Державне управління у сфері Європейської економічної інтеграції України

Особливості державного управління. Порівняльний аналіз систем державного управління в економіках Польщі, Чехії, Угорщини. Аналіз співробітництва між Угорщиною та ЄС на всіх стадіях євроінтеграції за правовим, організаційним, фінансовим напрямками.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Самостійна робота

на тему:

«Державне управління у сфері Європейської економічної інтеграції України»

План

Вступ

1) Узагальнення інформації щодо особливостей державного управління

2) Порівняльний аналіз систем державного управління процесами адаптації в зазначених країнах

Висновки

Список використаних джерел і літератури

Вступ

Предметом реферату є аналіз процесу трансформації економіки Польщі, Чехії, Угорщини в процесі їх інтеграції до європейського простору, оскільки реалізація курсу України на євроінтеграцію потребує вивчення досвіду країн, що вже пройшли цей шлях.

Проаналізовано досвід Польщі, Чехії, Угорщини від початку процесу євроінтеграції до фактичного набуття членства в Євросоюзі, що являє найбільший інтерес для України.

Досліджено діяльність органів державної влади Польщі, Чехії, Угорщини після набуття чинності Європейською Угодою у економічній, фінансовій, митній, аграрній сферах та у сфері захисту навколишнього середовища, що пов'язана з імплементацією нормативно-правових актів ЄС.

Аналіз співробітництва між Угорщиною та ЄС на всіх стадіях євроінтеграції систематизовано за трьома напрямками: правовому (гармонізація національного законодавства до норм ЄС), організаційному (приведення у відповідність системи та структури управління конкретними галузями принципам ЄС), фінансовому (виявлення джерела фінансування всіх заходів).

державне управління європейський інтеграція

1. Узагальнення інформації щодо особливостей державного управління

Успішність адаптації національного законодавства до acquis communautaire зумовлена застосуванням процедури, що включає в себе взаємний експертний аналіз права ЄС, наслідком чого є глибокий аналіз схожостей та розбіжностей між національним законодавством та законодавством ЄС. Проведемо аналіз як відбувався процес адаптації до законодавства Чехії, Польщі, Угорщині.

Почнемо мабуть з Польщі. Зобов'язання Польщі щодо адаптації права випливає безпосередньо з укладеної у грудні 1991 р. Європейської угоди про асоціацію, яка започаткувала співпрацю між Республікою Польщею та європейськими співтовариствами і державами-членами.

Зі сторони Польщі підставою на проведення заходів з адаптації були чергові урядові документи, з-поміж яких першою було проголошено в січні 1993 року (тобто за рік до формального подання заяви на членство) «Програму заходів, що пристосовують польську економіку і правову систему до вимог Європейської угоди», розроблений у липні 1997 р. «Графік заходів, що адаптують польську правову систему до рекомендацій «Білої книги» Європейської Комісії з питань інтеграції з єдиним ринком ЄС», «Національна стратегія інтеграції» з 1997 р., а з 1998 р. щорічні видання «Національної програми підготовки партнерства до членства», а також розроблений 2000 р. Комітетом європейської інтеграції «Список законів, ухвалення яких є необхідним з огляду на вступ Польщі до Європейського Союзу». Ці документи утворили теоретичне підґрунтя для вжиття заходів з адаптації - вони передбачили перелік пріоритетів, вказали методи їх досягнення, визначили графіки й установи, відповідальні за проведення відповідних дій.

Адаптація національного права до права Європейського Союзу має два основні аспекти: формальний, який полягає у включенні євросоюзних приписів у приписи внутрішнього права, і практичний, який охоплює також створення процедур і «клімату». Тому й розрізняють два основні методи адаптації права: «жорсткий» - шляхом європейської законодавчої діяльності, та «м'який» - шляхом проєвропейської інтерпретації права судами і адміністративними органами держав- кандидатів.

Здійснення законодавчих заходів з метою адаптації до права ЄС вимагає перевірки відповідності проекту нормативного акту до європейського права. Таку перевірку слід провадити на кожному етапі законодавчої роботи: під час підготовки проекту акту, його схвалення, а також після його подання на промульгацію (оприлюднення). У Польщі ця система формувалася поступово, починаючи з 1992 р., і тільки 1997 р. охопила всі етапи законодавчих дій і проекти, що надходять від усіх авторів пропозицій.

Законодавчі дії з метою адаптації польського права до європейського права полягають в ухваленні нових законів, що стосуються досі не врегульованих питань, внесенні змін до наявного права та у виданні виконавчих актів. У разі адаптації до зобов'язань, що випливають з угод, які укладаються Європейським Співтовариством, вони можуть також означати необхідність повторних переговорів і денонсації міжнародних угод, укладених державою-кандидатом.

Зі сторони виконавчої влади найістотнішу роль у процесі адаптації відіграє Рада Міністрів, яка конституційно зобов'язана реалізувати зобов'язання, які має Польща за міжнародними угодами. Уряд проводив переговори і тому мав найповнішу порівняно з іншими органами інформацію про обсяг необхідної адаптації і її винятки у вигляді перехідних термінів. Представник уряду також брали участь у дебатах на засіданнях Європейської Конвенції, яка опрацьовує проект союзного Конституційного трактату.

Роль президента у процесі пристосування права полягає насамперед у підписанні законів з адаптації і направленні їх на публікацію у Віснику законів, що є умовою їх впровадження в життя. Президент на підставі думки своїх експертів може відмовитися підписати закон, якщо визнає його таким, що суперечить зобов'язанням Польщі стосовно Європейського Союзу.

Сейм і Сенат у процесі адаптації має завдання щодо схвалення законів, які мають на меті адаптацію польського права до європейського права. З 1997 р. в обох палатах парламенту працювали Комісія зовнішніх справ і Комісія європейської інтеграції, і Комісія зовнішніх справ і європейської інтеграції.

Істотну роль у процесі адаптації відігріє бюро вивчення і експертизи канцелярії Сейму, яке на пропозицію маршалка Сейму рецензує проекти законів з погляду їх відповідності до європейського права (але тільки перед початком роботи над ними у Сеймі і тільки неурядові проекти).

Другою державою, яку ми розглянемо у даному досліджені буде Чеська Республіка. Перші кроки, з яких почався процес поступового наближення права Чехії до права ЄС були зроблені ще в 1991 році підписанням між Чехословаччиною та його країнами-членами першої Європейської угоди про асоціацію. Однак, відміна федерації не дала даній Угоді набути чинності і 4 жовтня 1993 року замість неї була підписана Угода про асоціацію, яка набула чинності 1 лютого 1995 року. Заяву про вступ до Європейського Союзу Чеська Республіка подала у січні 1996 року.

У 1998 році за ініціативи ЄС була розроблена перша версія Національної програми інтеграції Чеської Республіки до ЄС. Після критичного розгляду проекту цього документа було виявлено, що не всі відомства досить відповідально поставилися до цієї важливої роботи, деякі розділи програми були неузгоджені, зустрічалася взаємовиключаюча інформація, однак був накопичений позитивний досвід міжвідомчої роботи. Тому було прийнято рішення доопрацювати програму. Європейський Союз підтримав цю ідею і сам запропонував структуру Національної програми, яка відрізнялася від першої версії. Саме ця структура і відповідає структурам аналогічних національних програм інтеграції до ЄС країн-асоційованих членів ЄС. У квітні 1999 року Національна програма інтеграції Чеської Республіки до ЄС була направлена на розгляд до Брюсселя, але без розділу "Фінансові потреби", з підготовкою якого були деякі складнощі і який був направлений у вересні 1999 року.

У статті 69 Угоди про асоціацію ЧР узяла на себе зобов'язання забезпечити поступове досягнення сумісності правових норм ЧР та ЄС за пріоритетами у таких галузях: митне право; право торговельних товариств; банківське право; податки та бухгалтерський облік торговельних фірм; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; охорона здоров'я та життя людини; тварин та рослин; захист споживачів; непряме оподаткування; техніко-правові норми; технічні стандарти; ядерна енергетика; транспорт; екологія.

З того часу низкою урядових постанов були внесені методичні та процесуальні правки, пов'язані з інституційною структурою для імплементації Європейської угоди. Основні критерії діяльності з розгляду та оцінки сумісності були визначені постановою №396/1991 "Про забезпечення сумісності чехословацького права з правом Європейських співтовариств". Ця постанова зобов'язала кожного автора проекту закону вказувати всі суміжні законодавчі акти ЄС та надавати висновок щодо можливої сумісності проекту закону з правовим регулюванням у комунітарному праві. За результатами аналізу виконавця зобов'язали зробити однозначну заяву щодо сумісності. У випадках, коли повної сумісності досягти неможливо, повинно бути надано обґрунтування та названі передбачувані терміни її досягнення.

Послідовне регулювання діяльності органів державної адміністрації у галузі наближення правових норм ЄС проводилося також постановами уряду ЧР:

1. №237/1994 "Про наближення правових норм ЧР з правом ЄС";

2. №631/1994 "Про інституційне забезпечення процесу Інтеграції ЧР в ЄС";

3. №151/1995 "Про графік заходів щодо поступового наближення правових норм ЧР до права ЄС та деяких Інших заход...