Передача потоковых данных на основе WebRTC

Внутренняя архитектура API WEBRTC, сравнение с аналогичными технологиями (Flash, Java). Создание подключения и получение локального потока, его отправка и получение. Проектирование Web-приложения, внедряемого на сторонний ресурс. Описание WebRTC-сервиса.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Зародження теорії культурного релятивізму. Боас, Кребер

Розділ 2. Культурний релятивізм М. Херсковіца

Розділ 3. Подальший розвиток теорії. Дискусія навколо культурного релятивізму та проблеми універсальності прав людини

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Актуальність дослідження. Міжнародна спільнота складається з найрізноманітніших держав, що мають власну історію, правові традиції і культурні цінності. В сучасних умовах глобалізації, та зі швидким зростанням міжкультурних комунікацій зростає проблема сприйняття однієї культури іншою. Епоха колоніалізму та абсолютного панування європейської цивілізації закінчилася і ми опинилися в ситуації де відсутній всезагальний культурний взірець, яким раніше вважала себе Європа. Цивілізації відрізняються одна від одної своєю історією, мовою, культурою, традиціями і релігією. Люди, які відносяться до різних цивілізацій, мають різні точки зору на взаємини між Богом і людиною, індивідом і групою, чоловіком і дружиною, а також різні погляди па співвідношення прав і обов'язків, свободи і влади, рівності і ієрархії. Ці відмінності формувалися століттями, і вони не скоро зникнуть. Вони більш фундаментальні, ніж відмінності в сфері політичних ідеологій і політичних режимів. Теорія культурного релятивізму може запобігти проявам нетерпимості і допомогти налагодити справжній міжкультурний діалог, що і зумовило вибір теми дослідження.

Об'єкт дослідження: теорія культурного релятивізму.

Предмет дослідження: культурний релятивізм як протиставлення універсалізму.

Мета: дослідити значення теорії культурного релятивізму в постколоніальному, глобалізаційному суспільстві.

Завдання: Дослідити зародження культурного релятивізму в роботах Франца Боаса, та Альфреда Кребера. Прослідкувати становлення культурного релятивізму Мелвіла Херсцовіца. Проаналізувати сучасні проблеми, пов'язані з теорією культурного релятивізму.

РОЗДІЛ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ТЕОРІЇ КУЛЬТУРНОГО РЕЛЯТИВІЗМУ В РОБОТАХ Ф. БОАСА, А. КРЕБЕРА

Рубіж 40-50-х років в світовій етнології позначився появою нових наукових шкіл в США та Європі, серед яких вагоме місце цайняв культурний релятивізм. Культурний релятивізм (лат. relativus - відносний) - соціологічний і культурологічний термін, що фіксує, по-перше, світоглядну тенденцію, що склалася в рамках європейської культури на рубежі XIX-XX ст. як реакцію на кризу просвітницького раціоналізму і гуманізму, втрату віри в прогрес, справедливість і торжество розуму.

«Культурний релятивізм визнавава обмеженість цінностей, моральних кодексів, наукових та естетичних теорій, художніх форм і віросповідань, що призводило до розхитування загальнолюдських принципів моралі і мистецтва. Отже, незважаючи на ряд позитивних моментів, ідеї культурного релятивізму переростали в культурний нігілізм. По-друге, в культурології під культурним релятивізмом розуміють також погляди, які стверджують множинність культур, шляхів їх розвитку та ціннісних систем, культурно-історичних типів» [10, с. 472].

Ідеї культурного релятивізму знайшли своє відображення в роботах таких культурологів, як Н. Я. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі, П. А. Сорокін, Ф.Боас, М. Мід, Р. Бенедикт та ін.

Прихильники культурного релятивізму заперечували принципи єдності всесвітньої історії та людства, виступали проти теорії однолинейного еволюціонізму і європоцентризму; вони вважали, що кожна культура має свою домінуючу рису, свій «фокус», навколо якого зібрані інші її елементи.

Культурологічна позиція послідовників культурного релятивізму полягає в позитивному затвердження того, що будь-яка культура може бути зрозуміла тільки в її власному контексті і лише тоді, коли вона розглядається в її цілісності. «Культурний релятивізм протистоїть егоцентризму і проголошує абсолютну самобутність будь-якої культури» [10, с. 472].

Історія людства доводить, що прогрес культури даної групи залежить від представилися їй випадків винести уроки з досвіду своїх сусідів; відкриття, зроблені в одній групі, поширюються в інших групах, і чим різноманітніше контакти, тим ширші можливості вчитися. Ці ідеї висунув Франц Боас, а найбільш яскравого відображення вони знайшли в роботах М. Херсковіца.

Ідеї Франца Боаса на десятиліття вперед визначили основні теоретичні постулати не тільки етнографії, а й ряду інших магістральних напрямків культурної антропології. Боаса називають архітектором сучасної етнології . Відправною точкою для розвитку теоретичної доктрини Франца Боаса послужив науковий скептицизм по відношенню до всіх прийнятих в його час теорій і методів вивчення психології людини. Він відкидав всі факти, що були традиційно визнаними антропологією 19-го століття за аксіому, але не були доведеними, з його точки зору. Насамперед, це стосувалося еволюціонізму, тобто, вчення про те, що людські суспільства, соціальні інститути, культура розвиваються від нижчих форм до вищих. Фактично, Боас запропонував створювати етнологію абсолютно заново, проголосивши, що всі попередні етнологічні школи мали хибні посилки і приводили до помилкових висновків. Його ідея полягала в тому, щоб заново накопичувати етнографічні дані (причому до якості і доказовості матеріалів польових досліджень Боас пред'являв вимоги, котрі значно перевищували ті, що були прийняті до нього), а потім заново робити узагальнення, поступово виробляючи нові методи і нові концепції.

Відкидаючи спрощений і поверхневий еволюціонізм, Боас зі свого боку відстоював історичний метод дослідження. Поняття " історична проблема", "історичний метод", "історичне дослідження" та інші постійно повторюються у всіх його теоретичних висловлюваннях. Він вважав, що "кожна культурна група має свою унікальну історію, залежну частково від своєрідного внутрішнього розвитку соціальної групи, а подекуди від сторонніх впливів, яким вона піддається". Тому правильним методом Боас вважав "вивчення динамічних змін" в окремих суспільствах. [8, с. 176-189.]

Кінцевою метою науки про людину Боас вважав, як уже говорилося, реконструкцію історії людства. Але для цього, говорив він, треба спочатку вивчити історію кожного окремого народу.

Боас виходив з тієї передумови, яка дає максимальний простір для створення нових теорій і підходів, що кожна культура має свій власний унікальний шлях розвитку, тобто виходив з повного культурного плюралізму. Можна сумніватися в тому, чи був Боас дійсно внутрішньо переконаний в істинності культурного плюралізму, але він використовував його як інструментальний засіб дослідження культур окремих племен і, як показала подальша практика, культурний плюралізм виявився дуже плідною методологічною передумовою для проведення польових досліджень.

Кожна культура може бути зрозуміла тільки як історичне явище. За Боасом ми розглядаємо кожну конкретну культурну форму як ціле і намагаємося простежити шляхи її розвитку аж до її сьогоднішнього стану. Досліджуване явище перебуває в постійному русі. «Думка про стабільність примітивної культури не відповідає фактам, всюди, звідки ми маємо подібні відомості, ми бачимо форми предметів і звичаї в постійному русі. Однак це зовсім не обов'язково шлях прогресу. Культура якогось індіанського племені, вважав Боас, не менше складна, ніж культура розвиннутої європейської нації, і якщо відмінність між ними полягає в тому, що одна з них має писемність, а інша ні, то це не більше ніж звичайна міжкультурна відмінність. Дійсно, багато безписьмових мов мають складнішу структуру і більш розвинену граматику, ніж письмові мови і немає ніяких підстав стверджувати, що з плином часу структура мови ускладнюється, а не спрощується.» [6, с. 54.]

Головною тезою Боаса в науковій полеміці стало заперечення проти застосування загальних теорій і загальних схем при вивченні культури різних племен і народів.

"Наукове вивчення узагальнених соціальних форм вимагає... щоб дослідник звільнився від всіх оцінок, заснованих на нашій культурі. Об'єктивне, суворо наукове дослідження можливо тільки, якщо нам вдасться увійти в кожну культуру на її власній базі, якщо ми розробимо ідеали кожного народу і включимо в наше спільне об'єктивне вивчення культурні цінності, які виявляються серед різних гілок людства" [11, с. 11].

Боас постійно, протягом усього життя, наполягав на необхідності детального та всебічного вивчення етнологією конкретних культур, обмежених історико-географічних областей, хоча погоджувався, що не це є кінцева мета.

Взагалі, що таке культура для Боаса? Культура, в розумінні Боаса, це сукупність моделей поведінки, які людина засвоює в процесі дорослішання і прийняття нею своєї культурної ролі. Боас стверджував, що дані етнології доводять, що не тільки наша мова, знання і вірування, але навіть і наші емоції є результатом нашого суспільного життя та історії культупи, до якої ми належимо. Таким чином, підходу Боаса був притаманний цілком відвертий соціокультурний детермінізм при розгляді кожної конкретної культури зсередини, з точки зору її носія (тобто такий погляд на людське суспільство, коли і поведінка, і образ думок індивіда цілком пояснюються причинами соціальними чи культурними, а особистісні особливості людини та її вільна воля ігнорується) і відвертий агностицизм при розгляді тієї ж культури ззовні (затвердження неможливості пізнати сутність і причини будь-якого явища, зокрема, культурного розвитку). Історія формування культури, її майбутнє покриті завісою таємниці. Подібність і відмінність культур не залежить...