Моніторинг лейкозу в господарствах Полтавської області

Серологічний моніторинг лейкозу великої рогатої худоби в Україні і Полтавській області. Розповсюдження ВЛВРХ з урахуванням вікових характеристик поголів'я. Показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби, профілактичні і протилейкозні заходи.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему

Моніторинг лейкозу в господарствах Полтавської області

.

ЗМІСТ

1. ВСТУП

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2.1 Висновок з огляду літератури

3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Матеріали і методи дослідження

3.2 Характеристика господарства

3.3 Результати власних досліджень

3.4 Обговорення результатів власних досліджень

3.5 Розрахунок економічної ефективності

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

6. ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ МЕТОДИК

7. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

8. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

9. ДОДАТКИ

1. ВСТУП

Лейкози становлять одну з найбільш актуальних проблем патології людей і тварин. Проблема лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вийшла за рамки ветеринарної медицини, вона має також загальнобіологічне і соціальне значення.

Лейкоз реєструється в усіх країнах світу, на території Америки, Австралії, Азії. Високий рівень організації та проведення заходів боротьби з хворобою дозволив збільшитися від лейкозу ВРХ таким країнам як Бельгія, Ірландія, Норвегія. З успіхом реалізуються державні програми боротьби з захворюванням в країнах Європи, таких як Німеччина, Польша, Болгарія, країни Балтії. В Україні діє програма з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, основні засади якої передбачені «Планом основних заходів щодо оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу в Україні».

В Україні до того часу були відсутні дані щодо закономірностей розвитку епізоотичної ситуації та особливостей прояву епізоотичного процесу, не розроблені способи профілактики та ліквідації лейкозу. Все це гальмувало впровадження розробок наукових шкіл Росії, України та інших країн у практику проведення широкомасштабних протилейкозних заходів. Наукова громадськість повинна була розробити і ряд нових організаційних заходів щодо визначення ефективності науковообгрунтованих методів діагностики та способів оздоровлення неблагополучних щодо лейкозу стад (Ярчук Б.М. і співавт., 1989, П.П. Достоєвський, 1992).

Тому, метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг та вивчити особливості прояву лейкозу великої рогатої худоби в природно-екологічних умовах Полтавщини. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі: провести серологічний моніторинг та визначити показники неблагополуччя щодо лейкозу великої рогатої худоби в Україні і Полтавській області; вивчити особливості розповсюдження ВЛВРХ з урахуванням вікових характеристик поголів'я; визначити вплив ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби; провести аналіз профілактичних і протилейкозних заходів, що здійснюються у тваринницьких господарствах Полтавської області.

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

лейкоз велика рогата худоба хвороба

Лейкоз великої рогатої худоби (leukaemia in cattle) - хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи, основною причиною якої - злоякісне розростання клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, внаслідок чого відбуваєтьсч дифузна інфільтрація органів цими клітинами або з'являються пухлини [82; 89].

Ензоотичний лейкоз великої рогатої худоби (ЛКРС) - одне з найбільш поширених лимфопроліферативних захворювань сільськогосподарських тварин, що завдають значного економічного збитку не лише унаслідок загибелі, недоотримання продуктів тваринництва [38], але і небезпекою втрати унікального генофонду в молочному скотарстві, оскільки хвороба уражує в першу чергу високопродуктивних корів, що є національним надбанням. Частіше лейкозом захворюють корови у віці 4-7 років з ослабленими захисно-пристосовними реакціями організму [5; 94].

Етіологія. Відомо, що збудником хвороби є вірус сімейства Retroviridae, що РНК-містить, ретровірус лейкозу великої рогатої худоби (ВЛКРС), що культивується в лінії клітин нирок ембріона вівці FLK, хронічно інфікованої цим вірусом, що перевивається [5;13;15;25]. Багаточисельними дослідженнями підтверджена горизонтальний шлях передачі інфекції, в дослідах на телятах і ягнятах підтверджена можливість експериментального відтворення лейкозу ВРХ [3;19].

Зрілий віріон ВЛВРХ має сферичну форму і відноситься до оболонкових вірусів, він складається з центрального нуклеоїда, діаметр якого варіює від 40 до 90 нм, що пов'язане з методом фіксації і обробки препарату. Центральна частина нуклеоїда відокремлена від зовнішньої вірусної оболонки проміжним шаром. Зовнішня вірусна оболонка представлена двоконтурною мембраною, лабільністю, що відрізняється. На поверхні зовнішньої оболонки виявляють нарости. Стійкість ВЛВРХ у зовнішньому середовищі невисока. Він чутливий до температурних дій і обробка при 56°С протягом 15 хвилин призводить до його руйнування. Повна інактивація вірусу в молоці або вірусовміщуючій рідині відбувається при температурі 70-74°С за 17 секунд. Вірус не виявляється в молоці вже через 24-48 годин при температурі 9-15°С [90]. Пряме сонячне світло інактивує ВЛВРХ протягом 4 годин, ультрафіолетові промені за 30 хв. Повторне заморожування і відтавання руйнує вірус і усуває інфекційність. У рідкому азоті інфекційність вірусу зберігається декілька років. Вірус повністю втрачає активність в розчинах натрієвого щолоку (0,5%), етанолу - 2%, формальдегіду і фенолу - 0,5% і ін. дезинфікуючих засобів в загальноприйнятих концентраціях. Найбільш простим і економічним є кип'ятіння, надійно руйнує ВЛВРХ [48].

Розповсюдження. На жаль, попри зусилля науки та органів ветмедицини, лишається кілька інфекційних хвороб тварин, які становлять небезпеку для тваринництва та здоров'я людей. Насамперед, це лейкоз та туберкульоз ВРХ [28; 40]. Хвороба завдає значного економічного збитку сільськогосподарським підприємствам у зв'язку із зниженням продуктивності заражених тварин, їх вибраковуванням, обмеженням терміну господарського використання, а також з витратами на проведення протилейкозних заходів, пастеризацію молока (непастеризоване молоко від заражених тварин заборонено використовувати для харчування людей) [83].

На сьогодні в Україні налічується 207 неблагополучних пунктів лейкозу великої рогатої худоби, що на 155 менше, ніж на цю дату минулого року. У 2007 році покращилася ситуація з лейкозом великої рогатої худоби (ВРХ). Поступово збільшується кількість і питома вага благополучних щодо лейкозу господарств. На початок року налічувалось 360 (у 2006 році - 496) неблагополучних господарств, протягом року виявлено - 134, оздоровлено 287. Відносно лейкозу ВРХ - в 19 областях України налічується 368 неблагополучних пунктів, що на 101 менше ніж за аналогічний період торік. Проводяться систематичні планові заходи щодо оздоровлення тваринництва від цієї інфекції. Про хід виконання оздоровчих заходів і плану оздоровлення від лейкозу доповіли начальники управлінь ветеринарної медицини у Волинській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській і Полтавській областях.

аналізували статистичну звітність та використовували власні діагностичні дослідження для вияснення епізоотичної ситуації по лейкозу великої рогатої худоби в Україні у 1993-1998 роках.

Епізоотологія. Хворі тварини сприйнятливіші до інфекційних і незаразних захворювань. При цьому збільшується яловість, знижується вихід телят, спостерігаються аборти. Телята від таких корів частіше страждають розладом травлення і порушенням органів дихання. Джерело захворювання - хворі тварини і вірусоносії; тому своєчасне, як можна раніше виявлення таких тварин - одна з необхідних умов ефективної боротьби з лейкозом [75].

Збудник передається зі всіма секретами і экскретами, що містять заражені вірусом лейкоцити (кров, молоко, молозиво, сперма, носовий і вагінальний слиз, слина) [103]. Можливі два шляхи поширення інфекції: вертикальний (від матері - плоду) і горизонтальний (від зараженої тварини - здоровому). Поширенню лейкозу серед сприйнятливого поголів'я сприяють: спільне утримання здорових і заражених тварин, випаювання телятам молозива і молока від хворих корів, використання для запліднення сперми заражених лейкозом биків, недотримання правил асептики і антисептики при ветеринарно-зоотехнічних заходах (взяття крові, щеплення, ректальні дослідження, таврування і ін.) [76]. Лейкоз великої рогатої худоби завдає тваринництву великого економічного збитку. Зараження відбувається на всіх стадіях інфекційного процесу при проникненні в організм лімфоцитів, що містять вірус лейкозу. Чинниками передачі вірусу є кров, молоко і інші матеріали, що містять лімфоїдні клітини тварин, заражених вірусом лейкозу [88].

Джерело інфекції - хворі лейкозом тварини. У природних умовах ВЛ ВРХ може передаватися пренатально і постнатально. Механізм пренатальної передачі включає передачу вірусного генома через гамети. Постнатальна передача включає передачу вірусу через молоко або при контакті. Контактна передача може бути результатом прямої дії контамінованих вірусом секретів або екскретов або перенесення вірусу комахами або контамінованими об'єктами. Оскільки частки ВЛ ВРХ не продукуються in vitrо, то у більшості випадків вірус передається з інфікованими лімфоцитами. Для зараження корови досить ввести внутрішньошкірно 2500 лімфоцитів крові [50]. Дані частоти виявлення змін, характерних для лейкозу при ветеринарно-санітарній експ...