Дослідження електронних соціальних ресурсів

Інтернет як комунікаційний канал. Соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів та методологія їх дослідження. Специфіка функціонування Facebook, Twitter, Вконтакте, LiveJournal та їхня трансформація у "замінники" традиційних медіа.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування дослідження електронних соціальних ресурсів

1.1 Соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів

1.2 Методологія дослідження електронних соціальних ресурсів

Розділ 2. Основні характеристики «замінників» традиційних медіа

2.1 Специфіка функціонування Facebook, Twitter та їхня трансформація у «замінники» традиційних медіа

2.2 Зміна первинної ролі Вконтакте, LiveJournal (ЖЖ) у контексті перетворення їх на «замінників» традиційних медіа

Розділ 3. Практичне дослідження електронних соціальних ресурсів як «замінників» традиційних медіа

3.1 Особливості реалізації інформаційної функції Facebook як замінника традиційних медіа

3.2 Специфіка ролі Twitter як інформаційного каналу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми

Електронні соціальні ресурси є молодою галуззю діяльності, що активно розвивається. Вона швидко набуває популярності і її використання поступово починає виходити за межі простого побутового спілкування. Тому, актуальним є визначення методів застосування електронного соціального ресурсу, зокрема, в якості новітнього засобу масової інформації. До того ж таке явище як соціальний електронний ресурс не має достатнього рівня вивченості в українській науці.

Мета і завдання дослідження. За мету нами поставлено визначити, чи виконує електронний соціальний ресурс роль «замінника» традиційних медіа, проаналізувати отриманий результат, розглянути його причинно-наслідкові зв'язки та порівняти переваги і недоліки обох каналів поширення інформації. Окрема увага приділяється правовому регулюванню як електронних соціальних ресурсів, так і інтернет-ЗМІ.

Об'єкт дослідження - електронний соціальний ресурс.

Предмет дослідження - електронний соціальний ресурс як «замінник» традиційних медіа.

Методи дослідження. У ході дослідження було використано методи історизму (під час вивчення розвитку електронних соціальних ресурсів як таких), порівняння (для визначення переваг та недоліків одного каналу поширення інформації над іншим), загального зв'язку (для вивчення існуючих зв'язків між електронним соціальним ресурсом, та його аудиторією, ЗМІ, між різними видами ресурсів тощо), структурного аналізу (для визначення сутності електронного соціального ресурсу), опитування (з метою дізнатися громадську думку), статистики (для обробки результатів опитування).

Наукова новизна одержаних результатів. Представлена праця є першим комплексним дослідженням можливості електронних соціальних ресурсів замінити традиційні ЗМІ. У ході дослідження було виявлено принципову різницю цих двох явищ, підкреслено їх взаємодоповнюваність, запропоновано варіанти їх ефективної взаємодії. Окрема увага приділяється думці українського суспільства з цього приводу, яке було окреслено завдяки проведеному опитуванню.

Практичне значення одержаних результатів. Результати даного дослідження можуть бути використані при розробці схем взаємодії традиційних ЗМІ із електронними соціальними ресурсами (з метою просування певного ЗМІ або його продуктів, охоплення більшої аудиторії тощо).

Апробація результатів роботи

Результати нашого дослідження апробовані під час виступу на таких наукових форумах:

1) третя Міжнародна науково-практична конференція «Прикладні соціальнокомунікаційні технології» (13 листопада 2012 року, КиМУ);

2) третій Міжнародний симпозіум «Світ соціальних комунікацій» (19-20 квітня 2013 року, КиМУ).

Публікації

Результати дослідження також були висвітлені нами у публікаціях журналу «Вісник Київського міжнародного університету. Сер.: соціальні комунікації, журналістика, медіалінгвістика, кінотелемистецтво» таких наукових статей у таких випусках:

1) «Соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів» (обсягом - 10 стор.; Вип. 14 - знаходиться у друці; довідка про прийняття до друку подана у Додатках);

2) «Специфіка функціонування Facebook та його трансформація у «замінник» традиційних медіа» (обсягом - 9 стор.; Вип. 15 - знаходиться у друці; довідка про прийняття до друку подана у Додатках).

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування дослідження електронних соціальних ресурсів

1.1 Соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів

Для того, щоб виокремити соціально-комунікаційні ознаки електронних соціальних ресурсів, визначимо, чим власне є електронний соціальний ресурс як такий.

За електронною енциклопедією «Вікіпедія» електронним ресурсом є інформаційний ресурс, який керується комп'ютером, у тому числі той, який потребує використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера (вочевидь йдеться про портативні носії інформації у випадку офлайн-ресурсу та інтернет-модем для доступу до ресурсів у мережі). Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, включаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їхні комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів в одному ресурсі [13]. На думку викладачів Марійського державного технічного університету електронний ресурс - це автономна сукупність мультимедійних даних, скриптів сценарію і метаданих технічного і змістового опису, що має освітню цінність [55].

Згідно з цими визначеннями, електронний ресурс може існувати як онлайн (у мережі інтернет), так і офлайн (поза нею). До ресурсів, що діють поза мережею, ми відносимо електронні дані, збережені на певному носії інформації (компакт-диску, флеш-носії тощо), для користування якими не потрібне підключення до мережі інтернет. У випадку нашого дослідження нас цікавлять саме мережеві електронні ресурси - певна сукупність веб-сторінок (сайт), доступних в інтернеті.

Сайти можуть різнитися за своєю структурою, зовнішнім виглядом, призначенням та функціями. Усі вони в сукупності складають Всесвітнє павутиння, де комунікація (павутиння) об'єднує сегменти інформації світової спільноти в єдине ціле - базу даних і комунікації планетарного масштабу. Тобто, як ми бачимо, соціальна комунікація є одним з двох основних понять, що складають сутність мережі Інтернет, яку також за А. Соколовим можна описати такими функціями:

· інтернет - глобальний коммунікаційний канал, що забезпечує у всесвітньому масштабі передачу мультимедійних повідомлень (комунікаційно-просторова функція);

· інтернет - загальнодоступне сховище інформації, всесвітня бібліотека, архів, інформаційне агентство (комунікативно-часова функція);

· інтернет - допоміжний засіб соціалізації і самореалізації особистості та соціальної групи шляхом спілкування із зацікавленими партнерами, всепланетний клуб ділових та дозвіллєвих партнерів [51].

За визначенням того ж дослідника «Інтернет - це глобальна соціально-комунікаційна комп'ютерна мережа, призначена для задоволення особистісних та групових комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних технологій. З цього визначення витікають характерні ознаки інтернету, зокрема, соціально-комунікаційна сутність мережі, обумовлена комунікаційно-просторовою і комунікаційно-часовою функціями, тобто властивістю забезпечувати рух сенсів в соціальному просторі та часі» [51].

Розглянемо особливості соціальних комунікацій як визначальної складової мережі інтернет і, відповідно, умов функціонування електронних соціальних ресурсів. В. Різун визначає існування приватного, персонального, міжособистісного, індивідуального і публічного спілкування. Соціальні комунікації належать до останнього виду, що має груповий, суспільний характер. Публічність соціальних комунікацій є однією з характерних рис цього поняття загалом. За В. Різуном головною ознакою соціальних комунікацій є спілкування, дане в умовах штучно створеної технологічної системи духовного єднання людей, до яких належать телевізійна, радіо, бібліотечна, архівна, видавнича мережі, газетно-журнальна система поширення, мережі інформаційно-довідкових служб та Інтернет, система документації тощо [46].

Отже, першою соціально-комунікаційною ознакою електронного ресурсу, що аналізується нами, є саме комунікативна ознака. Варто відмітити, що вона є основною, адже, подібні ресурси створені в першу чергу для спілкування і без нього вони втрачають зміст.

Дослідник зазначає такі основні ознаки соціальних комунікацій:

· рукотворність, штучність, вигаданість людьми, фахівцями;

· технологічність;

· забезпечення функціонування ідей, відомостей, поглядів тощо (соціально значущої інформації) у вигляді різного роду документів;

· стратегічність;

· системність;

· організованість;

· інституціалізованість і передбачення створення соціально-комунікаційних інститутів та наявність у них професіоналів;

· публічність;

· наявність діяльнісного характеру, перетворення спілкування у комунікаційно-виробничу діяльність;

· передбачення продукування ідей, відомостей, поглядів тощо у вигляді різ...