Християнство у перші століття існування

Джерела з історії християнства. Соціально-економічні та релігійно-філософські передумови виникнення християнства. Взаємовідносини християн з державною владою. Християнсько-язичницька полеміка. Особливості проголошення християнства державною релігією Риму.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

Розділ 1. Християнство у перші століття існування

1.1 Релігійні настрої та пошуки в римському суспільстві

1.2 Виникнення та поширення християнства

1.3 Джерела з історії християнства

Розділ 2. Взаємовідносини римської влади з християнською церквою

2.1 Гоніння І - ІІ ст

2.2 Гоніння ІІІ - початку IV ст.

2.3 Християнсько-язичницька полеміка

Розділ 3. Проголошення християнства державною релігією Риму

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми дослідження

Християнство і понині залишається найпоширенішою релігією світу. На 2000 р. її прихильниками були 2 млрд. жителів планети, що складало майже третину всього населення Землі. Становлення християнства тісно пов'язане з історією Римської імперії. Виникнення майбутньої світової релігії відбувалось у період становлення у Римі нової системи правління - принципату. Формування християнського канону (перша третина ІІ ст. н.е.) - співпало у часі з утвердженням бюрократично-правової космополітичної держави, у якій розчинились поліси. Взаємовідносини між християнством, з його неполісною ідеологією, та імператорською владою є одним з найбільш важливих моментів для розуміння суті внутрішньої політики Риму у І - ІІІ ст. н.е. Разом з тим, саме реалії існування у межах Римської імперії, де релігійне життя було не приватною, а державною справою, перетворили християнство на феномен світової культури.

Проблема взаємин християнства і Римської держави привертає значну увагу дослідників, як у контексті історії Стародавнього Риму, так і історії християнської Церкви. Висловлюються різні думки з приводу причин конфлікту між християнством та римською державою. Публікуються документи для вивчення історії раннього християнства. Складність проблеми зумовлює актуальність подальшого вивчення різних аспектів даного питання.

Стан дослідження проблеми

Другою зі світових релігій за часом виникнення було християнство, історія якого найтіснішим чином переплелася з історією народів перш за все Європи. Тому історія його походження та розвитку хвилювала і хвилює дослідників, у таборі яких чітко вирізнилися, починаючи з XIX ст., два протилежних напрямки, причому незалежно від віросповідань:

1. Традиційно-богословський (християнство створено боголюдиною Ісусом Христом на початку І ст. н.е., передано його учням-апостолам, які зробили його надбанням людства). Представники: Ю. Вельгаузен, А. Гарнак, Р. Ейслер.

2. Антиклерикальний (заперечували навіть історичність Христа, а його образ вважали синтезом рис давньосхідних богів - Озіріса, Мітри, Діоніса тощо. Тому в християнстві не вбачали нічого оригінального). Представники: Б. Бауер, Д. Робертсон.

У межах цих різко протилежних напрямків існував й існує цілий ряд проміжних, побіжних, обґрунтованих і необґрунтованих теорій.

Серед представників марксистської школи в СРСР історичність Ісуса Христа визнавали С.С. Аверинцев, А.Ч. Козаржевський, І.С. Свенцицкая; міфологічність образу Ісуса обстоювали А.Б. Рановіч, С.І. Ковальов, Г.М. Лівшиц. З сучасних українських дослідників проблематики взаємин Римської держави з християнством відзначимо праці львівського дослідника О. Петречка та чернівецького - В. Ореховського.

Джерельну основу дослідження склали хрестоматії з історії Стародавнього світу 1955 р., 1974 р. та хрестоматія з історії Стародавнього Риму 1987 р., а також підручники та навчальні посібники з історії християнської церкви, історії світової культури тощо.

Об'єктом дослідження є християнство як складний історичний та релігійний феномен, дослідження якого включає в себе вивчення передумов появи, особливостей становлення й розвитку, організаційного та ідеологічного оформлення, взаємовідносин з римською владою та античним суспільством та впливу на подальший історичний процес.

Предметом дослідження є вивчення раннього християнства в системі державно-правових відносин Римської імперії І - поч. IV ст. н.е.

Метою даної роботи є аналіз взаємин між християнством та римською державою і суспільством у І - на початку IV ст. н.е. Для реалізації мети дослідження нами було окреслено коло завдань:

· проаналізувати соціально-економічні, суспільні та релігійно-філософські передумови виникнення християнства;

· визначити особливості поширення християнства;

· проаналізувати стан джерельної бази ранньохристиянської історії;

· охарактеризувати взаємовідносини християн з державною владою;

· дослідити реакцію античного суспільства на християнство;

· визначити особливості проголошення християнства державною релігією Риму.

Під час виконання дослідження нами використано наукові методи і способи вирішення поставлених завдань: аналіз теоретичного матеріалу з наукових праць, синтез та узагальнення здобутих наукових фактів, індукція, історіографічний метод. Хронологічні рамки дослідження: I - IV ст. н.е., тобто період ранньої історії християнства.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дана робота є спробою синтезованого розгляду історичного феномену християнства задля оцінки та узгодження різноманітних наукових гіпотез та парадигм.

Апробація дослідження:

· звітна наукова конференція викладацько-студентського складу РДГУ ( 10-11 березня 2011 р.), тема доповіді: « Релігійні настрої та пошуки в Римській імперії I-II ст. н.е. », секція " Цивілізаційний процес в історії людства ".

· звітна наукова конференція викладацько-студентського складу РДГУ ( 21-22 лютого 2012 р.), тема доповіді: « Християнство в системі державно-правових відносин Римської імперії I-IV ст. н.е. », секція " Цивілізаційний процес людства ".

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що її основні положення та висновки можна використовувати вчителям, студентам та учням при вивченні історії Стародавнього Риму та курсу релігієзнавства.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження, що випливає з її мети й основних завдань. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів ( шести підрозділів ), висновків, списку використаних джерел та літератури, що включає 78 позицій, та додатків.

РОЗДІЛ 1. ХРИСТИЯНСТВО У ПЕРШІ СТОЛІТТЯ ІСНУВАННЯ

1.1 Релігійні настрої та пошуки в римському суспільстві

Усі імператори, починаючи з Октавіана Августа (29 р до н.е. - 14 р н.е.), найважливішим засобом зміцнення своєї влади вважали підтримання давньоримської релігії. Цим пояснюється той факт, що разом з іншими титулами вони завжди носили звання верховного жерця міста Риму та Римської імперії. Імператори завжди слідкували за дотриманням культу богів, шанованих у Римі та провінціях, за станом храмів, встановлювали календар релігійних свят, щедро виділяли кошти на утримання жреців. Як верховні жреці вони особисто приймали участь в багатьох релігійних церемоніях, що були обов'язковими для римських громадян.

Важливою складовою римської релігії став культ царських ( правлячих) осіб ( воєначальників, імператорів, сенаторів ). Божественні почесті, що ними вшановували померлих, стирали різницю між людиною та божеством. Процес обожнення набував певних сталих юридичних норм. Його запроваджували після смерті цезаря ( правителя ) ухвалою сенату. Даний процес отримав назву консекрації. Консекрований цезар діставав титул divus (божественний), на його честь споруджувалися храми, організовувався жрецький апарат. Йому могли також надавати імена й атрибути вже існуючих богів. Тому зустрічаються імператори, зображені у вигляді Юпітера, Геркулеса, Марса, Аполлона, а імператриць - у вигляді Юнони, Венери, Вести. Першим з політичних діячів, що був удостоєний такої честі, став Юлій Цезар ( 100 - 44 рр. до н.е. ), якому ще за життя почали ставити статуї в храмах. В його особі вбачали нащадка Венери й розповідали, ніби його смерть провістили дивні знамення. З чорних хмар лунали хлипкі звуки сурм та військових рогів, сонце поблідло, серед зірок з'явилися якісь лики, йшов кривавий дощ і місяць налився кров'ю, а із священних гаїв чулися грізні вигуки. Ніхто не сумнівався, що то душа Юлія Цезаря іде в небо, щоб відтоді жити серед богів.

У пізньореспубліканський період римське суспільство охопила своєрідна манія обожнення. Кожен політичний чи військовий діяч, що мав певний вплив та владу вимагав божественних шанувань. Найвигадливішим у цьому плані став Марк Антоній ( бл. 83 р . до н.е. - 30 р до н.е.), суперник Октавіана. Діставши владу над східними провінціями, він більше думав про те, як зробити своє життя приємним, аніж про державні справи. Марк Антоній оточив себе флейтистами, арфістами, азійськими комедіантами і всюди подорожував з ними. Найбільше він полюбляв, коли його називали Бахусом, і вважав себе новим втіленням цього веселого бога. До Ефесу він в'їхав у супроводі жінок, наряджених вакханками, і юнаків, перевдягнених силенами й сатирами. По всьому місту лунали звуки флейт, сірінг та вигуки на честь нового доброго бога. На зустріч Марку Антонієві виїхала в Сицилію цариця Єгипту Клеопатра. По річці Кідн пливла її позолочена галера з пурпуровими вітрилами; посріблені весла рухалися в такт звукам флейт, музика яких зливалася із звуками лір та сопілок. Цариця, перевдягнена Афродітою, спочивала на ложі під гаптованим золотом балдахіном; хлопчики, я...