Кримінально-правова відповідальність за зґвалтування

Загальна характеристика статевих злочинів та їх законодавче регулювання в зарубіжних країнах. Визначення поняття згвалтування як найбільш тяжкого посягання на статеву недоторканість особи. Об'єктивна і суб'єктивна сторона складу злочину та його види.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти та науки України

"Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Дубенська філія

Циклова комісія з правознавства

Курсова робота

з дисципліни "Кримінального права"

на тему:

"Кримінально-правова відповідальність за зґвалтування"

Виконав:

студент групи ЗПр-08/ІІІ

спеціальності "Правознавство"

Зінчук Р.М.

Науковий керівник:

Андріюк А.В.

Дубно 2010

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика статевих злочинів та їх законодавче регулювання в зарубіжних країнах

РОЗДІЛ ІІ. Зґвалтування як найбільш тяжке посягання на статеву недоторканність особи

2.1 Об'єкт складу злочину "Згвалтування"

2.2 Об'єктивна сторона складу злочину "Згвалтування"

2.3 Суб'єктивна сторона складу злочину "Згвалтування"

2.4 Суб'єкт складу злочину "Згвалтування"

РОЗДІЛ ІІІ. Квалiфiкованi види зґвалтування

Висновки

Перелік літератури та інших інформаційних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Зґвалтування належить до найбільш небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Небезпечність його визначається тим, що воно може потягнути за собою тяжкі наслідки, шкідливо впливає на психіку і здоров'я потерпілої особи, нерідко призводить до розірвання шлюбу, сприяє розповсюдженню розпусти, знижує культурний рівень суспільства. На проблему викорінення насильства, в тому числі у сфері статевих відносин, звертають увагу міжнародні організації. Питома вага зґвалтувань в структурі української злочинності відносно невелика, але загальна кількість зґвалтувань досить значна (близько 1000 в рік) і ступінь їх небезпечності високий.

Сучасне дослідження в галузі юридичних наук не може бути повноцінним і результативним без використання порівняльно-правового методу. Застосування цього методу як основного для дослідження особливостей кримінальної відповідальності за зґвалтування в науці кримінального права України дотепер місця не мало. Між тим, з'ясування спільних підходів до формулювання окремих ознак зґвалтування та деяких інших статевих злочинів і встановлення особливостей інших їх ознак за кримінальним правом окремих зарубіжних держав дозволить оцінити коректність і точність відповідних формулювань Кримінального кодексу України, а також запропонувати певні зміни та доповнення до нього.

Існують досить серйозні проблеми кримінально-правової кваліфікації зґвалтування і в правозастосовній практиці. Воно поєднується з вчиненням інших статевих злочинів, а також таких злочинів як умисне і необережне вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Спостерігається різноманітність позицій як серед науковців, так і у судовій практиці щодо кваліфікації цих видів (різновидів) злочинів.

Питання кримінальної відповідальності за зґвалтування та інші статеві злочини висвітлювали радянські, російські та українські науковці, зокрема, Ю.В. Александров, Л.А. Андрєєва, М.І. Бажанов, С.В. Бородін, Л.В. Дорош, П.С. Матишевський, В.О. Навроцький, А.В. Наумов та інші.

Окремі проблеми національного кримінального законодавства та кримінального законодавства іноземних держав з позиції порівняльного правознавства досліджували відомі вчені кінця ХІХ - початку ХХ століття (Л.С. Бєлогриць-Котляревський, О.Ф. Кістяківський, М.С. Таганцев, І.Я. Фойницький, М.П. Чубинський) та автори радянських часів (М.А. Гельфер, О.А. Герцензон, П.С. Дагель, І.І. Карпець, Н.А. Крашенинникова, А.А. Піонтковський та інші).

Мета дослідження. Виходячи із сутності зазначених проблем, метою дослідження є здійснення комплексного порівняльно-правового аналізу кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за зґвалтування.

Для досягнення даної мети визначені такі основні завдання:

1) визначити методику порівняльно-правового дослідження особливостей відповідальності за зґвалтування за кримінальним правом окремих держав;

2) дослідити основні термінологічні та змістовні аспекти зґвалтування як окремого виду (різновиду) злочину за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав;

3) зробити порівняльно-правовий аналіз змісту окремих об'єктивних та суб'єктивних ознак зґвалтування;

4) дослідити обставини, що обтяжують зґвалтування у порівняльно-правовому аспекті та розкрити особливості змісту окремих з них;

5) дослідити особливості караності зґвалтування за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав.

Об'єктом дослідження є законодавство України та окремих зарубіжних країн, що встановлює відповідальність за зґвалтування.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за зґвалтування.

Методи дослідження. Для досягнення поставлених мети та завдань дослідження у роботі було використано наступні методи. Формально-логічний - при встановленні змісту окремих юридичних термінів та формулювань, що використовуються для описання складів зґвалтування в законодавстві України та окремих зарубіжних держав. Системно-структурний та функціональний - при дослідженні типової юридичної конструкції, з використанням якої побудовані склади злочину, передбаченого ст. 152 КК, при визначені місця цього виду (різновиду) злочину в системі норм КК, а також - при здійсненні відповідних юридичних складів злочину. Порівняльно-правовий - при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за зґвалтування у кримінальному законодавстві зарубіжних держав.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого вивчення питань, пов'язаних з кримінальною відповідальністю за зґвалтування та інші статеві злочини; у правозастосовній діяльності - у слідчій та судовій практиці; у навчальному процесі - для підготовки підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, а також при викладанні навчальної дисципліни "Кримінальне право України. Особлива частина".

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ЇХ ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Для бiльшостi людей статеве життя є невід'ємною частиною їх буття. При цьому задоволення статевих (сексуальних) потреб людини має бiологiчний i соціальний аспекти. Саме соціальний аспект статевого життя людини повинен охоронятися, перш за все, кримінальним правом. Водночас об'єктом правової охорони та регулювання можуть бути i деякі бiологiчнi елементи статевого життя, наприклад, статева зрiлiсть. Статеві злочини як протиправні посягання на свободу та недоторканність людини спричинюють шкоду правам, свободам та інтересам людини, суспільства та держави. У чинному Кримінальному кодексі України протиправні статеві (сексуальні) посягання передбачені статтями 152-156. Взагалі ж статевими злочинами прийнято називати злочини, що відносяться до області статевих відносин.

Рiзнi автори дотримуються протилежних точок зору стосовно того, як називати ці протиправні посягання: "посягання на статеву недоторканність" чи "посягання на статеву свободу". Річ у тому, що термін "статева недоторканність" частіше застосовується у визначенні об'єкта посягання на неповнолiтнiх, а термін "статева свобода" взагалі дуже неточний i може мати два або три різних, частиною неприйнятних, значень.

Найбiльш розповсюдженою та вiдповiдаючою колу статевих злочинiв є їх тричленна класифiкацiя, що була накреслена в загальних рисах Л.О. Сердюк. В цьому планi статевi злочини подiляються на:

1) статевi злочини, що посягають на статеву свободу жiнки (до них треба вiднести зґвалтування, задоволення статевої пристрастi неприродним способом, примушування жiнки до статевого зв'язку);

2) статевi злочини, що посягають на нормальний статевий розвиток неповнолiтнiх (статевi зносини з особою, яка не досягла статевої зрiлостi, розбещення неповнолiтнiх);

3) iншi статевi злочини [35, с. 51].

Уявляється обґрунтованою точка зору тих юристiв, якi до третьої групи статевих злочинiв вiдносять також злочини, що знаходяться в Особливiй частинi Кримiнального кодексу України - такi, як утримання домiв розпусти i звiдництво (ст. 302 КК), ввезення, виготовлення, збут i розповсюдження порнографiчних предметiв (ст. 301 КК), а до другої групи - втягнення неповнолiтнiх до заняття проституцiєю (ст. 303 КК).

Об'єктом статевих посягань, як вже згадувалося, є права, свободи та iнтереси людини в сферi статевого життя. З урахуванням правового змiсту цих соцiальних цiнностей вони можуть бути представленi формулюванням "статева свобода та статева недоторканність особи". Юридичнi склади всiх статевих злочинiв передбачають як обов'язковий елемент потерпiлого, видiляючи його за певними властивостями (ознаками) - статтю, недосягненням певного вiку чи стану, залежнiстю вiд суб'єкта злочину та iншими.

Об'єктивна сторона юридичних складiв статевих злочинiв характеризується дiянням у формi дiї. Основнi склади статевих злочинiв, передбачених статтями 152 (зґвалтування), 153 (завдоволення статевої пристрастi неприродним способом), а також склади статевих злочинiв, передбачених статтями 154 (примушення жiн...