Захист прав іноземних інвесторів та інституцій, що сприяють залученню інвестицій в українську економіку. Захист прав власності інвестора як неодмінна умова реалізації інвестиційного потенціалу України. Аналіз недоліків українського законодавства.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

16

Зміст

• Вступ
• 1. Захист прав іноземних інвесторів та інституцій, що сприяють залученню інвестицій в українську економіку
• 2. Недоліки законодавства
• 3. Захист прав власності інвестора як неодмінна умова реалізації інвестиційного потенціалу України
• Висновки
• Список літератури

Вступ

Сьогодні теза про прямий зв'язок між реалізацією інвестиційного потенціалу економіки держави і посіданням нею провідного місця у глобальному економічному просторі вже не викликає сумнівів у будь-кого з українських високопосадовців, підприємців, громадських діячів та науковців. Утім, у суспільній свідомості в нашій країні й досі не утвердилось розуміння того, що в сучасних умовах швидкої глобалізації світового господарства, інтернаціоналізації та високої мобільності інвестиційних потоків ринок іноземних інвестицій є, як ніколи, "ринком продавця".

На наднаціональному рівні точиться гостра конкурентна боротьба за іноземні інвестиції, які згідно зі світовим досвідом є найкращим механізмом трансферу найновітніших технологій, міжнародних стандартів якості, провідних know-how та управлінської "best practice".

Незважаючи на це до теперішнього часу для залучення інвесторів з-за кордону український уряд використовує досить бідний арсенал стимулів - лише податкові і митні пільги, які, як доводить світовий досвід, іноземним компаніям не так уже й потрібні.

Іноземний інвестор зазвичай і без пільг має значні переваги перед місцевими підприємствами - передові технології виробництва, управління та маркетингу, доступні дешеві кредитні ресурси, можливість компенсувати збитки місцевого виробництва за рахунок прибутків в інших країнах.

Водночас результати вивчення численними міжнародними, громадськими організаціями та урядовими установами інвестиційного клімату в Україні рік-у-рік указують на проблеми, пов'язані із захистом прав закордонних інвесторіві. Досвід багатьох країн беззаперечно доводить, що вирішення цих питань є необхідною й обов'язковою умовою реалізації інвестиційних можливостей національної економіки.

1. Захист прав іноземних інвесторів та інституцій, що сприяють залученню інвестицій в українську економіку

Де-юре іноземні інвесторам гарантовано право діяти в умовах національного режиму інвестиційної діяльності. Проблема в тому, що цей режим фактично, як і велика кількість інших питань, в діючому законодавстві не визначений, що впливає на його здатність гарантувати в першу чергу іноземним інвесторам сталість принципів так званої інвестиційної політики нашої держави, мова про що буде в наступному пункті реферату. Далі ж по тексту слід навести вихідні норми Господарського кодексу України по вище зазначеному питанню.

Згідно із статтею 394 Господарського кодексу України (ГК), "на території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України”. Разом із тим, відповідно до ч.4 ст.394, "законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України”.

У статтях 397, 398 та 399 ГК обумовлено гарантії здійснення іноземних інвестицій, переказу та використання доходів від іноземних інвестицій, а також гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності. Іноземні інвестиції не підлягають націоналізації (ч.3 ст.397), органи державної влади не мають права реквізувати іноземні інвестиції, "крім випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій" (ч.4 ст.397). До того ж, іноземні інвестори мають право на компенсацію збитків через незаконні дії або бездіяльність органів державної влади або місцевого самоврядування (ч.5 ст.397). Іноземним інвесторам гарантовано "безперешкодний негайний переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах від здійснення інвестицій” (ч.1 ст.398). Якщо іноземний інвестор припиняє свою діяльність на території України, він "має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін” (ст.399).

Наприкінці 2005 року (згідно з Указом Президента України від 30 грудня 2005 року) утворено Державне агентство України з інвестицій та інновацій. Завданнями цього органу визначено: "участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності; створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики, координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності”.31 травня 2006 року до сфери управління Державного агентства інвестицій та інновацій було передано Український центр сприяння іноземному інвестуванню, заснований у серпні 2005 року (постановою Кабінету Міністрів від 2 серпня 2005 року).

Український центр сприяння іноземному інвестуванню - незалежна й неприбуткова організація, фінансована з бюджету; Центр не є органом державної виконавчої влади. Мета діяльності Центру - сприяти залученню іноземних інвестицій в економіку України. Напрямки діяльності Центру визначені так: "сприяння залученню інвестицій в економіку України; створення привабливого інвестиційного іміджу України за кордоном; підтримка розвитку промислових зон та технологічних парків; покращення інвестиційного клімату в Україні”. Центр надає безкоштовні послуги наявним та потенційним іноземним інвесторам, консультуючи їх щодо питань започаткування та ведення бізнесу в Україні.

2. Недоліки законодавства

З прийняттям 13 березня 1992 р. Закону України "Про іноземні інвестиції" (надалі - Закон-92) іноземним інвесторам, що зареєстрували іноземну інвестицію у період дії цього Закону, надавався ряд митних, валютно-фінансових, податкових пільг, а також ряд державних гарантій захисту інвестицій. Серед них - і гарантія від зміни законодавства, закріплена в ст.9 вищезгаданого Закону, яка полягала в тому, що у разі, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій.

Тобто фактично встановлювалася ультраактивна форма дії нормативного акта. Сутність цієї форми полягає в тому, що дія нормативно-правового акта поширюється на відносини, які мають місце після втрати актом чинності. Так, з рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України випливає, що під ультраактивною формою дії нормативного акта необхідно розуміти перехід від однієї форми регулювання відносин до іншої шляхом встановлення перехідного періоду.

Дія Закону України "Про іноземні інвестиції" була спочатку зупинена Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 55-93 "Про режим іноземного інвестування" (надалі - Декрет-93), а з прийняттям Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 року (надалі - Закон-96) Закон-92 взагалі втратив чинність. Однак продовжувала діяти ультраактивна норма ст.9 Закону України "Про іноземні інвестиції", оскільки однією з її ознак є подвійний характер дії: норма діє і в період чинності нормативного акта і після втрати ним чинності, тобто протягом так званого перехідного періоду.

17 лютого 2000 р. був прийнятий Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (надалі - Закон-2000), який встановив для іноземних інвесторів національний режим валютного регулювання та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, незалежно від часу внесення інвестицій. Тобто оскільки на даний період у законодавстві України не визначено спеціального порядку припинення дії нормативного акта з ультраактивною формою дії, то законодавець виходив із загального порядку. Однак 20 грудня 2001 р. був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)" (надалі - Закон-2001). У ч.2 ст.3 цього Закону зазначалося, що ст.7 Закону-2000 викладалася у новій редакції, згідно з якою ст.1-4 та ч.1 ст.5 Закону-2000, які саме встановлювали національний режим правового регулювання діяльності іноземних інвесторів та скасовували пільги, набували чинності не з дня опублікування цього Закону, а з дня введення в дію Закону-96. Тобто фактично Закону-2000 надавалася зворотна дія.

Також Законом-2001 шляхом внесення змін до ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" державно-правові гарантії визначалися значно вужче....