Вірусні хвороби рослин

Характеристика та роль вірусів як збудників хвороб, їх основні види, розповсюдження, розмноження в клітині і переміщення по рослині. Симптоми та діагностика захворювань рослинних культур, застосування системи заходів проти хвороб зернових культур.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

1. Віруси - збудники хвороб

1.1 Загальні відомості про віруси

1.2 Віруси поза кліткою

1.3 Розмноження вірусів в клітині

1.4 Переміщення вірусів по рослині

1.5 Симптоми вірусних хвороб рослин

1.6 Збереження вірусів в природі

1.7 Розповсюдження вірусів

1.8 Діагностика вірусних хвороб рослин

2. Вірусні захворювання зернових культур

2.1 Основні віруси зернових культур (табл.)

2.2 Вірус жовтої карликовості ячменю , вівса, пшениці, рису, жита та кукурудзи

2.3 Вірус штрихуватої мозаїки ячменю, вівса, пшениці, рису ,проса, сорго, жита та кукурудзи

2.4 Вірус смугастої мозаїки шениці, вівса, ячменю, жита, проса та кукурудзи

2.5 Мозаїка озимої пшениці, гречки, проса або російська мозаїка пшениці

2.6 Мозаїка стоколосу пшениці, ячменю, гречки та вівса

2.7 Заляльковування вівса, або заляльковування злаків

2.8 Заляльковування кукурудзи, сорго і суданки

2.9 Смугастість кукурудзи, сорго і суданки

2.10Карликова мозаїка кукурудзи, сорго і суданки

2.11 Штрихуватість рису

2.12 Карликовість рису

2.13 Крапчастість, або білолистковість, рису

3. Система заходів проти хвороб зернових культур

3.1 Система заходів проти хвороб пшениці

3.2 Система заходів проти вірусних хвороб жита

3.3 Система заходів проти хвороб ячменю

3.4 Система заходів проти хвороб вівса

3.5 Система заходів проти хвороб кукурудзи

3.6 Система заходів проти хвороб рису

3.7 Система заходів проти хвороб проса

3.8 Система заходів проти хвороб гречки

3.9 Система заходів проти хвороб сорго і суданки

Висновок

Список літератури

ВСТУП

Швидкий ріст населення Земної кулі спонукає до збільшення виробництва продуктів харчування. Рослинні продукти становлять 93 % їжі людини, інші 7 % -- тваринного походження, що також утворюються в результаті споживання тваринами рослинної їжі.

Підраховано, що приблизно 10 % світової врожайності щорічно втрачається із-за патогенної дії вірусних, бактеріальних і грибкових шкідників, серед яких рослинні віруси посідають друге місце за ступенем шкідливості після грибів. Таким чином, можна наголосити, що вірусні хвороби завдають значних збитків сільському господарству, що знижує вихід продукції, погіршує її якість та призводить до виродження сортів.

Тому перший крок для сучасної агрономії має бути вирішення питань пошуку шляхів діагностики, ідентифікації, захисту рослин і, нарешті, людини від фітопатогенів.

Можна говорити про пріоритет трьох стратегій («трьох китів»), які доцільно використовувати для подолання вірусних хвороб:

· попередження виникнення та знищення вірусних резервуарів фітовірусів та їх резерваторів (інфіковане насіння, живці, прищепи, підщепи, боротьба з бур'янами, діагностика ґрунту тощо);

· запобігання розповсюдження вірусів серед рослин, за рахунок знищення вірусних переносників -- комах і грибів;

· селекція, виведення, створення та масове вирощування насіневого матеріалу чи іn vitrо клонування вірус резистентних культур.

Насамперед необхідно зрозуміти, що саме використання вільного від вірусів насіння, садивного матеріалу та знищення інфікованих рослин-резервантів унеможливлює використання інфікованого матеріалу ще до формування промислових плантацій, полів, садків, хмільників тощо. Слід уяснити, що мати справу з вірусною рослиною з першого дня культивування не можна гарантувати отримання високоякісної продукції рослинництва і високих врожаїв у цілому. Необхідне також усвідомлення того, що говорити про складний технологічний процес роботи з інфікованим насінням для господаря на землі, який включає витрати пального на посівну, внесення мінеральних добрив, засобів захисту тощо, означає очікувати дощу серед зими.

Більшість фітопатологічних методів діагностики досить дорого коштують, проте від них не треба відмовлятися з урахуванням можливих збитків від вірусних та інших патогенів. Традиційні хімічні засоби контролю наявності вірусів, які застосовують переважно під час вегетації рослин, переважають по затратам у сотні тисяч разів, при цьому останні можуть негативно впливати на оточуюче середовище, якість зібраного врожаю і, як наслідок, на здоров'я людства у цілому.

Тому попит на культивування вірус резистентних культур було підвищено за останні роки, особливо під публічним тиском щодо зменшення використання пестицидів у сільському господарстві. Законодавчо-регулююча і правова база України має чітко відповідати та вчасно реагувати на вимоги щодо поліпшення життя в Україні, на процеси екологізації виробництва та відновлення первісності довкілля у зв'язку із прагненням вступу України до СОТ та Європейського союзу.

вірус збудник хвороба рослина зерновий

1. ВІРУСИ - ЗБУДНИКИ ХВОРОБ

1.1 Загальні відомості про віруси

Існування вірусів було відкрите фізіологом Д І Івановським, який,, вивчаючи мозаїчну хворобу листя тютюну, встановив, що сік хворих рослині зберігає інфекційність навіть після пропускання його через бактеріальний фільтр. Таким чином, Д. І. Івановській показав, що в соку хворого листя міститься і здатний размножуватися якийсь збудник захворювання, який по розмірам менше за всіх відомих бактерії. Учений припустив, що захворювання викликає дуже дрібна бактерія. Незабаром після цього подібні хвороби були знайдені у картоплі, томатів, огірків, квасолі, злаків, декоративних кольорів, плодових і ягідних культур. Проте ні про будову, ні про хімічні властивості і способи розмноження поруштеля цих хвороб майже нічого не було відоме. Дуже малі розміри збудника робили його невидимим. І лише * у 1935 г американський біохімік У. Стенлі зробив відкриття, змінивши уявлення про збудників мозаїчних хвороб як про найдрібніших бактерій. Застосувавши методи хімічного очищення ферментів, Стенлі з великого кількості соку хворого листя тютюну одержав чистий препарат вірусу тютюнової мозаїки, який виявився кристалічним білком, що випадав в осад при підкисленні. Якщо розчином цих кристалів натерти здорові листя тютюну, вони захворіють мозаїчною хворобою. Цим експериментом було доведено, що білкові кристали представляють собою чистий вірус. Через рік після цього відкриття англійські учені Боуден і Пірі встановили, що, окрім білка в кристали вірусу входить нуклеїнова кислота, котра разом з білком є у всіх живих клітинах і грає важливу роль в передачі спадкових властивостей організму. Після відкриття Стенлі в науці почалися суперечки, чи живі організми віруси або це хімічні речовини, здатні синтезуватися в клітках певних видів рослині, тварин і бактерій і викликати в них патологічні розлади - захворювання. Ці суперечки продовжуються дотепер.

Якщо для вивчення хімічного складу вірусів благотворний вплив зробили методи, запропоновані Стенлі, будова вірусних частинок стала відома завдяки електронному мікроскопу, який дозволив побачити вірусні частинки.

Властивості світлового проміння такі, що частинки менше 200 нанометрів зливаються в одну крапку, а більшість вірусів має розміри значно менші, ніж 200 нанометрів. Тому за допомогою світлового мікроскопа неможливо було ні побачити вірусні частинки, ні тим більше розібратися в їх будові. Електронний мікроскоп дає можливість побачити частинки розміром в декілька нанометрів і навіть менше. Тому з його допомогою вдалося встановити, що рослинні віруси мають паличкоподібну або кулясту форму (рис. 1.1). Кожна частинка складається з великої кількості симетрично розташованих однакових молекул білка, які. покривають найважливішу частину вірусу - нуклеїнову кислоту (рис. 1.2).

1.2 Віруси поза кліткою

Поза кліткою вірусні частинки інертні. Вони не дихають, не поглинають воду і живильні речовини з навколишнього середовища і можуть навіть утворити кристали подібно багатьом хімічним речовинам. Знаходження вірусів поза клітками сприйнятливих рослин не є їх природним станом, тому в таких умовах віруси більш менш швидко гинуть (інактивуются). Швидкість інактивацій залежить від багатьох чинників зовнішнього середовища. По відношенню до цих чинників всі віруси можна розділити на дві групи, що не мають між собою різкої межі, - стійкі і нестійкі.

Стійкі віруси зберігають цілісність частинок при досить грубих діях (нагріванні, підкисленні, висолюванні) і тому можуть бути виділені в кристалічному вигляді. Вони накопичуються в рослинах в досить високих концентраціях (до 2 г на 1 л соку). Деякі з них не гинуть при 10-хвилинному прогріванні до 80-90 °C.

Нестійкі віруси містяться в рослинах, як правило, в низьких концентраціях (до 0,002 г на 1 л соку) і інакитвуються при температурах 37-50 °С. Цю властивість використовують для оздоровлення рослин від вірусів шляхом прогрівання. Нестійкі віруси руйнуються при різних хімічних діях. Тому їх важко виділити з рослинного...