Зороастризм - релігія стародавнього Ірану

Чи замислювались ви колись, що таке вогонь? Така знайома в житті річ: нічого немає простіше, ніж чиркнути сірником — ось він, вогонь! Але це занадто просто. Ось, що кажуть про нього фізики: це згусток низькотемпературної плазми, точніше — частка матерії, що складається з повністю іонізованих високою температурою молекул повітря. А це занадто складно для розуміння. А ось вогонь ще в одній іпостасі — нищівна сила, що руйнує і природу, і людські домівки, не зупиняється ні перед чим.

Так можна описати вогонь сьогодні, в еру загальної освіти і технології. А що ж було раніш, коли первісне суспільство тільки-но навчилося підкоряти цю чарівну силу?! Тоді виникає багато вірувань, пов’язаних з вогнем. Одне з них — вогнепоклонство, напряму пов’язане з такою релігією як зороастризм. Більшість підручників тлумачить вогнепоклонство в культі зороастризму лише як дань верховному божеству Ахурамазді. Але це не зовсім так , справжній зв’язок вогню з філософією зороастризму набагато глибший. Вогонь дійсно відіграє велику роль в культі зороастризму, але це не звичайний вогонь Це — одушевлений вогонь!

Зрозуміти таке визначення допомагає гілозоїзм — філософське вчення про загальну “одушевленість” матерії. Страсний проповідник гілозоїзму — Джордано Бруно (1548 – 1600, спалений, до речі, на багатті інквізиції) — сформулював загальні його принципи в творі “Про причину, Початок та Єдине”, де провів гіпотезу про “світову душу” та єдиний початок усього. В кінці трактату Бруно доходить висновку, що навіть дрібна купка попелу має душу. Тому достатньо навіть частки цього попелу, щоб зберегти себе первісного і відновитись. (Практика показує, що Бруно помилявся — і полум’я багаття інквізиції є тому підтвердженням.) Таке відновлення, треба відмітити, нагадує легенду про Фенікса.