Закон України про охорону навколишнього природного середовища

Екологічні права та обов’язки громадян. Природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні. Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки. Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства. Екологічна експертиза, її роль і значення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Закон України про охорону навколишнього природного середовища

ЗМІСТ

охорона природний законодавство екологічний

Розділ 1. Теоретичні аспекти правової охорони навколишнього середовища

1.1 Поняття про правову охорону навколишнього середовища

1.2 Принципи охорони навколишнього природного середовища та природокористування

1.3 Екологічні права та обов'язки громадян

Розділ 2. Закон України про охорону навколишнього природного середовища - основне джерело екологічного права

2.1 Повноваження органів управління у галузі охорони навколишнього природного середовища

2.2 Спостереження, прогнозування, облік та інформування в галузі навколишнього природного середовища

2.3 Екологічна експертиза

2.4 Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні

2.5 Контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища

2.6 Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки

2.7 Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища

2.8. Міжнародні відносини України в галузі охорони навколишнього природного середовища

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Протягом тисячоліть у людини вироблялось шанобливе ставлення до природи. Але із зростанням кількості населення і розвитком промислового виробництва задоволення дедалі зростаючих матеріальних потреб людей, не зважаючи на хижацьке знищення довкілля, стало головною метою суспільства. Локальні порушення балансу природнього середовища переростають у глобальні, які змінюють фундаментальні властивості біосфери: хімічний склад, температуру і вологість повітря, кислотність води і грунтів, рівень радіаційного фону, електромагнітних імпульсів, потужність озонового екрану і т.д. Посилюється загроза планетарної екологічної катастрофи. Глибинна причина деградації природнього середовища -- в ціннісних установках, у відповідності з якими природа розглядається засобом досягнення економічних цілей.

Отже, для виживання людства потрібно змінити домінуючі у суспільстві ціннісні орієнтації, традиції і звички поведінки. Тільки моральна відповідальність людей один перед одним і перед життям на Землі взагалі в змозі ще запобігти екологічно неспроможним діям і гарантувати сприятливу екологічну перспективу.

У цій справі не можна обмежитись простим відродженням колишніх моральних норм природокористування, оскільки докорінно змінились засоби впливу суспільства на природу, масштаб і інтенсивність людської діяльності в природі. Людина стала силою, яка здійснює суттєвий вплив на природні планетарні процеси, що спроможні змінити хід еволюції біосфери Землі. Це призводить до необхідності перегляду всієї сукупності світоглядницьких уявлень епохи індустріалізму щодо місця і ролі людини в природі, сприяє ревізії ціннісних пріоритетів буття суспільства, моральних критеріїв оцінки природоперетворюючої діяльності людей, формуванню нових моральних принципів природокористування і на цих засадах спонукає відродженню багатьох традиційних моральних норм.

Відомо, що деяке просування в цьому плані є. В наукових працях пропонуються деякі визначальні принципи природокористування, що відповідають сучасним вимогам виживання людства. Але, на жаль, поки що немає цілісного, систематизованого зведення принципів, які визначають морально-етичні регулятори природокористування.

На етапі становлення нового механізму природокористування найбільш актуальним і плідним може бути удосконалення своєрідного морального екологічного кодексу, який спиратиметься на принципи загальнолюдської моралі і сучасні світоглядницькі уявлення, на нову парадигму взаємодії суспільства і природи. Такою може бути ідея коеволюції природи, людини і суспільства. Концепція коеволюції передбачає певний компроміс, примирення полярних позицій: «людині все дозволено», «природа знає краще», і «назад до природи». Орієнтуючись на рівноправність, партнерство і співробітництво людини, суспільства і природи, на забезпечення їх взаємного співіснування і розвитку, як необхідної умови збереження існуючих форм життя на Землі; концепція коеволюції передбачає позитивну оцінку такої діяльності людей, яка відповідає потребам сприятливого буття як людини і суспільства, так і природи, бо саме через ставлення людини до природи проявляється її ставлення до інших людей.

Видається, що екологічний кодекс повинен сконцентрувати як найважливіші моральні принципи природокористування, так і ті, що диктуються необхідністю підтримання екологічної рівноваги, збереження органічних природних умов, необхідних для існування сучасного видового складу планети.

Звичайно, цим не обмежується обсяг моральних регуляторів природокористування. Потрібна й інтенсивна законотворча робота над найважливішим правовим документом у галузі природокористування «Законом України про охорону навколишнього природного середовища». Потрібно відпрацювати земельний і водний кодекси, питання захисту надр та повітряного басейну.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсової роботи: “Закон України про охорону навколишнього природного середовища - як джерело екологічного права”.

Об'єкт дослідження - Закон України про охорону навколишнього природного середовища.

Предмет дослідження - Закон України про охорону навколишнього природного середовища - як джерело екологічного права.

Мета дослідження - розглянути основні положення Закону України про охорону навколишнього середовища, а також основні напрямки удосконалення екологічного права в Україні.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретичні аспекти правової охорони навколишнього природного середовища;

2) розкрити поняття правової охорони навколишнього середовища;

3) охарактеризувати принципи охорони навколишнього природного середовища;

4) розглянути екологічні права та обов'язки громадян;

5) дослідити Закон України про охорону навколишнього природного середовища.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена на 32 сторінках друкованого тексту. Список використаної літератури виключає 13 найменувань.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти правової охорони навколишнього середовища

1.1 Поняття про правову охорону навколишнього середовища

Згідно із ст. 65 Конституції України, її громадяни зобов'язані берегти природу, охороняти її багатства, примножувати їх і раціонально використовувати.

Навколишнє середовище -- це природне середовище, що оточує людину. Внаслідок розвитку промисловості та розширення сфери людської діяльності природне середовище зазнає вкрай небажаних наслідків (виснажується земля, її надра, ліси, забруднюється повітря, вода тощо). У зв'язку з цим природа, навколишнє середовище потребують надійного захисту [1].

Правова охорона навколишнього середовища -- це сукупність правових норм, спрямованих на здійснення заходів для його збереження й оздоровления, раціонального використання природних ресурсів. Це й сама діяльність щодо, виконання цих норм. Охорона навколишнього природного середовища має комплексний характер і регулюється нормами права з різних галузей і підгалузей права (екологічне, земельне, водне, лісове, адміністративне, кримінальне) та іншими законодавчими актами.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною [2, ст.1].

1.2 Принципи охорони навколишнього природного середовища та природокористування

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є [2, ст. 3]:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обгрунто...