Контроль чисельності шкідників в посівах цукрових буряків та їх насінників в умовах Центрального Лісостепу України

Видовий склад шкідників цукрових буряків. Вивчення ґрунтово-кліматичних особливостей лісостепу України. Розробка системи захисту цукрових буряків від бурякових блішок, листкової бурякової попелиці. Аналіз впливу інсектицидів на чисельність шкідників.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Цукрові буряки -- одна з основних технічних культур. При врожайності 400 ц/га забезпечують вихід 50 -- 55 ц цукру, 150 - 200 ц гички, 260 - 280 ц сирого жому, 15 - 18 ц меляси, які використовуються на корм. Цукор є цінним продуктом харчування. Він легко засвоюється організмом, висококалорійний. Фізіологічно обґрунтована норма цукру для людини не перевищує 100 г на добу. За поживністю цукрові буряки значно перевищують кормові. 100 кг коренеплодів відповідають 26 корм. од. і містять 1,2 кг перетравного протеїну, а 100 кг листків -- відповідно 20 корм. од. і 2,2 кг протеїну. Це одна з найпродуктивніших сільськогосподарських культур. Актуальність теми. Для отримання високих врожаїв цукрового буряку необхідно проводити заходи захисту проти шкідливих організмів на даній культурі. Цукрові буряки ушкоджує велика кількість шкідливих комах, серед яких значне місце займають сисні види та шкідники сходів. Найбільш шкодочинними серед останніх є листкова бурякова попелиця та звичайна бурякова блішка які щорічно масово заселяють посіви цукрового буряку. Особливо небезпечні ці фітофаги у зоні Центрального Лісостепу України, де сконцентровані основні посіви цукрових буряків. Тому особливої актуальності набуває розробка ефективних заходів контролю чисельності листкової бурякової попелиці та звичайної бурякової блішки .

Метою роботи було виявлення найбільш небезпечних шкідників цукрових буряків для своєчасного захисту посівів.

В завдання досліджень входило:

- виявити найбільш небезпечних шкідників буряків;

- простежити за їх розвитком;

- провести заходи захисту по зниженню чисельності найбільш небезпечних видів;

- визначити ефективність проведених заходів.

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ

На території України цукрові буряки пошкоджують понад 200 видів шкідників, що належать до різних класів, рядів і родин. Впродовж періоду вегетації вони спричиняють різні типи пошкоджень рослин: виїдають висіяне насіння та паростки, пошкоджують сходи і надземну частину вегетуючих рослин, коренеплоди та кореневу систему[1].

1.1 Видовий склад шкідників цукрових буряків

До ґрунтових шкідників, що пошкоджують висіяне насіння, паростки, підземну частину стебел, корені й коренеплоди, належать 41 вид. Основні з них - бурякова крихітка, личинки коваликів, пластинчастовусих жуків, звичайного бурякового довгоносика, гусениці підгризаючих совок, коренева бурякова попелиця.[1]

Бурякова крихітка належить до ряду: твердокрилі (Coleoptera), родини : скритноїди (Сryptophagidae). Трапляється повсюдно. Особливо численна вона у західних областях України, в районах з підвищеною вологістю. Зимують статево недозрілі жуки під рослинними рештками і в ґрунті на глибині 10 - 15 см.[2] Жуки бурякової крихітки вигризають у підземних частинах сходів буряків овальні й круглі ямки, від мілких, поверхневих до глибоких. Іноді пошкоджують листки, прогризаючи в них дрібні отвори. Особливо небезпечний цей шкідник у роки з прохолодною й вологою весною. У разі значних пошкоджень рослини гинуть, що призводить до розрідження посівів. Навіть незначні пошкодження підсім'ядольного коліна сприяють розвитку коренеїда.[3]

Личинки коваликів належать до ряду: твердокрилі (Coleoptera), родини: коваликові (Elateridae). Поширений в Україні повсюдно. Личинки пошкоджують злакові культури, бульби картоплі, коренеплоди буряків і моркви, насіння та сходи. Личинки виїдають висіяне насіння, перегризають паростки та корінці, обгризають й мичкуваті корінці, в м'якуші коренеплоду вигризають ямки. Найбільш шкодочинні на ранніх фазах розвитку рослин, що призводить до зрідження бурякових плантацій.[4]

Пластинчастовусі жуки відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera ),Родина: пластинчастовусі - (Scarabаeidае). Зимують личинки й жуки в ґрунті. Період пошкодження починається в липні-серпні. Личинки перегризають корінці, у м'якуші коренеплоду вигризають ямки.[5]

Звичайний буряковий довгоносик відноситься до ряду : твердокрилі -(Coleoptera ), Родина: довгоносики - (Curculionidae). Зона високої шкідливості займає центральний і східний Лісостеп, а також північну частину Степу (Київська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Харківська області) і ряд районів Дніпропетровської, Сумської, Миколаївської, Чернігівської, Житомирської та Одеської областей. Пошкоджує буряки, живиться бур'янами з родини лободових.[6] Зимують статево недозрілі жуки переважно на бурячищах у ґрунті, на глибині від 5 - 10 до 50 - 60 см. Шкоди завдають жуки і личинки. Пошкодження особливо небезпечні в ранній період розвитку рослин. Жуки з'їдають сім'ядольні та справжні листки, перегризають паростки, іноді ще до виходу їх із ґрунту. Личинки вигризають на корінні виразки, що призводить до зменшення маси та зниження цукристості коренеплодів.[7]

Гусениці підгризаючих совок відносяться до ряду: Лускокрилих (Lepidoptera), родини Совки (Noctuidae). Серед великої родини совок, або нічниць, виділяються найпоширеніші - озима та оклична, які за характером живлення і пошкодження належать до групи підгризаючих совок. В Україні чисельніша озима совка, а оклична масово розмножується лише в окремі роки. Гусениці совок пошкоджують понад 50 видів рослин. Найбільше шкодять бурякам, соняшнику, кукурудзі, овочевим, іншим просапним культурам, озимим пшениці, житу та ріпаку. Одна гусениця за добу знищує 10-15 молодих рослин буряків.[8] Коренева бурякова попелиця відноситься до ряду: рівнокрилі - (Homoptera )Родина: пемфіги - (Pemphigidae). Трапляється повсюдно. Зимують безкрилі статевозрілі партеногенетичні самки особливої зимуючої форми у ґрунті на глибині 16 - 60 см. Попелиця живиться на мичкуватому корінні, що призводить до зів'янення й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко видобуваються із ґрунту.[9]

Надземну частину сходів пошкоджують 50 видів. Основні з них: довгоносики, блішки, щитоноски,піщаний мідяк.[1]

Довгоносики відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera ), Родина: довгоносики - (Curculionidae). Поширені і особливо шкідливих ці комахи в Центральній і Південній Європі. Якщо травень сонячний і теплий, довгоносики відразу починають шукати собі їжу, і до перших сходів буряків, (а ця культура - їх улюблені ласощі), харчуються лободою, шіріцей, іншими сходами. Як тільки стає зовсім тепло, довгоносики злітаються до плантаціям буряків і тут починають свою шкідливу діяльність. Вони поїдають сім'ядолі рослини і верхні молоді сходи. Один буряковий довгоносик за день може погубити десяток молодих бурякових сходів, тому наявність навіть кількох жуків на квадратному метрі представляє серйозну загрозу плантації буряків. Особливо небезпечні бурякові довгоносики в жарку суху погоду, їх апетит дуже інтенсивний, один жук здатний поглинути 0,14 грам зелених паростків, що дорівнює його власній вазі[10]

Блішки відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera ), родина: листоїди - (Chrysomelidae). На Україні бурякові блішки зустрічаються повсюдно, але більшої шкоди завдають в Чернігівській, Київській і Черкаських областях. Зимують у верхньому шарі ґрунту, виходять рано навесні. Спочатку живляться бур'янами, згодом переходять на буряки, пошкоджуючи сходи. Блішки виїдають м'якуш сім'ядолей, листя, лишаючи шкірочку на нижньому боці. На листках помітно напівпрозорі, іноді оточені червоною смугою «віконця», з часом листки розриваються, в місці розриву буріють. Часто блішки пошкоджують точку росту, рослина гине. Найнебезпечніші шкідники в суху, жарку погоду[11]

Щитоноски відносяться до ряду: твердокрилі - (Coleoptera), родина: листоїди - (Chrysomelidae). Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці, найчастіше в чагарниках і розріджених деревних насадженнях. Шкоди завдають жуки і личинки. Личинки молодших віків виїдають на листі виразки. Жуки й личинки старших віків прогризають наскрізні отвори у листі[12]

Піщаний мідяк відноситься до ряду: твердокрилі - (Coleoptera), родина: чорниші - (Tenebrionidae). Поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Зимують жуки серед рослинних решток на полях і у верхньому шарі ґрунту. Період пошкодження - друга половина квітня - середина травня. Жуки обгризають сім'ядолі і листки[13]

До групи шкідників, що пошкоджують надземну частину вегетуючих рослин, належить 98 видів, основними серед них є: личинки і жуки мертвоїдів, листкова (бобова) попелиця, бурякові мінуючи мухи, гусениці лучного метелика та мінуючі молі[1]

Личинки і жуки мертвоїдів належать до ряду: твердокрилі - (Coleoptera) , родина: мертвоїди - (Silphidae). Трапляється повсюдно. У небезпечній чисельності частіше відмічається в північних і західних регіонах України. Поліфаг. Крім буряків пошкоджує картоплю, соняшник, конюшину, сходи злаків, хрестоцвітні, цибулю, щавель, лободу тощо. Зимують жуки в ґрунті, під грудочками ґрунту та в різних рослинних рештках. Мертвоїди особливо сильно пошкоджують буряки з кінця квітня і до середини травня. Більшою мірою потерпають пізні посіви буряків, оскільки поява сходів збігається в часі з масовим виходом личинок шкідника. Пошкоджують буряки жуки і особливо личинки. Сходи буряків вони з'їдають повністю, залишаючи невеликі пеньки. У дорослих рослин об'їдають листя з країв. На об'їдених краях залишається характерна бахрома із розжованих жилок.[14]

Бурякові мінуючи мухи належать до ряду: двокрилі - (Dipter...