Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів

Дослідження суті одиничного злочину, під яким розуміють одне діяння, або декілька окремих взаємопов'язаних актів поведінки, що утворюють в силу їх повторюваності і типовості підвищену небезпеку в даному сполученні, і містять ознаки одного складу злочину.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів



Зміст

Вступ

Розділ 1. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів

1.1 Поняття та ознаки одиничного злочину

1.2 Види одиничних злочинів

Розділ 2. Поняття повторності одиничного злочину та його відмежування від суміжних понять

2.1 Поняття та види повторності злочинів

2.2 Відмінність повторності злочину від продовжуваних злочинів

2.3 Відмежування повторності злочину від суміжності злочинів

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Кваліфікація злочинів є одним з проблемних і центральних питань і понять науки кримінального права і правозастосовної практичної діяльності працівників органів дізнання, слідства, прокуратури і суду при розмежуванні поведінки людей на правомірну і правопорушення, у процесі встановлення відповідності фактичних обставин вчиненого злочину знакам кримінально-правової норми, передбаченої кримінальним законом.

В процесі підвищення вимог до законодавчої та правозастосовчої діяльності, обумовленого розбудовою в Україні правової держави, особливого теоретичного та практичного значення для визначення підстав кримінальної відповідальності та меж призначення покарання при вчиненні кількох злочинів набуває проблема дослідження одиничності та множинності злочинів.

Призначення покарання за наявності одиничного злочину як елементу множинності злочинів є однією з найважливіших та найскладніших у теорії кримінального права та правозастосовчій практиці, якій, зокрема, приділялась значна увага у публікаціях багатьох представників радянської та вітчизняної науки кримінального права: М.І. Бажанова, М.І. Блум, Я.М. Брайніна, А.С. Горєліка, П.С. Дагеля, М.А. Дурманова, М.А. Єфімова, Н.І. Загороднікова, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, Ю.А. Красікова, В.М. Кудрявцева, М.С. Ленау, В.П. Малкова, П.С. Матишевського, Шульмейстера, Ю.М. Юшкова, О.М. Яковлєва, Н.Ф. Яшинової та інших вчених. Проте, не вичерпуючи даної проблеми, ці теоретичні розробки переважно визначали поняття сукупності злочинів через призму регулювання порядку та особливостей призначення покарання при вчиненні кількох (двох або більше) злочинів. Водночас правозастосовчі органи, насамперед суди, змушені були вирішувати поряд з проблемами призначення покарання ще й питання кваліфікації вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, відмежування одиничних злочинів від інших форм множинності злочинів.

На сучасному етапі значний внесок у вирішення проблем кримінально-правової характеристики одиничного злочину як складової множинності злочниів, зробили у своїх працях українські вчені, зокрема В.С. Зеленецький, М.Й. Коржанський, О.К. Марін, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, А.О. Пінаєв, А.М. Ришелюк, С.А. Тарарухін, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, Н.В. Чернишова, С.Д. Шапченко. Суттєвий внесок в дослідження цих питань зробили російські вчені, а саме: І.Б. Агаєв, А.М. Алакаєв, Б.В. Волженкін, О.В. Колесніков, Ю.О. Красиков, Є.І. Майорова, Р.Б. Пєтухов, М.Н. Становський.

Актуальність теми курсової роботи зумовлюється необхідністю осмислення відповідних положень Кримінального кодексу України (далі - КК України), насамперед, з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають визначення змісту таких форм як одиничний злочин як складова множинності злочинів, поняття їх повторності, а також правил кваліфікації злочинів та призначення покарання, їх правильного застосування.

Метою курсової роботи є дослідження одиничного злочину як складового елементу множинності злочинів та надання вичерпної характеристики видів одиничних злочинів.

Для досягнення поставленої мети, необхідне виконання наступних завдань:

- визначити поняття та ознаки одиничного злочину;

- надати характеристику видам одиничних злочинів;

- розглянути поняття та види повторності злочинів;

- проаналізувати відмінність повторності злочину від продовжуваних злочинів;

- виявити особливості відмежування повторності злочину від суміжності злочинів.

Об'єктом дослідження є поняття одиничного злочину як структурного елементу множинності злочинів.

Предметом дослідження є механізм тлумачення одиничного злочину як структурного елементу множинності злочинів згідно Кримінального кодексу України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використані такі методи: системно-структурний - для комплексного розгляду одиничного злочину як складового елементу множинності злочинів, а також для визначення характеру співвідношення поняття «повторність злочинів»; діалектичний - для дослідження специфічних ознак одиничного злочину та його видів; формально-логічний - для тлумачення окремих положень КК України, а також низки кримінально-правових понять.

Теоретичною та джерельною базою дослідження виступають наукові праці українських та зарубіжних вчених, положення, оцінки, висновки та пропозиції, висловлені окремими юристами на сторінках періодичних та наукових видань, статистичних даних тощо, а також законодавство України.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі «Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів» розглянуто поняття та ознаки одиничного злочину, а також надано характеристику його видам. У другому розділі «Поняття повторності одиничного злочину та його відмежування від суміжних понять» проаналізовано поняття повторності злочину та особливості його відмежування від суміжних понять, зокрема приділено увагу відмінності повторності злочину від продовжуваних злочинів та відмежуванню повторності від суміжності злочинів.



Розділ 1. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів

1.1 Поняття та ознаки одиничного злочину

Кожне негативно оцінюване діяння людини стає предметом кримінально-правової кваліфікації лише внаслідок виявлення себе зовні і надбання соціальне значущих ознак. Думки, переконання, суб'єктивні якості людини, якої б негативної оцінки вони не діставали з точки зору громадської думки, не можуть бути розглянуті як злочинні діяння, доки не об'єктивуються, не знайдуть свого втілення в будь-якому конкретному акті поведінки.

Згідно зі ст. 7 КК України, злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К. : Істина, 2009. - С. 57.

Із цього законодавчого визначення витікає, що злочин - це завжди дія чи бездіяльність людини, яка дістала об'єктивне відбиття в реальній дійсності. І як всіляке явище об'єктивної реальності він повинен мати певні зовнішні ознаки і внутрішні якості (елементи). Виходячи з цього, належить виділяти ознаки і елементи злочину.

У науці звичайно виділяють чотири ознаки злочину:

1) суспільну небезпечність;

2) протиправність;

3) винність;

4) караність діяння. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю.В. Александров, Є. О.Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. - К.: Правова єдність, 2009. - С. 97.

Тим часом ставлення до важливості цих ознак для визначення поняття злочину в науці далеко не одноманітне. Деякі автори розглядають усі чотири ознаки як самостійні і такі, які в своїй сукупності дають повне визначення поняття злочину. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Юристь, 2004. - С. 41. Інші виділяють дві ознаки злочину (протиправність і суспільну небезпечність) і на цій підставі вважають винність і караність другорядними ознаками, тобто такими, що витікають із кримінальної протиправності. Треті розглядають винність як елемент протиправності, а караність - як наслідок вчиненого злочину, а не його ознаку. Згідно з четвертою точкою зору. існує лише дві ознаки злочину - суспільна небезпечність і протиправність, інші ознаки взагалі не згадуються. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. - К.: Атіка, 2002. - С. 101. Суспільна небезпечність - характерна ознака не тільки злочинів, але й інших правопорушень, тому розрізнення тут провадиться за ступенем суспільної небезпеки. Лише тоді, коли ступінь суспільної небезпеки будь-яких діянь настільки великий, що боротися з ними можна лише за допомогою кримінально-правової заборони, вони розцінюються суспільством як злочинні діяння.

Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний склад злочину. Він конструюється законодавцем, виходячи з соціальних властивостей відповідного діяння, з типовості цього діяння, єдності його об'єктивних і суб'єктивних ознак. З...