Епізоотологічне дослідження м. Луганська на чуму собак. Статистична обробка амбулаторного журналу клініки "Друг" на захворюваність чумою собак в Жовтневому районі. Огляд схеми лікування чуми собак. Аналіз заходів профілактики та застосування вакцини.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Луганський національний аграрний університет

Кафедра заразних хвороб, патанатомії та судової ветеринарії

Курсова робота

з епізоотології та інфекційних хвороб тварин,

на тему: «Заходи щодо профілактики та ліквідації чуми м'ясоїдних в умовах приватної ветеринарної лікарні «Друг», м. Луганськ ».

Роботу виконала Чикетова К.Ю

Перевірив науковий керівник: доцент Заболотна В.П.

Луганськ-2013



Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Обґрунтування теми

1.2 Визначення хвороби

1.3 Епізоотологічні дані

1.4 Етіологія та патогенез

1.5 Клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни

1.6 Діагностика. Диференційний діагноз

1.7 Імунітет та вакцинація

1.8 Профілактика і заходи боротьби

1.9 Лікування

2. Лікувальні та профілактичні заходи проти чуми в умовах приватної лікарні «Друг»

3. Характеристика епізоотичної ситуації жовтневого району

4. Ветеринарно-санітарна характеристика клініки

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Чума відома з часів одомашнення собак. У Росії з'явилася в 1762 р. В Криму і отримала назву кримської хвороби. Вірусну природу вперше довів француз Карре в 1905 р. У сріблясто-чорних лисиць чуму діагностував Грін (1925), у єнотів і норок - Рудольф (1928) та В.І. Миролюбов (1932).

В даний час хвороба реєструється серед домашніх, промислових і диких м'ясоїдних у всіх країнах світу. Економічний збиток від чуми м'ясоїдних складається зі збитків від падежу і вибракування тварин, зниження обсягу та якості хутра, порушення технологічного процесу вирощування, витрат на проведення протиепізоотичних заходів [1].

В умовах міста ця хвороба дуже поширена серед собак, як безхатніх, так і домашніх. Хвороба охоплює собак різного віку, статі та порід. Причому високопорідні собаки хворіють найважче [2].

Метою курсової роботи є? епізоотологічне дослідження м. Луганська на чуму собак, та заходи щодо її профілактики та лікування. Для досягнення певної мети були поставлені наступні завдання:

1. Провести статистичну обробку амбулаторного журналу клініки «Друг» на захворюваність чумою собак в Жовтневому районі м. Луганська.

2. Ознайомитись із заходами профілактики чуми собак та застосуванням вакцини.

3. Ознайомитись зі схемою лікування чуми собак.



1. Огляд літератури

1.1 Обґрунтування теми

Профілактика та лікування чуми собак є дуже актуальними для нашого регіону, тому, що захворюваність собак на неї дуже висока. А тому, саме попередження хвороби є дуже важливим.

Вакцина проти цієї небезпечної хвороби входить в усі полівалентні вакцини сучасних виробників, що підтверджує важливість профілактики цього захворювання.

Тому вчасна профілактика чуми м'ясоїдних дає змогу попередити захворюваність тварини та уникнути дорогого лікування.

Лікування чуми дуже складне тому, що, воно комплексне. Воно включає в себе застосування специфічних сироваток, інфузійної терапії, та інше, а це в умовах приватних лікарень коштує дорого. Тому власникам собак потрібно знати про небезпеку цього захворювання та вчасно його попереджати, вакцинуючи свою тварину один раз на рік.

1.2 Визначення хвороби

Чума м'ясоїдних (лат. - Pestis carnivorum, оспо. - Canine distemper; чума собак, хвороба Карре) - висококонтагіозна хвороба, що виявляється лихоманкою,запаленням слизових оболонок очей, дихальних шляхів, шкірної екзантеми і ураженням центральної нервової системи.

Чуму м'ясоїдних викликає РНК-вірус розміром 115- 160 нм з сімейства Paramyxoviridae. Вірус однорідний в імунобіологічному відношенні, має антигенну і імунобіологічну спорідненість з вірусом кору людини, а також деякий антигенний зв'язок з вірусом чуми великої рогатої худоби.

У лабораторних умовах вірус культивують в курячих ембріонах, культурі клітин тканин і в організмі сприйнятливих тварин.

При розмноженні вірусу в заражених ембріонів з'являються зміни головним чином на хоріон-аллантоісной оболонці у вигляді набряклості і утворення світло-сірих вузликів величиною з просяне зерно або тяжів світло-сірого кольору.

Вірус стійкий до дії різних фізико-хімічних факторів. Він не втрачає своїх вірулентних властивостей протягом 5 років зберігання при мінусовій температурі. При -20 °С в органах полеглих тварин вірус виживає до 6 міс, в крові- до 3 міс, в слизу носової порожнини - до 2 міс. Кип'ятіння вбиває вірус миттєво. При нагріванні до 60 ° С він руйнується за 30 хв. Дезінфікуючі речовини інактивують вірус досить швидко: 1%-ний розчин лізолу і ультрафіолетові промені - протягом 30 хв, 2%-ний розчин гідроксиду натрію- 60 хв, сонячне світло і 0,1- 0,5%-ні розчини формаліну і фенолу - через кілька годин [3].

1.3 Епізоотологічні дані

До вірусу сприйнятливі собаки, сріблясто-чорні та червоні лисиці, песці, норки, уссурійські єноти, білі африканські й бурі тхори, куниці, ведмеді, ласки, горностаї, борсуки, видри, шакали, гієни, вовки. Для різних видів тварин патогенність вірусу неоднакова від прихованого безсимптомного перебігу хвороби до гострого, що супроводжується 100% смертністю. Найбільш чутливі тхори і тхорзофреткі (помісь білого африканського тхора з чорним лісовим Хорем).

В умовах звірівницьких господарств чума звичайно починається у тварин одного виду, а через 1- 2 міс можуть захворіти звірі іншого виду. Така закономірність пояснюється тим, що при зараженні від гетерологічного виду тварин чума спочатку протікає приховано. Тільки після адаптації та пасирування вірусу на найбільш слабких особинах хвороба набуває гострий перебіг з охопленням значного числа звірів. Тому клінічні прояви хвороби часто відзначають тоді, коли велика частина стада буває заражена.

У підсосному віці щенята хворіють рідко, тільки при незадовільних зоогігієнічних умов утримання і годівлі і при зараженні високовірулентних вірусом. Цуценята вакцинованих і природно перехворілих чумою матерів зазвичай не хворіють. Колострального імунітет зберігається у цуценят протягом 2 тижнів після відсадження від матерів, після чого молодняк необхідно вакцинувати [1].

Джерелом збудника інфекції при чумі м'ясоїдних служать хворі або перехворіли тварини, а також тварини в інкубаційному періоді хвороби. Перехворіли собаки можуть виділяти вірус до 3 міс, а хутрові звірі - 3 - 5 міс після одужання. Вірус міститься в витіканнях з очей і носа, фекаліях і інших екскретів.

Резервуаром вірусу чуми служать бродячі собаки і дикі м'ясоїдні, серед яких вірус підтримується і від яких часто заражаються сприйнятливі тварини. Інфікування може відбуватися при безпосередньому контакті здорових особин з хворими, аерогенним та аліментарно. Переносити вірус можуть людина, гризуни, а також птахи і комахи. Можливі передача збудника чуми через різні предмети, контаміновані вірусом, і навіть розповсюдження його по повітрю на відстань до 12 м.

Епізоотичний процес при чумі м'ясоїдних проявляється неоднаково і залежить від вірулентності збудника, ступеня сприйнятливості тварин, природно-географічних і господарських факторів. Однак індекс контагіозності при чумі м'ясоїдних досить високий, і в м'ясоїдних, що живуть на волі, відзначають регулярні спалахи захворювання. Поширення чуми залежить від багатьох факторів, і насамперед від наявності імунного прошарку в даній популяції тварин. Хвороба може виникнути в будь-який час року і виявлятися епізоотією або спорадично. Завдяки масовій вакцинопрофілактиці, сучасний рівень захворюваності хутрових звірів і собак можна вважати спорадичним [3].



1.4 Етіологія та патогенез

Вірус проникає в організм сприйнятливих тварин через слизові оболонки. Первинне розмноження його відбувається в клітинах лімфоїдної тканини, звідки він з кров'ю і лімфою розноситься по всьому організму, викликаючи лихоманку і запалення слизових оболонок очей, органів дихання та шлунково-кишкового тракту. Одночасно вірус може викликати запальні і дегенеративні зміни в печінці, нирках, головному і спинному мозку, а також на безшерстних ділянках шкірного покриву. У результаті ураження клітин центральної і периферичної нервової системи порушується функція органів руху.

Істотну роль у патогенезі чуми собак грають збудники секундарних і змішаних інфекцій: сальмонели, ешерихії, пастерелли, токсоплазми, коки та ін.. Хвороба у собак може протікати одночасно з інфекційним гепатитом або парвовирусной інфекцією. Збудники секундарних і змішаних інфекцій, а також гельмінтози обумовлюють різке зниження імунологічної резистентності макроорганізму, посилення тяжкості патологічних процесів і збільшення летальності.

1.5 Клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни

Інкубаційний період при експериментальному зараженні становить 2- 7 днів, при природному він більш тривалий - до 40 днів.

В залежно від ступеня вираженості клінічних ознак розрізняють легеневу, кишкову, нервову, шкірну (екзантематозна) і...