Образ жінки в грецькій міфології

Рух дологічного мислення до логічного через символ. К.Г. Юнг про міф як колективну форму свідомості. Особливості олімпійського пантеону богів. Архетип в грецькій міфології. Образ жінки в культовій традиції. Жінка як одна із трьох цінностей в світі.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Давньогрецька міфологія стала об'єктом дослідження істориків релігії лише близько ста років тому, а доти ніхто цим не цікавився п'ятнадцять століть, протягом яких світ грецьких богів впливав на літературу й мистецтво Європи. На міфологію завжди дивились як на один з найкращих витворів грецької уяви, і вона була зібранням безсмертних тем, мотивів та символів, без яких і в наш час мистецтво не може обійтись, до яких воно постійно повертається.

Мета роботи полягає в дослідженні жіночих образів у грецькій міфології, а також у дослідженні генезису міфу як прояву дологічного мислення .

А саме у тому , щоб розглянути такі пункти :

- Поняття міфу

- Міф як вияв дологічного мислення

- Роль символів й архетипів у міфології

- Архетипи жіночих образів .

Предметом дослідження є грецька міфологія.

Методологічну основу роботи зумовлюють насамперед позиції філософських , історичних , психологічних та літературних праць. Вихідними є праці К.-Г. Юнга , Г.С.Бедненко , Дж.Ш. Болен, які присвятили свої праці дослідженню жіночіх архетипів .

Теоретичне значення роботи зумовлене тим, що розгляд концепції образу жінки в грецькій міфології дає можливість ширше розглянути прояви архетипів міфічних героїнь у сучасному світі.

Практичне значення роботи полягає в тому,що її результати можуть використовуватися як матеріали для вивчення міфології у школі та слугувати додатковим джерелом по даній темі.

Наукове мислення грунтується на законах логіки . Наука ж опирається на закони та закономірності . До появи логічного мислення існувало міфологічне мислення . Міфологічне мислення допомагає людині пізнавати світ. Людина пізнає світ щоб існувати.

Міф осмислюється за допомогою фантазії, мислення, інтуїції . Мистецтво ґрунтується на образі .Тому мистецтво виростає із міфу, готової скарбниці образів. Рух від дологічного мислення до логічного також йде через символ, і можна показати, що філософське і наукове мислення розвивалося із символьного, поступово звільняючись від емоціонально-динамічних компонентів несвідомого.

...Образи і символи, будучи творчими продуктами несвідомого, являють собою множину виразів духовної сторони людської психіки. ... Міф, мистецтво, релігія та мова - усе це символічні вираження творчого духу людини. ... «Передаюча смисл» функція символів і архетипів пробуджує спрямовану емоційність, тобто вона володіє організуючим характером.

...Символи та символічні фігури являються домінантами кожної цивілізації, як ранньої, так і пізньої. Вони - кокон значення, який людство сплітає навколо себе, усі дослідження й інтерпретації культури є дослідженнями й інтерпретаціями архетипів і символів.

Карл Ґустав Юнґ стверджує, що міф -- це форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі.Це одностайне ставлення до природи та родичів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.

Міф -- не продукт необізнаності, це просто інший спосіб ставлення до світу. міф олімпійський грецький міфологія жінка

Міф -- це спроба знайти реальні зв'язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того потребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, перші правові норми.

Фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів, появу людей на землі, про початки культури -- вміння використовувати і добувати вогонь, про стосунки людей і тварин, про всякі чудеса, про все «надприродне» -- це міфи, що в своїй сукупності складають міфологію. Коли йдеться про первісний, донауковий світогляд далеких предків сучасного людства, то цей світогляд можна назвати «міфологічним». Між поетичним і міфологічним світосприйманням багато спільного. Для обох є характерними метафори. Проте, якщо в поезії метафора -- це просто вияв образного мислення, зближення явищ за якимись їхніми ознаками, в міфології схожі явища не зближуються, а ототожнюються.

Міфологія - це зібрання переказів про богів і героїв. Грецький народ, поділений на багато племен, по-різному оповідав про свої божества. У кожній країні, у кожному селі і в кожній общині були зовсім різні версії, які поети теж дуже довільно переробляли й змінювали. Отож за століття зібрався надзвичайно багатий і розмаїтий матеріал, з нього ми відбираємо тільки найпоширеніші легенди, запозичуючи окремі подробиці з найкращих чи найцікавіших варіантів.

Міфологія - це ще не зовсім релігія. Релігія здебільшого спирається на культ, на обряди, які, на відміну від міфів, що легко змінюються, не піддаються впливу часу й зберігають дуже давні форми вірувань. Завдяки стійкості культу ми можемо відтворити в загальних рисах найдавніші вірування греків і навіть визначити, що до них внесли народи, які населяли Елладу до появи в ній еллінів.

Грек відчував навколо себе розмаїте і могутнє життя таємних сил. Дерева ростуть мовби якимсь чудом, і тихе шелестіння листя - то їхня мова; річки течуть у невідому далечінь, і їхні води - життєдайні для удобрення грунту; вогонь народжується, пожирає свою поживу і вмирає; вітер мчить понад горами, зловісно завиваючи, - звідусіль виступають незбагненні сили, перед якими первісна людина схиляється і тремтить. Прагнучи пізнати їх і зав'язати з ними дружні стосунки, вона називає їх іменами і, зрештою, оточує себе безліччю богів. Найубогіше грецьке село мало своє божество, якого часто й не знали в сусідньому поселенні. Кожне явище, майже кожне заняття мали свого покровителя. Імена цих божків спеціального призначення здебільшого забулися, коли в Греції утвердились олімпійські боги, котрі взяли на себе їхні функції і атрибути. У стародавній релігії було безліч злих духів, нечистої сили, які шкодили людині в щоденному житті. Від них намагалися захиститись усілякими магічними засобами: перевдяганням, танцями, гучною музикою.

Грецька релігія не була релігією чистої краси, незатьмареної радості й безтурботної життєлюбності, як її надто легковажно визначають. Звісно, ці елементи в ній переважають і роблять її, на перший погляд, несхожою на жодну іншу релігію. Однак елевсінські містерії і вчення орфіків дають можливість нам зазирнути в глибочінь релігійних роздумів цих “веселих” греків, які бували й дуже серйозними і навіть смутними. Вони зберегли сліди варварства в забобонах та безглуздих пересудах. Грецька філософія, наука, література й мистецтво - вічне й загальне надбання всіх європейський народів - так зуміли приховати і стерти ці дуже пересічні риси, що тільки завдяки копітким дослідженням вдалося тепер відкрити під ідеальною оболонкою еллінських богів смішну й криву гримасу первісних духів.

Міфологія Стародавньої Греції є яскравим явищем світової цивілізації. Її виникнення починається ще з періоду патріархату стародавньогрецьких племен. Грецька релігія почалася з міфології, яка увібрала в себе анімістичні і фетишистські уявлення, і своєї довершеності досягла в олімпійській міфології - загальна грецька міфологія періоду патріархату. В цей час головним богом греків був Зевс, який живе і править на горі Олімп. Він є отець всіх богів і людей. Головним цієї міфології є релігієутворююча функціональність - вона стає основою для формування уявлень, обумовлює фетишизм і магію стародавньої релігії.

Важливим в грецькій міфології є поняття культу, вірування. Головним елементом релігійного культу були храми, які для греків були житлом богів, і вони були уособлені в скульптурах. Храм також був громадським приміщенням, де зберігалися державні і приватні кошти, документи та інше.

Народ невеличкої стародавньої Греції подарував світу такі набумки духовної культури, які вподальшому стали основою європейської цивілізації. Вагому роль у цьому відіграла релігія, виникнення якої припадає на середину II тис. до н.е., коли на південній частині Балканського півострова з'явились дрібні рабовласницькі війни.

З інших релігій, давніх цивілізацій, давньогрецька вирізняється політеїзмом з певною ієрархією антропоморфних богів та багатою міфологією.

Міфологічному обгрунтуванню були піддані культ предків і тотемізм, який теж не минули стародавні греки. Одним словом, релігія стародавніх греків почалася з міфології, знайшла свій кращий вираз в міфології, своєї довершеності досягла в олімпійській міфології.

Олімпійська міфологія - це вже загально грецька міфологія періоду патріархату. Дослідники зазначили цікавий момент: імена місцевих богів чи місця їх шанування ставали епітетами загальних богів.

Олімпійський пантеон очолює "отець всіх богів і людей " Зевс. Він живе на горі Олімп, всі боги цілком підлеглі йому. Родина Зевса складалася з дружини Гери, образ якої створено на основі образу мікенської богині-корови, і дітей, покровительки сім'ї; і їхніх дітей: Аполлона - бога сонця і музики; Артеміди богині полювання, Афродіти - богині краси і кохання; Афіни - богині мудрості, Гермеса - бога торгівлі. Крім них до родини Зевса входили його брати Посейдон - бог моря, Аїд - бог підземного царства. А...