Аналіз оцінки придатності орних земель

Класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур. Характеристика критеріїв, за якими здійснюються агровиробничі групування ґрунтів: генетична зближеність ґрунтів, ступінь виявлення негативних процесів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

В період з 07.08.10р. по 14.08.10р я проходила виробничу практику в Львівському науково-дослідному та проектному інституті землеустрою. Основними завданнями практики були наступні:

- ознайомлення з фондовими матеріалами території дослідження;

- складання інформаційної бази;

- збір матеріалів по агровиробничому групуванні ґрунтів;

- складання таблиць придатності ґрунтів району до вирощування сільськогосподарських культур.

Збір матеріалів проводився по сільських радах Бродівського району.

Бродівський район розташований в північно-східній частині Львівської області. Його площа -- 1162 км?. Межує з Волинською, Рівненською та Тернопільською областями і займає територію 1,2 тис. км2. У складі району: місто Броди - адміністративний центр, селище міського типу Підкамінь, 23 сільські ради, в які входить 101 населений пункт.

Робота проводилась з метою оцінки придатності орних земель для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Досягнення мети проводилось шляхом виконання таких завдань:

- вивчення за літературними джерелами природних умов Бродівського району;

- складання списку агровироробничих груп по сільських радах району;

- оцінка придатності агровиробничих груп за 5 класифікаціями придатності для таких культур:озима пшениця, озиме жито, ячмінь, овес, картопля, льон, цукровий буряк;

- за шкалою бонітетної оцінки ґрунтів району;

- розрахунок площ агровиробничих груп;

- визначення площ за наявними у районі агровиробничими групами,площ придатності цих груп для вирощування різних культур за 5 групами придатності.

Методологічною основою визначення придатності є методичні засади класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур , які розроблялись групою вчених Д.С.Добряк, О.П.Канаш, Д.І.Бабміндар, І.А.Розумний за монографією «Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екоекологобезпечного використання.



Природні умови

Клімат

Атлантично -континентальні риси Західної частини України,тобто висока зволоженість,м які зими з частими відлигами і помірно-тепле без посух літо. Кліматичні умови можна характеризувати багаторічними даними спостереження метеорологічної станції,що знаходиться в смт. Підкамінь. Найхолоднішим місяцем є січень(-4.3° С),середньомісячна температура якого на 1.0-2.1° С нижча, ніж у грудні і лютому.Середньорічна температура повітря становить 7.5° С.Тривалість вегетаційного періоду (температура вище 5 ° С) становить 210-212 днів. Перші осінні заморозки починаються в першій декаді жовтня,а в окремі роки і раніше. Весняні приморозки закінчуються в середині травня. Початок росту озимих наступає в другій декаді квітня, кінець росту в листопаді. Такі температурні умови дозволяють вирощувати всі районовані культури.

Найбільша кількість днів з опадами буває в червні-липні„ Відносна вологість повітря висока - в середньому 70-80% і досить стала протягом року. Сніговий покрив утворюється в середньому в кінці третьої декади грудня і зникає в кінці лютого та в перших числах березня. Середня висота його 10-12см, а середня з найбільших не перевищує 20см. Взимку під час відлиг сніговий покрив частково розтає, а іноді і зовсім сходить. Нерідко за останні роки зимові опади бувають у вигляді дощів.

Тепла тривала зима, вологе і тепле літо, достатня сума позитивних температур, досить висока вологість повітря, невеликі коливання температури, а також достатня кількість опадів, сприяють вирошуванню зернових, зернобобових, технічних, овочевих і інших культур.

Рельєф

У процесі ґрунтотворення рельєф займає одне з основних місць. На формування його мали вплив тектонічні рухи, літологічний склад порід, льодовикові води, водна ерозія та діяльність людини.

Рельєф територіі визначає конкретний тип мікроклімату,ґрунтового ,рослинного покриву та ступінь ґрунтового зволоження. Бродівський район займає територію Бродівської рівнини в басейні річки Cтиру та Ікви, на схід від Бузько-Стирської рівнини. Середня висота Бродівської рівнини 240 м над рівнем моря. Характерною особливістю рельєфу є велика кількість піщаних горбів, дюн, більшість яких закріплена лісами. Південна частина району міститься в межах останцевого масиву Подільської височини - Вороняків; переважає горбиста поверхня з глибоким долинно-балковим розчленуванням, вис. 370-420 м. Крутим уступом Вороняки обриваються до рівнини Малого Полісся, де розташована північна частина району - полого хвиляста рівнина з неглибоким розчленуванням, вис. до 220-280 м. Бродівський район лежить у межах Західно-Української лісостепової фізико-географічної провінції.

Ґрунтові та підземні води

Ґрунтотвірні породи серед інших факторів відіграють велику роль у процесах ґрунтотворення. На різних породах утворились різні за атровиробничими властивостями ґрунти .Бродівський район знаходиться в межах Волино-Подільської плити, верхній ярус якої складений верхньо-крейдовими мергелями зеленувато-сірого кольору (елювій щільних карбонатних порід), які з поверхні перекриті четвертинними відкладами - лесоподібними суглинками, на яких утворились опідзолені ґрунти. Складність рельєфу та різна товщина лесоподібних відкладів привели до змитості цих відкладів в окремих місцях, де ґрунтотвірними породами служать мергелі. Це в майбутньому вплинуло на формування та утворення ґрунтів.

Рослинність

Серед факторів ґрунтотворення рослинність відіграє важливу роль. Вона є джерелом органічної частини ґрунту. За геоботанічним районуванням територія в бродівському районі переважають букові і дубово-грабові ліси.

В минулому більша частина території була зайнята лісом. В даний час ліс зберігся невеликими масивами на найбільш підвищених елементах рельєфу - вододільних плато, на схилах і складається з бука, граба, дуба, берези, ялини. Підлісок утворюють ліщина, шипшина, калина, глід, крушина.

Лучно - трав'яниста рослинність пасовищ та сіножатей представлена двома класами:

, Суходільні луки (клас ІУ) із бобово-злаково-різнотравною рослинністю, В травостої переважають із бобових конюшина біла та рожева, із злакових - тимофіївка лучна, райграс багатоукісний, тонконіг лучний, мітлиця біла, грястиця збірна, із різнотрав^я - деревій звичайний, стокротки, подорожник середній, суховершки,

, Заплавні луки (клас УІ) з бобово-різнотравно-злаковою та злаково-різнотравно-осоковою відмінами травостою. Злаки представлені тимофіївкою лучною, лисохвостом, кострицею лучною. У різнотрав'ї більш помітно гусячі лапки, дику моркву, молочай, щавель кінський. Осоки представлені крупностебловими видами: осокою зближеною, осокою лисячою, та дрібностебловими -осокою ранньою, осокою низькою, осокою заячою,

З грубостеблових та отруйних рослин зустрічається щавель кінський, жовтець отруйний, хвощ болотний, невеликі поширення мають ситники.

На орних землях поширені як однорічні, так і багаторічні буряни, 3 однорічних - лобода, щириця звичайна, свиріпа польова, будяки, 3 багаторічних - пирій повзучий, волошка синя, берізка польова, осот рожевий.

Класифікація орних земель за придатністю ґрунтів вирощування основних сільськогосподарських культур

Екологобезпечне використання сільськогосподарських земель нині необхідно розглядати як першооснову роз витку суспільства в цілому. Таке використання можливе, коли виробничий процес функціонує відповідно до згаданих раніше чотирьох законів екології: перший -- у природі все пов'язано з усім; другий -- в природі все повинно кудись діватися; третій -- природа знає краще; четвертий -- у при роді ніщо не дається даром, що означає: все добуте з природного середовища має бути йому повернуто.

Становлення екології як науки відбувалося в 30-х роках XX століття. Проте приклади пристосованого до природного середовища ведення сільського господарства відомі з далекого минулого, про що свідчать літературні джерела з історії Риму, Київської Русі тощо.

Методологічні основи екології рослин закладено Дж. Ацці (1932), Л.Г.Раменським (1938) та іншими дослідниками. В ос нові вчення стоять питання вимогливості рослин до факторів середовища, потреби в різних ресурсах (світло, тепло, вологість тощо) та їхньої реакції на різні комбінації умов, зокрема уявлення про оптимуми, екологічні амплітуди обмежу вальних факторів, пластичності або пристосування. Сама екологічна оцінка території розглядається, по-перше, як придатність до інтенсивного (тобто в складі орних угідь) вико рискання, по-друге, як оцінка властивих цій території факторів родючості. Це аналіз території з погляду відповідності факторів основним вимогам рослин.

Коли вимогам рослин не відповідають зовнішні умови, постає питання про непридатність території для даної рослини чи про необхідність пристосування умов до рослин або, навпаки, рослини до умов середовища.

У контексті поставленого питання доцільно враховувати думку Л.Г.Раменського (1938)...