Порівняльне державознавство
РефератТеорія держави і праваНа тему:Порівняльне державознавствоЗМІСТ1. Форма і типологія держави2. Форма правління3. Форма державно-територіального устрою та міждержавних об’єднань4. Загальна характеристика політико-державного режиму.5. Демократичний режим.6. Авторитарний режим.7. Тоталітарний режим.8. Цивілізаційний підхід до типології держави.9. Формаційний підхід.Список літератури 1. Форма і типологія державиНа сучасному етапі під формою держави розуміють організацію державної влади та її устрій.Форма держави вказує на особливості устрою та функціонування держави. Вона виступає у трьох аспектах: по-перше, як певний порядок утворення та організації найвищих органів державної влади та управління; по-друге, як спосіб територіального устрою держави, порядок взаємовідносин центральних, реґіональних та місцевих влад; і, по-третє, в якості прийомів та засобів здійснення державної (політичної) влади.Таким чином, форма держави синтезується з трьох основних елементів: форми (державного) правління, форми (державного, територіального) устрою, форми (державного, політичного) режиму.Типологія – класифікація держав і правових систем по типах, що являє собою об'єктивно-необхідний, закономірний процес пізнання державно-історичного процесу розвитку держави і права.На цей час існує два підходи до типології держави: цивілізаційний і формаційний. 2. Форма правлінняПід формою правління розуміють організацію вищої державної влади, в особливості її вищих та центральних органів, структуру, компетенцію, порядок створення цих органів, тривалість їх повноважень, взаємовідносини з населенням, ступінь участі останнього в їх формуванні.Залежно від порядку створення, складу та компетенції розрізняється дві основні форми правління: монархія та республіка.Монархія – це така форма правління, де вища державна влада належить одноособовому главі держави – монарху, який формально чи фактично формує вищі органи державної влади та управління.Монархія здійснюється відповідно з трьома принципами, які можна вважати основними ознаками монархії, її відмінними від республіки рисами.По-перше, принцип безстроковості. Він означає, що монарх не обмежений певним строком у своїх повноваженнях.По-друге, принцип успадкування трону. Він означає, що монарх займає свій трон у спадок він попередників.По-третє, принцип непогрішності престолу. Це положення означає, що монарх не несе відповідальності перед своїми підданими.Загалом виділяється два типи монархії: обмежена й необмежена. Необмежена монархія може бути абсолютною, теократичною та деспотичною. В умовах абсолютної монархії влада монарха необмежена, він є вищою посадовою особою держави і самостійно формує уряд. Абсолютний монарх концентрує у своїх руках релігійну та світську (законодавчу, виконавчу, судову) владу при домінуванні останньої. Така форма правління була характерна для Російської імперії XVIII–XIX століть. В умовах теократичної монархії здійснюється зосередження цивільної та духовної влади (при домінуванні останньої) в одних руках. До цього часу теократичні монархії залишились на Тибеті, у Ватикані та деяких ісламських державах (Саудівській Аравії, окремих еміратах Об`єднаних Арабських Еміратів). Деспотія була характерна для держав Стародавнього Сходу та Латинської Америки (так звана «Східна деспотія»). Вона характеризувалася крайнім свавільством в управлінні, повним безправ`ям та підлеглістю деспоту з боку його підданих, відсутністю правових та моральних принципів в управлінні. При цьому деспот зосереджував в своїх руках світську й релігійну владу і проголошувався богом.Щодо обмеженої монархії, то залежно від кола повноважень монарха виділяється два її типи: представницька та дуалістична. В умовах дуалістичної монархії монарх має всю повноту виконавчої, а також, іноді судової влади, але законодавча влада, як правило, належить парламенту. Сьогодні дуалістична монархія фактично характерна для Марокко, Непалу та деяких інших країн. Представницька ж монархія характеризується тим, що монарх виконує лише представницькі функції (Японія, Великобританія тощо).Інша класифікація обмежених монархій пов`язана з джерелом обмеження влади монарха, тобто тим, хто (чи що) обмежує владу монарха. В цьому випадку монархії бувають трьох типів: станово-представницькою, парламентарною та конституційною. В умовах станово-представницької монархії влада монарха обмежувалася представниками станів. Щодо інших різновидів, то в умовах парламентарної монархії влада монарха обмежена парламентом за відсутності писаної Конституції (Великобританія), а в умовах конституційної монархії влада монарха обмежується писаною Конституцією (Японії, Швеція чи Іспанія).Довгий час монархія була основною формою правління. Республіка була характерна, як правило, для міст-держав. Залежно від того, хто править у місті-державі, республіки були або аристократичними (Венеція, Спарта), або демократичними (Афіни, Новгород).Під республікою розуміється така форма правління, в якій вища державна влада належить виборним органам, що обираються на певний термін і відповідають перед виборцями та хоча б формально формуються знизу.Для сучасних республік характерна наявність трьох могутніх владних структур: глава держави, уряд та парламент. Залежно від того, хто формує уряд та кому він підконтрольний, розрізняють парламентську, президентську та змішану республіки. У парламентських республіках глава держави має обмежене коло повноважень, ведуча роль належить голові уряду. Уряд формується парламентом.У президентських республіках глава держави одночасно є і головою уряду. Він же формує уряд. У змішаних республіках глава держави має ширше коло повноважень ніж голова уряду. Уряд підконтрольний і голові держави, і парламенту. 3. Форма державно-територіального устрою та міждержавних об’єднаньДругим елементом форми держави є її територіальний устрій чи, інакше кажучи, форма державно-територіального устрою.Під формою державно-територіального устрою звичайно розуміють територіальну організацію державної влади, співвідношення держави як цілого з її складовими частинами.Розрізняють дві основні форми державно-територіального устрою: проста (унітарна держава) і складна (федерація та імперія). Унітарна держава – це єдина централізована держава, адміністративно-територіальні одиниці якої (області, провінції, округи і т.п.) не мають статусу державних утворень і не мають права суверенітету.Історично склалося так, що унітарна держава може бути як мононаціональною, так і багатонаціональною.Мононаціональною державою визнається унітарна держава, що не має у своєму складі територіальних автономій.Багатонаціональною унітарною державою визнається унітарна держава, яка має у своєму складі автономне утворення. Виходячи з вищезазначеного, можна зробити вис...
Другие файлы:
Порівняльне банківське право
Цілі та мета порівняльного банківського права та його методологія. Правовий статус Центрального банку Англії. Порівняльна характеристика правового рег...
Морфологічна класифікація мов П.Ф. Фортунатова
Основні типи мов за П.Ф. Фортунатовим. Типи будови слів у розвитку спільноіндоєвропейської мови. Розмежування генеалогічної класифікації мов від морфо...
Питання літературознавства. Випуск 3(60)
У статтях збірника висвітлюются проблеми типології та історії української, російської, болгарської, чеської та словацької літератур. Матеріал розподіл...
Предмет і методи міжнародного приватного права
Порівняльно-правовий метод. Для вирішення спірного питання в МПрП використовують зіставлення і вибір норм права. Тому порівняльне правознавство (компа...
Біографія Cтепана Андрійовича Ананьїна
Викладацька робота Cтепана Андрійовича Ананьїна. Монографія "Інтерес у вченні сучасної психології та педагогіки". Порівняльне дослідження різних за те...
