Ветеринарне акушерство

Характеристика статевого розмноження і основні напрямки його еволюції. Фактори навколишнього середовища і статева циклічність. Визначення запліднення і його біологічне призначення. Визначення, термінологія і види вагітності. Періоди і біомеханізм родів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Гришко Д.С. Лекції з ветеринарного акушерства

Навчальний посібник. - Х.: Прапор, 2003. - 400с.

Лекція 1. ВСТУПНА

1. Визначення дисципліни і короткий зміст курсу

«Ветеринарне акушерство, гінекологія і біотехпологія розмноження сільськогосподарських тварин з основами андрології» є профілюючою клінічною дисципліною, яку Ви будете вивчати протягом року і яка розвиває Ваше клінічне мислення, формує з Вас лікаря. Запитання з акушерства введені до державного екзамену. Студенти, що схильні до наукової роботи, у періоди навчання або виробничої лікарської практики мають можливість проводити дослідження, результати яких можуть бути оформлені у вигляді дипломної роботи.

Робоча програма з дисципліни розрахована на 240 год, з яких лекційних -- 70, практичних -- 98, індивідуальних занять для здачі блоків -- 72 год. У 1-му семестрі Ви маєте здати три блоки, а в 2-му -- чотири блоки. Зимова сесія закінчується заліком, літня -- оформленням історії хвороби, проходженням 24-годинної навчальної практики, під час якої Ви повинні відпрацювати всі акушерські і гінекологічні маніпуляції, здати екзамен на отримання кваліфікації техніка штучного осіменіння сільськогосподарських тварин і здати іспит з курсу акушерства.

Ветеринарне акушерство (від фр. accouchement -- роди, пологи, або accoucher -- народжувати) -- галузь клінічної ветеринарної медицини, яка вивчає фізіологічні і патологічні процеси в організмі самки і плода, пов'язані з вагітністю, пологами і післяпологовим періодом.

Воно складається з таких розділів:

1) анатомія і фізіологія статевих органів самки (вивчаються морфо-функціональні особливості статевих органів самок різних видів тварин у порівняльному аспекті, перебіг статевої циклічності, нейрогуморальна регуляція статевої функції, діагностика різних стадій статевого циклу, оптимального часу для введення сперми у статеві шляхи самки);

2) фізіологія і патологія запліднення;

3) вагітність (фізіологія, діагностика і патологія);

4) роди (фізіологія і патологія, рододопомога, стимуляція родів, оперативне акушерство);

5) післяродовий період, його фізіологія і патологія;

6) неонатологія (фізіологія і патологія новонароджених);

7) мастологія (фізіологія і патологія молочної залози).

Ветеринарна гінекологія (від грец. gyne -- жінка, самка) -- галузь клінічної ветеринарної медицини, яка вивчає патологічні процеси статевих та інших органів самки, що виникають по завершенню післяродового періоду і призводять до неплідності.

Таким чином, якщо говорити про акушерські захворювання, то вони діагностуються у період вагітності, родів і в післяродовому періоді. До акушерських слід віднести також захворювання молочної залози і новонароджених.

Гінекологічні захворювання реєструють у неплідних тварин після завершення післяродового періоду, у корови, наприклад, у випадку, якщо вона не завагітніла протягом 30 днів після родів.

Отже, гінекологія має тісний зв'язок з акушерством, що визначається не тільки спільністю органів, в яких відбувається перебіг нормальних і патологічних процесів, але й взаємною обумовленістю цих процесів. Враження статевих органів порушує запліднюваність і перебіг вагітності, родів і післяродового періоду, але й патологія перебігу вагітності й родів, як і післяродового періоду часто стають прямими причинами наступних гінекологічних захворювань. Мабуть тому, сучасні акушерство і гінекологія складають єдину цілісну науку і дисципліну.

Ветеринарна андрологія (від грец. andros -- чоловік, самець) -- галузь клінічної ветеринарної медицини, яка вивчає патологічні процеси статевих та інших органів самців, котрі призводять до неплідності або імпотенції.

Біотехнологія розмноження сільськогосподарських тварин -- це галузь ветеринарного акушерства, яка сформувалася порівняно недавно і вивчає головним чином питання штучного осіменіння і трансплантації зародків.

2. Завдання акушерської науки

1. Розробка ефективних методів регуляції і управління функцією розмноження тварин.

2. Покращення методів штучного осіменіння і трансплантації зародків.

3. Підвищення запліднюваності і плодючості самок.

4. Розробка методів ранньої діагностики вагітності.

5. Розробка системи профілактичних і лікувальних заходів при різних акушерських захворюваннях і неплідності тварин для отримання найбільшої кількості приплоду і підвищення продуктивності.

3. Історія виникнення і розвитку науки

Ветеринарне акушерство поряд з хірургією і терапією відноситься до найдавніших клінічних галузей ветеринарної медицини. Воно зародилося у часи неоліту, коли з'явилися природні поля ячменю та пшениці, що обумовило осілий спосіб життя людей, перетворивши їх із мисливців у землеробів. За таких умов люди почали приручати тварин, набували досвіду догляду за ними, мали можливість довго споглядати їх. Можливо, це і дозволило зробити співставлення між коїтусом і вагітністю, між ізоляцією статей і неплідністю.

Поява на світ новонародженого і патологія родів у тварин завжди трепетно привертають до себе увагу людини. Первісні люди жили поряд з тваринами і звичайно спостерігали елементи «акушерської самодопомоги», коли кобила розриває плодові оболонки лошати, щойно народженого у плодовому міхурі, відкусує пуповину, облизує новонародженого або коли собака витягує зубами послід або й цуценят. Виникла необхідність у найпростіших прийомах допомоги роділлі.

Із надписів, знайдених на стінах єгипетських храмів, а також у папірусах, ми знаємо, що вже на початку першого тисячоліття єгиптяни вважали, що саме сім'я чоловіка запліднює жінку. У папірусі Есенджера сказано: «Дійсно, що всі матки народжують, починаючи із сім'я, яке вони отримують, а сім'я народжують сухожилля і кістки». Дискусії про походження сперми точилися протягом багатьох віків до самого 18 століття.

Поворотними відкриттями у репродуктології можна вважати:

1. Опис Реньє де Граафом в 1671 р. дозрілого фолікула яєчника став головним аргументом овістів.

2. Відкриття Антони ран Левенгуком в 1677 р. сперміїв. Спермій був урочисто показаний королю Англії Шарлю II, французькому королю, а потім пішов по всьому світу. Вища знать із задоволенням спостерігала за своїм веселим потомством. Це відкриття було основою анімалькулізму.

3. Доведення Лазарем Спаланцані в 1870 р. необхідності спермія і яйцеклітини для запліднення і розвитку нового організму, спочатку на жабах, а потім і на людях. Він першим науково здійснив штучне осіменіння, консервування сперми у льоді.

Ветеринарне акушерство формувалось паралельно з ветеринарією взагалі і медицинським акушерством зокрема, яке розвивалося завдяки накопиченню знань і практичного досвіду повивальними бабками (від фр. sage-femme -- акушерка, буквально -- мудра жінка). Знання та досвід у ветеринарному акушерстві набирали і передавали із покоління в покоління знахарі і коновали, каста яких виникла в перехідний період від первіснообщинного до рабовласницького ладу.

За рабовласницького ладу і в період феодалізму виникла потреба в обслуговуванні кінського складу армій і сільськогосподарських тварин, тому з цих часів почали готувати ветеринарних спеціалістів. Однак ще тривалий час акушерська допомога тваринам була прерогативою конюхів, скотарів, пастухів, знахарів.

Акушерство як наука стало переходити у самостійну галузь знань а проникненням капіталізму у сільське господарство. Найраніше воно оформилося у самостійну дисципліну у Франції, де Клодом Буржелою ібули створені перші ветеринарні школи (Ліон, 1761 і Альфор, 1765). Таким чином, К. Буржела вважається засновником ветеринарної освіти. Ніколи не виїзджаючи за межі Франції, він привернув іноземних учнів, які потім створили в Європі перші ветеринарні школи: в 1769 р. у Турині (Італія), в 1771 р. у Геттінгені (Німеччина), в 1773 р. в Копенгагені (Данія), в 1777 р. у Відні, в 1778 p.-- у Ганновері. Отримавши прохання від іноземних правителів про створення в їх країнах ветеринарних закладів, усвідомлюючи міжнародне значення своєї справи, Буржела написав в 1763 р. міністру Людовіка XY, Генеральному інтенданту Бер-тіну: «Монсеньйор, що стане моєю батьківщиною, Франція чи Європа?» (і У Росії ще в 1715 р. Петро Перший видав указ про створення ветеринарної школи, але Хорошевська школа під Москвою почала діяти вже після його смерті, у 1731 р. З 1805 р. ветеринарних спеціалістів готували на кафедрі «скотолікування» медичного факультету Московського університету і на ветеринарній кафедрі Харківського університету. В 1840 р. у Варшаві, в 1848 р. у Дерпті (нині Тарту), в 1851 р. у Харкові, в 1873 р. у Казані були відкриті ветеринарні учбові заклади, програмою яких передбачалося вивчення акушерства під назвою «рододопоміжної науки» як розділу ветеринарної хірургії.

Першим підручником з акушерства у Росії вважають книгу «Ветеринарна рододопоміжна наука з відділенням по хворобах дітлахів», яка була видана професором медико-хірургічної академії Г.М.Прозоровим у 1849 р. на основі видання професора Штутгартської ветеринарної школи В. Баумейстера (1844).

Перша кафедра ветеринарного акушерства створена в Московському ветеринарному інституті в 1919 р. на чолі з одним із основоположників цієї науки Миколою Пилиповичем Мишкіним.

В 1922 р. організовані кафедри акушерства в Казанському і Санк...