Система покарань, що застосовуються до неповнолітніх злочинців
Система покарань, що застосовуються до неповнолітніх злочинцівЗагальна система покарань, які можуть застосовуватися до повнолітніх злочинців, передбачена в ст.51 КК України. Однак самого визначення цього поняття КК України не містить. В кримінально-правовій науці під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розміщених у певному порядку за ступенем їхньої суворості. На думку Н.Ф. Кузнєцової, система покарань – це цілісна множинність видів покарань (елементів системи) і підсистем, які включають згруповані за різними підставами види покарань. При цьому, на її думку, система покарань охоплює підсистеми, тобто групи видів покарань, які класифікуються за різними підставами та знаходяться у певній ієрархії [7]. Система покарань виступає тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність суду по застосуванню покарання. Окрім того, система покарань є основою для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК України, де передбачені види та межі покарань за конкретні злочини. Система конкретно визначених за змістом покарань дає можливість суду при застосуванні покарання здійснити його індивідуалізацію, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. До ознак, притаманних системі покарань, відносять такі: 1) вона встановлюється лише кримінальним законом; 2) перелік покарань, які утворюють систему, є обов’язковим для суду, тобто суд не може від нього відступити; 3) цей перелік покарань є вичерпним; 4) система покарань передбачає їх побудову у певному порядку за ступенем їх тяжкості [9, с.25].На відміну від КК УРСР 1960 р. система покарань у чинному КК України побудована за принципом „від менш суворого до більш суворого покарання” і включає 12 видів покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. В українській кримінально-правовій науці існують різні підходи до критеріїв класифікації покарань. Наприклад, детальну класифікацію покарань наводить М.І. Хавронюк, який поділяє їх так: за юридичною значущістю – основні, додаткові, змішані; за зв’язком із ізоляцією від суспільства – пов’язані із нею (позбавлення волі, арешт) та не пов’язані (всі інші); за наявністю або відсутністю обмежень майнового характеру; за суб’єктами – загальні та спеціальні [6, с.239-241]. Т.А. Денисова пропонує таку класифікацію покарань: 1) за порядком застосування і ступенем самостійності: основні, додаткові і змішані; 2) за терміном: строкові та безстрокові; 3) за характером виправного впливу: пов’язані із ізоляцією від суспільства і виправним впливом та не пов’язані із цим [9, с.25-26]. Є.В. Фесенко за характером заходів, які можуть бути застосовані до засудженого та специфікою обмеження прав і свобод, поділяє покарання на п’ять груп: покарання майнового характеру; покарання, пов’язані із моральним впливом; покарання, пов’язані із трудовим впливом; покарання, пов’язані із обмеженнями в сфері діяльності засудженого та покарання, пов’язані із обмеженням переміщення і спілкування з іншими членами суспільства [1, с.115].В принципі схожими є і варіанти класифікації покарань, що їх пропонують російські вчені. Наприклад, їх поділяють за способом поєднання чи за самостійністю (основні, додаткові, змішані), за особливостями суб’єктів (загальні та спеціальні), за змістом (пов’язані із трудовим впливом та не пов’язані із ним). Іноді покарання класифікують за юридичними, психологічними та педагогічними критеріями. Деякі вчені з РФ вважають, що найбільше значення має розподіл покарань на основні, додаткові, змішані, а також на покарання, пов’язані та не пов’язані із позбавленням волі . Російський вчений О.Г. Пермінов у цьому зв’язку робить слушний висновок про те, що можливість класифікувати покарання за різними критеріями свідчить про наявність багатьох системоутворюючих зв’язків між окремими видами покарань [2].Система покарань для неповнолітніх в Україні (ст. 98 КК України) є похідною від загальної системи покарань і побудована за аналогічними принципами, але є значно меншою і включає всього п’ять основних (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк) та два додаткових покарання (штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю). При цьому слід зазначити, що до неповнолітніх віком від 14 до 16 років можуть бути застосовані лише два покарання: позбавлення волі на певний строк та штраф. Можна погодитися із російським вченим П.Г. Пономарьовим, який називає систему покарань для неповнолітніх додатковою або усіченою [3, с.157]. Наявність окремої системи покарань для неповнолітніх обґрунтовується тим фактом, що суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів. Окрім того, враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітнього віку, закон, виокремлюючи спеціальні норми про кримінальну відповідальність та покарання неповнолітніх, керується принципами справедливості, гуманізму, економії кримінальної репресії, вважаючи, що до неповнолітніх правопорушників достатніми є заходи виховно-педагогічного, а не карального характеру [2, с. 206]. А.А. Музика та О.П. Горох до особливостей покарань, що можуть призначатися неповнолітнім, відносять: зменшені строки і розміри відповідних покарань та обов’язкову наявність додаткових умов для призначення окремих видів покарань [8, с.371].Таким чином, фактично в Україні до неповнолітніх можуть бути застосовані шість видів покарань. Але при цьому слід мати на увазі, що такі покарання, як громадські роботи, виправні роботи та арешт не можуть застосовуватися до неповнолітніх, яким не виповнилося 16 років. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 16.04.2004 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” підкреслює, що інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх застосовуватися не можуть, навіть якщо під час розгляду справи в суді вони вже досягли повноліття (п.11). Окрім того, Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на той факт, що перелік покарань, передбачений ст. 98 КК України, є вичерпним, а тому інші покарання (зокрема обмеження волі та конфіскація майна) не можуть застосовуватися до неповнолітніх, у тому числі в порядку переходу до іншого, більш м’якого виду основного покарання відповідно до ст. 69 КК України [3, с.5-6].Покарання для неповнолітніх можна класифікувати – за аналогією з загальною системою покарань для дорослих із використанням зокрема класифікації М.І. Хавронюка [6, с.239-241], – наступним чином: за юридичною значущістю – основні (позбавлення волі, арешт, виправні роботи, громадські роботи), додаткові (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю) та змішані (штраф); за зв’язком з ізоляцією від суспільства – пов’язані із нею (позбавлення волі, арешт) та не пов’язані (всі інші); за наявністю або відсутності обмежень майнового характеру – пов’язані із такими обмеженнями (штраф, виправні роботи, громадські роботи) та не пов’язані із ними (всі інші); за суб’єктами – загальні (позбавлення волі) та спеціальні(всі інші); за терміном – безстрокові (штраф) та строкові (всі інші).Таким чином, принципових відмінностей у класифікації покарань неповнолітніх порівняно із загальною системою покарань не існує, оскільки її специфіка, як вже зазналося, полягає головним чином у скороченні кількості покарань, зменшенні їхніх термінів (для позбавлення волі і штрафу – максимальних, для інших покарань – як мінімальних, так і максимальних) та умовах і особливостях призначення. Наприклад, для неповнолітніх скорочені розміри відрахувань в доход держави при виправних роботах (5-10% замість 10-20% для повнолітніх), а також зменшений максимальний розміру штрафу(500 нмд доходів громадян замість 1000 нмд для повнолітніх). Окрім цього, штраф може призначатися неповнолітнім при наявності певних додаткових умов, зокрема, наявності самостійного доходу або майна.При цьому до всіх неповнолітніх незалежно від віку та інших юридично значущих властивостей може бути застосоване лише таке покарання, як позбавлення волі, яке, таким чином, законодавець розглядає як своєрідний універсальний «еталон» всіх покара...
Другие файлы:
Особливості кримінального покарання неповнолітніх (компаративний аспект)
Кримінальне право, що передбачає юридичний захист неповнолітніх. Правова регламентація покарання малолітніх. Норми кримінального законодавства про пок...
Система покарань
Характеристика поняття системи покарань, заснованої на встановленому кримінальним законом і обов'язковим для суду переліку покарань, розташованих у пе...
Система та види покарань за кримінальним правом Франції, їх характеристика. Покарання юридичних осіб
Поняття, сутність та цілі системи покарання у кримінальному праві Франції. Кримінальне право та законодавство країни. Основні види покарань, що застос...
Особливості призначення неповнолітнім окремих видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі
Визначення судом мінімального й максимального розміру та можливості застосування штрафу як покарання для неповнолітніх. Особливості призначення неповн...
Поняття та ознаки покарань, які можуть призначатись і як основні і як додаткові
Поняття призначення покарань та види призначення покарань. Історичний розвиток покарань у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або з...
