Особливості мови закону

Поняття та загальні вимоги до мови закону: однозначність та точність інформації, стислість, простота розуміння, уникання метафор, іноземних слів і термінів, спрощених словосполучень. Мовна, логічна, графічна і граматична основа тексту нормативного акта.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та загальні вимоги до мови закону

Розділ 2. Вимоги до тексту закону та стилю закону

2.1 Поняття та вимоги до тексту закону

2.2 Поняття стилю закону

Розділ 3. Поняття, види та основні правила застосування термінів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Закон - основне джерело права у правовій державі, вища форма виразу державної волі народу; як нормативний акт має вищу юридичну силу, є основою для усіх інших правових актів.

Постанови Кабінету Міністрів - акти вищого органу державної виконавчої влади, які видають на основі невиконання законів та інших рішень Верховної Ради, а також указів Президента. За своєю можливістю та юридичною силою займають чільне місце серед актів органів виконавчої влади. Вони підлягають контролю лише з боку Верховної Ради і Президента України. Іншим різновидом нормативних актів, що виходять від Уряду, є розпорядження Кабінету Міністрів. Постанови і розпорядження Кабінету міністрів обов'язкові до виконання на всій території держави.

Накази, інструкції, постанови центральних органів виконавчої влади - міністерств, відомств - видаються на основі та на виконання законів, інших рішень Верховної Ради, указів Президента та постанов Кабінету Міністрів. Вони обов'язкові для органів підприємств, установ і організацій відповідного міністерства, а іноді - й для органів та організацій інших міністерств, а також громадян, якщо центральний орган, який видав акт, наділений міжгалузевими повноваженнями (наприклад, деякі акти Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх справ та ін.).

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій в областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах міста Києва - звичайно, ті з них, які мають нормативний характер. Розпорядження голови місцевої державної адміністрації, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами місцевого самоврядування, всіма розташованими на відповідній території підприємствами, організаціями та установами, громадянськими об'єднаннями, а також посадовими особами і громадянами.

Рішення органів місцевого самоврядування (місцеві ради - представницькі органи), а також рішення і розпорядження виконавчих органів місцевих рад, обов'язкові до виконання всіма розташованими на підвідомчій території підприємствами, організаціями, установами, об'єднаннями громадян та їх органами, посадовими особами і громадянами.

Накази генеральних директорів об'єднань, керівників підприємств та організацій поширюється на відповідні об'єднання, підприємства й організації.

Найбільш розроблена процедура з законодавчої діяльності; вона зафіксована в Конституції України та Регламенті засідань Верховної Ради України.

З метою впорядкування видання нормативних актів, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів громадян, підприємств і організацій в Україні з 1 січня 1993р. запроваджено державну реєстрацію тих нормативних актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер [4].

Розділ 1. Поняття та загальні вимоги до мови закону

Мова законодавчого акта повинна бути проста і ясна. Однозначність і максимальна точність інформації в правових актах досягається за рахунок логічної послідовності викладення думки, її смислової завершеності, використання єдиних способів формулювання приписів, використання термінів з чітким та строго визначеним змістом, визначення слів та виразів в прямому і безпосередньому їхньому значеннях. Стислість, сконцентрованість, однозначність, простота розуміння є важливими вимогами; з іншого боку, слід строго дотримуватися „мовних заборон" - уникати метафор та образних виразів, слів у непрямому значенні, іноземних слів і термінів, спрощених словосполучень. При цьому останні вимоги в контексті Закону України „Про нормативно-правові акти" формують стиль закону, вимоги до якого нерозривно поєднані з мовними правилами.

Щодо мови закону, то ст.29 Закону України „Про нормативно-правові акти" встановлює:

„1. Текст нормативного акта повинен відповідати нормативам державної мови.

2. Положення нормативного акта мають бути викладені однозначно і не допускати різного тлумачення".

Беззастережним виглядає в цій статті положення частини другої, що ж до першого - напрошуються зауваження. Якщо положення частини першої передбачає відповідність тексту нормативного акта нормативам державної мови, то, за логікою, слід було б зазначити і ким саме встановлюються такі нормативи.

Методичні рекомендації Юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України також звертають увагу на мову закону, але дуже стисло.

Розділ „Мова та термінологія законопроекту" лише рекомендує „стисле викладення проекту простою літературною мовою, по можливості, короткими фразами", а також рекомендує уникати фрази з багатьма підрядними реченнями та звертає увагу на точність термінології.

Ці рекомендації, по-перше, є лише деякими моментами, які має враховувати законодавець для забезпечення простоти, стислості, ясності, точності, а по-друге, не вказують на співвідношення цих техніко-юридичних критеріїв з мовними властивостями якості закону. Проте ці критерії не є абсолютними й часто на практиці законотворцю доводиться поступатися одним із критеріїв заради іншого, виходячи із суб'єктивних обставин. Для виявлення співвідношення цих критеріїв необхідно спочатку розкрити самі поняття простоти, стислості, ясності, точності, для чого скористаємося роботою Є.В. Сирих [12].

Критеріями простоти є:

1) відсутність у тексті нормативного акта громіздких конструкцій;

2) відсутність зловживань дієприкметниковими зворотами;

3) прямий порядок слів.

Необхідно зазначити: що простіший текст для розуміння, то правильніше й точніше буде його виконання.

Критерії стислості:

1) максимально стисле викладення тексту нормативного акта;

2) економне використання мови;

3) відсутність повторів і малоінформативних словосполучень у тексті закону.

Критерій стислості забезпечує зосередження уваги суб'єкта на суті закону.

Критерій ясності означає зрозумілість тексту читачеві, що забезпечується максимально допустимою простотою тексту в разі дотримання таких вимог:

1) необхідність використання загальновідомих термінів у загальновідомому значенні;

2) обов'язковість визначення та пояснення значення найбільш важливих термінів;

3) вживання простих і зрозумілих термінів;

4) неприпустимість застосування складних граматичних конструкцій.

Ясність закону сприяє правильному та повному виявленню інформації, яка міститься в законі, забезпечує ефективність дії нормативних приписів закону. Що ж стосується техніко-юридичного критерію точності, то він означає „досягання найважливішої відповідності між ідеєю, думкою і втіленням цієї думки в законодавчій формулі" [11].

Техніко-юридичні критерії точності:

1) чіткість, недвозначність визначення термінів;

2) відсутність у тексті законів багатозначних термінів;

3) позитивність формул, які використовуються;

4) неприпустимість застосування дієслівно-невизначених конструкцій у безособових реченнях;

5) неприпустимість використання слів „нерідко", „інші", „при необхідності" без подальшого пояснення. Зазначені вище критерії можна розглядати як вимоги, що висуваються до мови закону. Проте головним питанням, про яке дуже часто забувають законотворці та юристи, залишається співвідношення цих критеріїв у залежності від конкретного закону.

Співвідношення точності і ясності (за наведеними критеріями) законів повинно вирішуватися по-різному, в залежності від виду нормативно-правового акта, його призначення та адресатів. Так, до законів, адресованих широкому колу людей, надзвичайно важливою вимогою має бути вимога доступності й, відповідно, ясності, щоб люди могли самостійно реалізувати норми права, приписи. При виданні ж законів, що розраховані на спеціалістів, які регулюють спеціальні вузькі сфери суспільного життя, перевага повинна надаватися точності. Точність закону - це, насамперед, його ясність для фахівця [5].

Проблема співвідношення ясності й точності тексту закону, таким чином, повинна вирішуватися за формулою „перший серед рівних", де все ж перше місце повинно віддаватися точності з урахуванням виду закону, його адресатів та призначення. Іншими словами, закон передовсім має бути точний - його точність, з урахуванням виду закону, його адресатів та призначення, і передбачатиме його ясність для відповідного кола суб'єктів.

Це ж саме можна сказати і про пріоритет точності тексту закону перед його стислістю. В методичних рекомендаціях містяться вимоги щодо стислого викладення і точної термінології. Але розглядаючи точність тексту закону як точність повноти його регулювання, треба також зазначити, що не треба прагнути стислості на шкоду точності закону. При склада...