Звернення громадян

Основні вимоги до реалізації права на звернення громадян України. Розгорнутий аналіз розгляду звертань громадян в різні органи держуправління. Організаційні форми процеса вирішення звернень громадян. Відповідальність за порушення розгляду пропозицій.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Актуальність теми. Частиною 1 статті 40 Конституції України надано усім громадянам України право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Через звернення громадян втілюється в життя один із конституційних принципів -- участі громадян в управлінні державними та громадськими справами. Звернення є також важливою формою контролю за законністю діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, забезпечення прав і свобод громадян.

Питання практичної реалізації права на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян».

Забезпечуючи громадянам України можливість на звернення, цей Закон деталізує та розвиває конституційні положення, надаючи громадянам право звертатися не тільки в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а й у об'єднання громадян, установи, організації, незалежно від форм власності, на підприємства, в засоби масової інформації, до посадових осіб згідно з їх функціональними обов'язками щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і особистих прав та законних інтересів чи їх порушення.

Ступінь розробленості проблеми. З 2 жовтня 1996 року прийняття Закону України “Про звернення громадян” тодішнім президентом України Леонідом Кучмою у вітчизняній науковій літературі та суспільно-політичній періодиці було досить широко розкрита тема курсової роботи, цим займались: Ковкін П.О., Мелащенко В.Ф., Костенко М.В. та багато інших.

Одначе маю констатувати, що питання реалізації права на звернення громадян потребує подальшого розгляду науковцями, адже Закон України “Про звернення громадян” не є ідеальною і потребує свого доповнення та внесення певних змін.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у здійсненні комплексного всебічного дослідження Конституції України та Закону України “Про звернення громадян” як основного джерела реалізації права на звернення громадян, розв'язанні теоретичних проблем, що пов'язані з правовою природою, поняттям, властивостями Закону України “Про звернення громадян” як нормативно-правового акту.

Об'єкт дослідження -- є поняття, правова природа, юридичні властивості Конституції України та Закону України “Про звернення громадян” як основних джерела реалізації права на звернення громадян, її місце і роль у системі джерел конституційного права України.

Предмет дослідження -- є Конституція України та Закон України “Про звернення громадян” як нормативно-правові акти.

Методи дослідження. Методологічну базу дослідження складали загальні та спеціальні методи наукових досліджень, зокрема:

* логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки -- логіки теоретичного відтворення генези предмета. Відповідно до цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкретними частинами. Абстрактне розуміється як однобічність знання, а конкретне -- як його повнота, змістовність;

* системно-структурний метод, котрий припускає, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем;

* конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави та ін.;

* порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними.

Новизна одержаних результатів. Курсова присвячена комплексному дослідженню Закону України “Про звернення громадян” як нормативно-правового акту. Було досліджено та узагальнено новітній процес звернення громадян в Україні.

Особистий внесок здобувача. Курсова є самостійною завершеною роботою. Сформовані в курсовій роботі теоретичні положення, висновки, базуються на, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел.

Структура роботи. Структура роботи визначається змістом дослідження, а тому вона має вступ, три розділи, п`ять підрозділів, висновки та список використаних джерел.

РОЗДІЛ I. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

1.1 Основні вимоги до реалізації права на звернення громадян України

Закон України “Про звернення громадян” вводиться в дію Постановою Верховної Ради України від 02.10.1996р.№ 394\96-ВР.

В цей Закон були внесені зміни та доповнення Законом України від 13.05.1999р.

Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, антимонопольним і трудовим законодавством. Ця стаття була доповнена із Законом N 653-XIV від 13.05.99р.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати звернення, які не зтосуються їх службової діяльності.

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може...