Історія розвитку, етапи встановлення культу-обрядової практики і сучасного стану секти свідків єгови (ільїнців). Життя та діяльність засновника секти М.С. Ільїна. Особливості вчення та культу секти "Десних братів". Єговісти-ільїнці поза межами Росії.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• Розділ I. Життя та діяльність Миколи Созонтовича Ільїна
• Розділ ІI. Учення та культ Єговістів-ільїнців
• Розділ ІІІ. Єговісти-ільїнці поза межами Росії
• Висновки
• Список використаних джерел та літератури

Вступ

Останнім часом після розпаду СРСР і легалізації багатьох релігійних напрямків на територіях пострадянських країн з'явилося дуже багато сект, що називають себе церквами. Чи не най активнішими серед них є Свідки Єгови і Адвентисти. Проповідників єговізму можна побачити усюди на вулицях, на вокзалах, в метро, у підземних переходах, вже навіть приходять додому і проповідують своє вчення; кожна людина, принаймні в Україні, хоча б раз у житті зустрічалася з цими проповідниками. Подібну роботу виконують і адвентисти.

Результати такої діяльності вражаючі, за кілька років чисельність цих релігійних напрямків зросла в кілька разів.

Вже багато написано літератури про діяльність цих організацій, так що було б некоректно щось дописувати, не маючи серйозної джерельної бази. Проте не всім відомо, що є інші представники єговізму, вчення яких лягло в основу віровчення адвентистів - так звані єговісти-ільїнці чи "Десне братство" - одна з тих течій хіліастичного і дуалістичного характеру, заснована в Росії в 1840-х роках капітаном артилерії Миколою Созонтовичем Ільїним, і має своїх послідовників на Уралі, в Середній Азії, на Кавказі та Україні. Виникнувши в цілому в руслі юдейо-християнської традиції, заперечують будь-який зв'язок з сучасним іудаїзмом і християнством. Самоназвою цього руху є термін "Еговісти", однак до тих Єговістів про яких ми знаємо їхнє вчення відносити не можна оскільки майже нічого спільного в них немає.

Актуальність цієї теми не викликає сумніву оскільки таке братство, хоч і не є таке чисельне як свідки Єгови, однак небезпеку, яку несе їхнє вчення для православної віри не можна недооцінювати.

Об'єктом даного дослідження являється секта свідків Єгови-ільїнців та її засновник Микола Созонтович Ільїн.

єговіст ільїнець секта культ

Предметом даного дослідження виступає історія розвитку, етапи встановлення культу-обрядової практики і сучасного стану секти свідків Єгови-ільїнців.

Метою моєї роботи є висвітлення історії виникнення та розвитку секти " Десних братів " суть їхнього вчення та особливості культу.

Відповідно до мети випливають наступні завдання: описати життєвий шлях засновника руху Миколи Созонтовича Ільїна; проаналізувати особливості його вчення у світлі Православної віри; висвітлити особливості культу єговістів-ільїнців; показати внутрішні суперечності у їхньому вченні; Розкрити основні етапи становлення і перспективи розвитку;

У процесі виконання курсової роботи використано ряд наукових методів:, які забезпечили глибоке і якісне дослідження поставленої проблеми. Порівняльно теоретичні узагальнення використані при обробці фактичних матеріалів наукових праць відомих вітчизняних та зарубіжних авторів, публікацій у періодизації. При узагальнені фактичного матеріалу, систематизації результатів дослідження, укладення висновків, використовувався узагальнюючий аналіз та метод систематизації.

Хронологічні межі роботи можна окреслити починаючи з дати народження засновника секти Миколи Созонтовича Ільїна, а саме 1809-го року до наших днів. Оскільки секта діє по нинішній день і успішно розповсюджує свої брошури по поштових скриньках, навіть на теренах України.

Структура та обсяг роботи: Структура курсової відповідає меті дослідження, відображає послідовність вирішення поставлених завдань й обумовлена логікою дослідження, що випливає з її мети та головних завдань.

Робота складається із вступу, трьох розділів і висновків. У роботі також подано список використаних джерел та літератури.

Розділ I. Життя та діяльність Миколи Созонтовича Ільїна

Микола Созонтович Ільїн, професійний військовий, який вийшов у відставку і оселився в 1847 році в селищі Баранчи нинішньої Свердловської області в якості інспектора при тамтешньому артилерійському заводі. Він сам називав себе позашлюбним сином шведського генерала Паткуля (чи Каткуля) і польки Тенчинської. Оскільки Юридичний батько Ільїна був православним, то і самого Миколу Ільїна охрещестили в православній вірі. До 12 років він навчався у православного диякона, а потім мати віддала сина навчатися в Полоцький єзуїтський колегіум. [5, c.67].

У 1832-му році він поступив на військову службу і своїми працями, а саме: "Інструкція з морської артилерії", швидко привернув до себе увагу начальства. Там же в армії, він захопився містичною літературою, у зв'язку з чим часу для служби залишилось катастрофічно мало. Читання містичних книг і, особливо журналів "Маяк" та "Сіонський вісник", де він друкував і свої статті, навело Ільїна на думку об'єднати іудаїзм і різні гілки християнства на основі вчення про загальну братську любов і таким чином покласти край релігійній ворожості та фанатизму. Вже в той час він, за його ж словами, почав утверджуватися у своєму новому вченні, надаючи при цьому велике значення внутрішнім явищам "видінням", захопленням, одкровенням, снам, голосам і т.п. В об'єднанні людства через світову релігію Ільїн бачив своє покликання [17, c.150].

Поряд із читанням містичних книг він почав також вивчати іудейство, відвідувати синагоги і вести з раввинами тривалі дискусії; і в результаті яких він вирішив створити об'єднуючу релігійну систему у вигляді "новозавітного іудейства" чи "старозавітного християнства".

У 1843-му році Ільїн перейшов із Польщі на військову службу в Оренбург, а в 1845-му році в Єкатеринбург (теперішній Свердловськ) на Баранчанський завод. У той час він все ще перебував у союзі з православною церквою і навіть називав себе ревним християнином. В недільні і святкові дні він обов'язково відвідував богослужіння, завжди стояв спереду біля правого кліроса, молився на колінах, говів у пости, сповідався і причащався Святих Тайн, вдома і на заводі любив читати книги Святого Письма, не скупився на роздачу милостині і допомогу потребуючим [9, c.152].

Хоча він і тоді часто проявляв свою не приязнь до зовнішніх обрядів Православної Церкви, до угодників Божих та ієрархії. Однак уже в 1846-му році Ільїн починає сильно і наполегливо нападати на Православ'я.

Головним джерелом релігійного натхнення Н.С. Ільїна було Одкровення Св. Іоанна Богослова, що не дивно: 40-і рр. XIX ст. і в Росії, і на Заході були відзначені різким сплеском есхатологічних настроїв. Але в міру того, як Ільїн вчитувався в текст Апокаліпсиса, його стали обурювати сумніви. Щонайменше дві ідеї, несумісних, як йому здалося, з православним (і ширше - християнським) віровченням виявив Ільїн в Одкровенні: по-перше, воно звернене до Богом-обраного Народу Ізраїлевого, і саме з нього відібрані будуть 144 000 врятованих; а по-друге, образи Апокаліпсису (якщо трактувати їх буквально, а не алегорично), не узгоджуються зі спіритуальним розумінням Божества. Звернення до книг Старого Завіту ще більше зміцнило Ільїна у погляді на єврейський народ не просто як на богом обраний, але як на певний прототип божественного задуму про людство. Крім цього Ільїн, сфокусувавши увагу на багато-численних фрагментах, в яких Бог виступає в людиноподібному вигляді (особливо - вразив його епізод боротьби Бога з Яковом), приходить до висновку, що вседержитель світу являє собою не духовну субстанцію, а вищу антропоморфну істоту, безсмертного передвічного першо-чоловіка. Його він називав "Камнеяшмосардним", вказуючи на слова з Одкровення: "И Сей сидящий видом был подобен камню яспису и сардису" (Отк.4,3). Рівносильним противником цього божества виступає, на думку Ільїна, Сатана. "Камнеяшмосардний" Бог веде з ним боротьбу, в якій кожна людина повинна вибрати, на який бік йому стати - "одесную", тобто звернутися до Бога, або "ошуюю", тобто скоритися Сатані. Ця всесвітня битва завершиться загибеллю Сатани з "ошуйцамі" і даруванням вічного тілесного безсмертя "Десним браттям". Їх ватажком і заступником виступає Ісус Христос - Бог нашого всесвіту, народжений від "Камнеяшмосардного" Бога-Отця і богині Елогайми. У давнину, за часів Авраама, він втілювався у вигляді Мелхиседека. Потім, коли юдеї ухилилися з визначеного Богом шляху, він знову, щоб повернути їх на шлях праведності, втілився в просту людину, народжену Дівою Марією. Але цей заклик не був почутий, і на вимогу іудеїв Син Божий був розіп'ятий. Воскреслий Бого-людина, Ісус Христос (у написанні Ільїна - Ісус-Христос) збирає навколо себе "Десних" або "Новозавітний Ізраїль" - тих, що повірили в нього людей з числа іудеїв і язичників, яким у прийдешньому його царстві буде дароване вічне життя.

Працюючи і проповідуючи на заводі він швидко знайшов собі однодумців та послідовників, з якими склав збірку свого вчення під назвою " Сіонська вістка". Першими прозелітами нової секти були його рідні, друзі та родичі. Безпосередню участь в розробці віровчення секти і написанні " Сіонської вістки " брали поручик корпусу лісничих Нижньотуринського заводу А.С. Лалетин і титулярний радник К.А. Протопятов. Невдовзі до "Десного братства" примкнули браття Волгіни, колезький асесор і І.І. Будрін, а також члени...