Держава як суб'єкт цивільного права

Види суб'єктів цивільних прав за законодавством України. Правові форми участі держави в цивільних відносинах. Органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах. Цивільно-правова відповідальність держави за цивільними зобов'язаннями.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1

Размещено на

МВС України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права, економіки та соціології

Кафедра конституційного і міжнародного права

Контрольна робота

з дисципліни: «Державне право зарубіжних країн»

Варіант № 3

Виконала

студентка: Круглицька Н.О.

група: ПЗзср-09-1

курс: 2

семестр

Харків 2011 року

План

Вступ

Поняття та види суб'єктів цивільних прав за законодавством України

Правові форми участі держави в цивільних відносинах

Органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах

Цивільно-правова відповідальність держави за цивільними зобов'язаннями

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Тема даної курсової роботи передбачає розгляд держави в аспекті її участі в цивільних правовідносинах, тобто як суб'єкта даних правовідносин.

У самому загальному вигляді суб'єкт будь-яких правовідносин представляється як учасник, особа, що власне і є творцем (у деякому змісті користувачем) даних відносин, з ініціативи, якого вони виникли, видозмінилися або припинилися. Тому без суб'єкта немає і самого відношення.

Однак у цивільному праві встановлені деякі обмеження на участь у правовідносинах, регульованих цією галуззю права. Кожна особа-учасник правовідносин повинна мати визначений набір юридичних і фізичних якостей, що характеризують його саме як учасника, суб'єкта права. До таких якостей відносяться наявність в особи цивільної правоздатності і цивільної дієздатності. Між тим державу не можна віднести ні до категорії фізичних, ні до категорії юридичних осіб. Оскільки вона є складною організацією, що виконує різні функції, що є носієм політичної влади і суверенітету.

Тому в цивільному праві України держава традиційно не вважається юридичною особою, а відноситься до особливого виду суб'єктів цивільного права. Основні засади участі держави та Українського народу у правовідносинах визначені в Конституції України -- Основному законі держави. У преамбулі Конституції України визначено, що її приймає Верховна Рада України від імені Українського народу.

Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та орган місцевого самоврядування. Отже, Верховна Рада України, приймаючи цей нормативно-правовий акт, визначає існування ряду органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наділяючи їх відповідною правосуб'єктністю, яка у цивільних правовідносинах визначається як правосуб'єктність юридичної особи публічного права.

Встановлення матеріальної основи Української держави передбачає необхідність визначення конкретного складу її майнових фондів, що розподілені між державними юридичними особами. До них мають бути віднесені перш за все бюджетні кошти (державний бюджет), а також інші матеріальні цінності. Бюджетом визнається план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади протягом бюджетного періоду ст. 2 Бюджетного кодексу України. Відокремлене майно -- частина державного майна, яке не закріплене за окремими юридичними особами.

Правове становище держави Україна як суб'єкта цивільного права регулюється Цивільним кодексом України, яким визначено правові форми участі держави в цивільних відносинах; органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах; цивільно-правова відповідальність держави за цивільними зобов'язаннями.

Мета даної роботи полягає в дослідженні питань, пов'язаних з державою, як суб'єктом цивільного права.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких завдань:

- проаналізувати поняття та види суб'єктів цивільних прав за законодавством України;

- визначити правові форми участі держави в цивільних відносинах;

- охарактеризувати органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах;

- проаналізувати цивільно-правову відповідальність держави за цивільними зобов'язаннями.

Об'єктом курсової роботи стала держава. Предметом дослідження є поняття та ознаки держави як суб'єкта цивільного права.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаних джерел. Основна частина складається з чотирьох розділів.

1. Поняття та види суб'єктів цивільних прав за законодавством України

Особи, які вступають між собою в певні стосунки з приводу майна чи особистих немайнових прав, називаються суб'єктами цивільних правовідносин. У цивільних правовідносинах завжди повинно бути не менше двох суб'єктів (дві сторони), тому що це відносини між особами. Згідно з Цивільним кодексом України суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути:

- фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства);

- юридичні особи (державні підприємства та установи, кооперативи, акціонерні товариства, орендні підприємства, громадські та інші організації).

Українська держава як суб'єкт цивільного права має відокремлене майно, несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями та інше.
Усі суб'єкти цивільних правовідносин мають певні права і виконують певні обов'язки.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для того, щоб бути суб'єктом цивільних правовідносин, громадяни повинні мати належну правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це здатність особи мати певні цивільні права та обов'язки. Усі громадяни незалежно від віку, стану здоров'я наділені цивільною правоздатністю. Правоздатність виникає в момент народження і припиняється смертю.

Правоздатність у всіх фізичних осіб рівна незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду, характеру занять, місця проживання та інших обставин. Жоден громадянин не може бути позбавлений цивільної правоздатності. Але законодавство України передбачає певні випадки обмеження правоздатності.

Зміст цивільної правоздатності визначається Цивільним кодексом України, який проголошує, що громадяни відповідно до закону можуть мати майно на основі права власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати право автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу та інших результатів інтелектуальної творчості, а також інші майнові та особисті немайнові блага.

Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки.
На відміну від правоздатності, яка виникає в момент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров'я.

Розрізняють такі види дієздатності:

- повну;

- часткову;

- мінімальну;

- обмежену;

- визнання громадянина недієздатним.

Повна дієздатність настає з досягненням повноліття, тобто з 18 років.
Повна дієздатність - це здатність громадянина власними діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе й виконувати будь-які обов'язки.

Якщо закон дозволяє одружитися до досягнення 18-річного віку, то громадянин, який не досяг такого віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.

Повнолітні особи можуть самостійно вчиняти будь-які цивільно-правові угоди і самостійно відповідають за заподіяну шкоду.

Часткова дієздатність характеризується тим, що за громадянином визнається право вчиняти не всі, а лише деякі дії, передбачені законом.
Часткову дієздатність мають громадяни віком від 15 до 18 років. Вони мають право учиняти дрібні побутові угоди. Також ці особи можуть розпоряджатися своєю заробітною платою або стипендією, здійснювати свої авторські або винахідницькі права на свої твори, винаходи, раціоналізаторські пропозиції і промислові зразки, права на свої відкриття, право вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними, право на володіння, користування і розпорядження майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств. Особи від 15 до 18 років можуть бути членами громадських організацій.

Неповнолітні віком від 15 до 18 років відповідають за заподіяну ними шкоду, якщо вони мають майно чи заробіток. Коли у неповнолітнього віком від 15 до 18 років немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкода заподіяна не з їх вини.

Мінімальна дієздатність у осіб, які не досягли 15 років. Ці особи мають право вчиняти дрібні побутові угоди, вносити вклади у кредитні установи і розпоряджатися ними. Але якщо вклад був внес...