Кодифікація законодавства України

Поняття і характерні риси кодифікації, її види та особливості. Форми та ознаки кодифікаційних актів. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України, проблеми упорядкування національного законодавства. Основні напрями кодифікації міжнародного права.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

План курсової роботи

Вступ

1. Теоретичні засади кодифікації

1.1 Поняття кодифікації та її характерні риси

1.2 Види кодифікації та форми кодифікаційних актів

1.3 Особливості кодифікації

1.4 Кодифікаційна техніка

2. Кодифікація законодавства України

2.1 Кодифікація національного законодавства: загальне поняття

2.2 Ознаки кодифікаційних актів

2.3 Методологічні проблеми кодифікації національного законодавства

2.4 Сучасний стан кодифікації законодавства України

2.5 Законодавчий процес як передумова кодифікації законодавства

3. Кодифікація міжнародного права

3.1 Поняття кодифікації міжнародного права

3.2 Основні напрями кодифікації міжнародного права

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

В людській історії настало уже третє тисячоліття. З самого початку зародження права кращі юристи та наукові діячі світу працювали над законодавствами своїх країн, постійно покращуючи та доповнюючи їх. Проте не існує ідеального законодавства. Трапляються своєрідні прогалини та колізії, які необхідно долати. І один із шляхів їх вирішення, це кодифікація законодавства, яка, по суті, є формою вдосконалення вже існуючого нормативно-правового акту.

Кодифікація - це форма вдосконалення законодавства по суті, і її результатом є новий зведений законодавчий акт стабільного змісту (кодекс, положення, статут тощо), що заміняє раніше чинні нормативні акти з даного питання. Поєднання в кодифікації упорядкування і оновлення законодавства дозволяє розглядати її як найбільш досконалу, вищу форму правотворчості.

Кодифікація законодавства має своїм предметом систему юридичних норм (правовий інститут, галузь, систему законодавства). Метою кодифікації є формування положень сукупності юридичних норм у рамках правових інститутів, закріплення галузевої структури законодавства та розвиток правових інститутів і галузей законодавства як органічних складових єдиної системи законодавства у напрямку підвищення його ефективності. Відтак, способами кодифікації законодавства стають його інституційна, галузева і комплексна систематизація. Результатом кодифікації є часткова формальна і змістовна систематизація законодавства, досягнення більше високого рівня розвитку як єдиної системи та підвищення його ефективності.

Якщо розглядати законодавство України з точки зору його кодифікованості, то воно характеризується наявністю досить значної кількості чинних кодексів України. Можна стверджувати, що значна частина національного законодавства охоплена кодифікацією, систематизована в кодифікаційних актах (кодексах).

Упорядкування законодавства в цілому чи будь-якої його сфери відбувається в рамках законодавчого процесу та не підпорядковуватися вимогам цього процесу. Кодифікація, як одна із дієвих форм упорядкування, систематизації законодавства, не є винятком із даного правила; через це, при здійсненні кодифікації має бути не лише усвідомлення стану існуючої законодавчої бази, але й розуміння необхідності кодифікації певної сфери законодавства, виходячи з характеру законодавчого процесу, що відбувається у державі на даний момент.

Після відродження держави і прийняття Конституції в Україні почався активний процес вдосконалення і впорядкування всіх галузей українського законодавства. Все це втілено у великій кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили. Серед них є такі, що повторюють положення інших, але велика їх кількість розходиться з нормами Основного закону - Конституції України, а деякі взагалі неврегульовані.

Саме тому і постає необхідність у систематизації, а особливо у кодифікації чинного законодавства. Кодифікація норм - завжди надто складний процес, сьогодення - не виняток. Варто лиш згадати, як складно затверджувався Податковий Кодекс, та які прогалини існують в інших кодексах. Саме тому, дана робота є досить актуальною.

Основні питання, які вимагають вирішення, це як саме кодифікація стає інструментом для усунення прогалин законодавства та які види кодифікацій існують, (в тому числі і в українському законодавстві), а також визначення їх основних проблем та недоліків. Для вирішення цих питань я досліджував наукові видання, монографії, та книги знавців кодифікації та теорії держави і права.

Об'єктом мого дослідження була кодифікація українського законодавства. Предметом дослідження є національні та міжнародні кодифікаційні акти.



1. Теоретичні засади кодифікації

1.1 Поняття кодифікації та її характерні риси

Кодифікація законодавства - це форма докорінного перероблення чинних нормативних актів в певній сфері відносин, спосіб якісного упорядкування законодавства, забезпечення його узгодженості й компактності, звільнення нормативного масиву від застарілих норм, що не виправдали себе.

У процесі кодифікації укладач намагається об'єднати і систематизувати чинні норми, що виправдали себе, а також переробити їх зміст, викласти нормативні приписи внутрішньо узгодженими, щоб забезпечувалася максимальна повнота регулювання відповідної сфери відносин. Кодифікація спрямована на те, щоб критично переосмислити чинні норми, подолати протиріччя і неузгодженість між ними.

Кодифікація - це форма правотворчості. Вона є узагальненням чинного регулювання, спрямованим на встановлення нових норм, що відображають назрілі потреби суспільної практики і долають прогалини правового регулювання. Кодифікація - це форма вдосконалення законодавства по суті, і її результатом є новий зведений законодавчий акт стабільного змісту (кодекс, положення, статут тощо), що заміняє раніше чинні нормативні акти з даного питання. Поєднання в кодифікації упорядкування і оновлення законодавства дозволяє розглядати її як найбільш досконалу, вищу форму правотворчості. [6]

Кодифікація має ряд характерних рис:

- в кодифікованому акті звичайно формулюються норми, що регулюють найбільш важливі, принципові питання суспільного життя, які визначають нормативні основи тієї чи іншої галузі (інституту) законодавства;

- такий акт регулює значну і досить широку сферу відносин (майнові, трудові, шлюбно-сімейні, боротьбу із злочинністю тощо);

- як підсумок вдосконалення законодавства кодифікаційний акт являє собою зведений акт, упорядковану сукупність взаємозалежних приписів. Він є єдиним, внутрішньопов'язаним документом, що включає в себе як перевірені життям, суспільною практикою чинні норми, так і нові правила, обумовлені динамікою соціального життя, назрілими потребами розвитку суспільства;

- кодифікація спрямована на створення більш стійких, стабільних норм, розрахованих на тривалий період їх дії. Ефективність кодифікованого акта багато в чому залежить від того, чи зможе законодавець врахувати об'єктивні тенденції розвитку відносин, які є предметом регулювання такого акта, їх динаміку;

- предмет кодифікації звичайно визначається залежно від поділу системи законодавства на галузі і інститути. Кодифікація закріплює системність нормативних актів, їх юридичну єдність і узгодженість. Кодифікований акт, звичайно, очолює систему взаємопов'язаних нормативних актів, що утворюють певну галузь, підгалузь чи окремий інститут законодавства;

- акт кодифікації завжди значний за обсягом, має складну структуру. Це своєрідний укрупнений блок законодавства, який забезпечує більш чітку побудову системи нормативних приписів, а також зручність їх використання [7].

1.2 Види кодифікації та форми кодифікаційних актів

В юридичній літературі і практиці розрізняють декілька видів кодифікації. Перший вид - це загальна кодифікація, під якою розуміють прийняття цілого ряду кодифікаційних актів з усіх основних галузей законодавства і, як наступний етап, створення об'єднаної, внутрішньо узгодженої системи таких актів у вигляді «кодексу кодексів». Другий вид - це галузева кодифікація, що охоплює законодавство тієї чи іншої галузі права (Цивільний, Трудовий, Кримінальний кодекси тощо). Крім того, існує спеціальна (комплексна) кодифікація, що включає акти тієї чи іншої підгалузі, інституту чи однорідного комплексу законодавства (Податковий, Лісовий, Митний кодекси тощо).

Кодифіковані акти можуть зовнішньо виражатися у різних формах. Одна з них - це Основи законодавства, які активно використовуються законодавчою практикою.

Основи законодавства звичайно очолюють ті чи інші галузі або інститути права, забезпечують взаємоузгодженість всіх норм відповідних галузей і інститутів. Звичайно вони поділяються на великі, відокремлені підрозділи (розділи, глави). У них визначаються єдині для всіх суб'єктів принципи регулювання, надаються визначення важливих понять, що використовуються у відповідній сфері.

Проте найбільш уживаним видом кодифікованого акта є кодекс. Це великий зведений акт, що детально і конкретно регулює певну сферу відносин і підлягає безпосередньому застосуванню. Він, або повністю поглинає всі норми відповідної галузі (Кримінальний кодекс), або містить основну за обсягом найбільш важливу частину таких норм (Цивільний кодекс, Кодекс законів...