"Літосил" при силосуванні кукурудзи

Основні вимоги технології заготівлі і зберігання корму. Характерні особливості та випробування бактеріального консерванта "Літосил". Спостереження за процесом зберігання силосів заготовлених в різні фази вегетації з додаванням бактеріального консерванту.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

«Літосил» при силосуванні кукурудзи

літосил корм кукурудза силосування

Тварини максимально проявляють свої генетичні продуктивні можливості тільки при повноцінній збалансованій годівлі, при чому повноцінність годівлі повинна визначатися не тільки кількістю в раціоні необхідних кормів, але й високою перетравністю їх поживних речовин, оптимальною концентрацією обмінної енергії та біологічно-активних речовин в сухій речовині. Необхідність заготівлі якісних консервованих кормів на сучасному етапі зростає вдвічі з огляду на організацію цілорічної однотипної годівлі худоби комбінованого використання, яка сприяє збільшенню середньодобових приростів худоби, надоїв молока, валового їх виробництва з розрахунку на одиницю земельної площі . В зв'язку з чим необхідно приділяти особливу увагу на бездоганне дотримання основних вимог технологій заготівлі та зберігання корму.

При зберіганні кормів, особливо силосу та сінажу, діяльність ферментів рослинних клітин та мікроорганізмів, які є в цих кормах, повністю не припиняється. Проте їх активність, а відповідно, і швидкість трансформації речовин із однієї форми в іншу в більшості залежить від вологості, подрібнення, ущільнення та герметизації маси.

При відсутності доступу повітря дихання рослинних клітин швидко зупиняється, але окислювальні процеси і у середовищі без кисню у першу добу після укриття маси продовжують відбуватися під дією ферментів молочнокислих, маслянокислих та інших бактерій, а також дріжджів - етап розвитку змішаної мікрофлори. Він названий так тому, що всі корисні та шкідливі мікроорганізми готові вступити в дію при вивільненні клітинного соку з вмістом цукрів уже при першому травмуванні (при скошуванні та подрібненні) рослинної сировини. В початковий період силосування відношення між молочнокислими бактеріями та дріжджовими клітинами є близьким до симбіотичного, не зважаючи на те, що їх кількість мала (8-250 тис. в одному грамі свіжоскошених рослин), більше того, на превеликий жаль, молочнокислі бактерії нерухомі, тому в умовах гострої конкуренції вони не можуть встигнути переробити весь цукор. Проте, як тільки увесь цукор окислиться, молочнокислі бактерії виступають антагоністами по відношенню до дріжджів, маслянокислих та гнильних бактерій.

Більшість дослідників вважало, що якщо суворо дотримуватися основних принципів заготівлі силосу, то природної популяції молочнокислих бактерій на масі, що силосується, достатньо для забезпечення задовільного ходу бродіння. Проте зараз відомо, що вегетуючі культури часто бувають бідним джерелом молочнокислих бактерій, а деякі лінії цих організмів непридатні до цілей інокуляції. Більше того, гетероферментативні молочнокислі бактерії утворюють значну кількість оцтової кислоти та спирту. Втрати енергії при цьому в 4-5 разів вищі, ніж при гомоферментативних процесах. Тому забезпечення спрямованої ферментації у силосі, шляхом внесення гомоферментативних молочнокислих бактерій, сприяє оптимізації процесу молочнокислого бродіння, різкому збільшенню кількості корисної мікрофлори, молочної кислоти, відповідно - консервуванню силосу, довготривалому зберіганню отриманого корму. Крім того, молочнокисле бродіння найбільш економне, тому, що при розкладі одного кілограму цукру (3760 ккал) до молочної кислоти утворюється 3615 ккал (втрачається 4% енергії), в той час як перетворення цукру в оцтову кислоту дає 15% втрат, а в масляну - 24%. Саме молочнокисла закваска „Літосил”, яка являє собою сінергічну вдало підібрану асоціацію двох видів лактобацил і молочнокислого стрептококу відповідає вимогам щодо силосування - кормовим вимогам тварин, вимогам охорони праці та захисту навколишнього середовища і при цьому є найбільш економічно ефективним. Закваски дешевші кухонної солі, проте заготовлений силос не гірший, а в ряді випадків - кращий за якістю того, який заготовлений з хімічними консервантами.

У виробничих умовах силосування вторинна ферментація рідко відбувається у чистому вигляді. Стосовно до аеробного псування мова йде уже не про суто бродіння, а про окислювальне руйнування аеробними мікроорганізмами остаточної кількості цукрів, молочної кислоти та інших органічних сполук до вуглекислого газу і води з утворенням великої кількості тепла, що призводить до розігріву корму, пониження його активної кислотності і безперечно великим, ніж при вторинній ферментації, втратам поживних речовин. Звичайно, що цей процес відбувається тільки при умові проникнення повітря у товщину корму і, відповідно, в усіх без винятку випадках є прямим результатом різного роду помилок, які були припущені під час силосування.

Бактеріальний консервант „Літосил” проходив випробування в Інституті кормів УААН, отримані позитивні результати, рекомендований до впровадження ( Кулик М.Ф., 1998). В теперішній час виробництво „Літосилу” відновлено на новому обладнанні заводу „Ензим”, тому виникла необхідність проведення лабораторних та виробничих випробувань бактеріальної закваски „Літосил” при силосуванні кукурудзи.

Спостереження за процесом зберігання силосів заготовлених в різні фази вегетації з додаванням бактеріального консерванту літосилу в дозі 2 г сухого на тону сировини, показали, що застосування цього технологічного прийому дало змогу достовірно зменшити інтенсивність бродильних процесів, що відбуваються під час зберігання силосів. При силосуванні кукурудзи у молочно-восковій стиглості без консерванту було виділено СО₂ - 9,48 мл на 1 г сухої речовини, тоді як з консервантом виділилося - 7,69 мл, що на 18,88% менше. При силосуванні кукурудзи в фазі воскової стиглості зерна без консерванту було виділено - 8,55 мл, з консервантом - 6,31 мл, що на 26,2% менше. Зменшення інтенсивності бродильних процесів призвело до вірогідного зменшення втрат сухої речовини в силосах. Так при консервуванні кукурудзи в молочно-восковій стиглості зерна втрати склали 6,49% тоді як в контролі 11,23%, що на 42,2% менше, при силосуванні в фазі воскової стиглості зерна відповідно 14,7 та 11,35, що на 22,79% менше.

В перші дні зберігання в обох дослідних варіантах силосів відбувалося більш інтенсивне бродіння ніж в контролі. При цьому слід відзначити, що застосування бактеріального консерванту літосилу дозволило скоротити інтенсивність бродильних процесів при силосуванні у фазу молочно-воскової стиглості на 15 днів, а у фазу воскової стиглості на 12 днів.

В силосах з додаванням бактеріального консерванту літосилу переважало молочнокисле бродіння. Так, якщо в силосі з кукурудзи молочно-воскової стиглості в контролі вміст молочної кислоти складав 67,8%, то в досліді 73,28%, що на 8,08% більше, в силосі з кукурудзи воскової стиглості відповідно 55,83 та 66,82 %, що на 19,6% більше (табл.1). По вмісту оцтової кислоти вірогідної різниці не виявлено. Проте відмічено збільшення її у силосах з кукурудзи воскової стиглості зерна. Це пояснюється тим, що кукурудза в цю фазу розвитку має більший вміст сухої речовини, відповідно в клітинах вищий осмотичний тиск, тому утворення достатньої активної кислотності наступає повільніше, внаслідок чого змішаний тип бродіння продовжується і утворюється більше оцтової кислоти. Застосування літосилу в обох варіантах перешкоджає утворенню масляної кислоти. Якщо в контрольних варіантах вміст її склав 0,06-0,1 (чи 3,68-4,25%) то в дослідних варіантах не спостерігалося навіть слідів масляної кислоти.

По вмісту аміачного азоту в силосах судять по інтенсивності дезамінування амінокислот під впливом системи окислювально-відновлювальних ферментів. Утворення аміаку в силосі не бажано не тільки тому, що воно зв'язано з гнильним розкладом білку, а ще й тому, що аміак створює додаткову буферність і погіршує процес силосування. Показник рН в силосах молочно-воскової стиглості мав не достовірну різницю на рівні 3,6-3,65, при восковій стиглості - 4,06-4,26. В наших дослідах кількість аміачного азоту була достовірно вищою в контрольних варіантах 3,64-3,85 мг %, тоді як в силосах заготовлених з додаванням бактеріального консерванту літосилу 2,45 та 2,52 мг %.

Дані таблиці 2 свідчать про те, що силоси, заготовлені з кукурудзи при додаванні літосилу по вмісту протеїну значно переважають силоси заготовлені без консерванту на 44,3 та 6,59%, а також по вмісту жиру на 24,7 та 14,3% відповідно до фази стиглості. Таким чином бактеріальний препарат літосил беззаперечно проявляє свою консервуючу дію при силосуванні кукурудзи, особливо у фазу молочно-воскової стиглості зерна, що дає нам підстави рекомендувати виробництву цей препарат як перспективний консервант. Разом з тим потрібно відзначити, що застосування препарату літосил в цілому суттєво не підвищує енергетичну цінність корму, беручи до уваги коефіцієнти перетравності поживних речовин, прийнятих для зони лісостепу України. Так, енергетична цінність силосу у фазу молочно-воскової стиглості зерна в контролі була 0,77 к. од. (9,11 МДж ОЕ)/ кг СР, а при застосуванні консерванту 0,8 та 9,23 відповідно, що на 3,9 та 1,3% вищою. В фазу воскової стиглості зерна в контролі була 0,83 к. од (9,6 МДж ОЕ)/ кг СР, а в досліді - 0,85 та 9,69 відповідно, що на 2,41 та 0,9% вище. Застосування бактеріального препарату літосил у виробничих умовах Вінницької, Житомирської, Одеської, Хмельницької областей в 2005 році, підтвердило ефективність застосування цього препарату.

Спостереження за силосами заготовленими з бактеріальним препаратом „Літосил”, проте без ретельної герметизації, показали, що корм псується і стає не придатним до згодовування особливо в малих ємностях, внаслідок окислювального руйнування аеробними мікроорганізмами остаточного цукру, молочної кислоти та інших органічних сполук до вуглекислого газу та води. Втрати протеїну при цьому складають від 10,8 до 42%. Біохімічні та органолептичні показники...