосистеми і їх елементи; певні даності (природні, господарські, історичні); комплекси і їх елементи (природні, природно-технічні, соціально-економічні); процеси; складові і явища та...