Демократія як чинник розвитку правової системи

Прихід поняття "демократія" в Китай та його перші інтерпретації. Перспективи демократії в республіці. Особливість форми голосування під час з'їздів Комуністичної партії. Прийняття "Загальної програми Народної політичної консультативної ради Китаю".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Реферат

Демократія як чинник розвитку правової системи



Зміст

Вступ

1. Прихід поняття "демократія" в Китай та його перші інтерпретації

2. Перспективи демократії в Китаї

3. Комуністична партія в Китаї

4. Розвиток народної демократії

Висновок

Література



Вступ

Поняттю "демократія" і її предметній сфері випала щаслива доля: дане поняття сучасної політології без особливих суперечок зайняло своє місце як одне з ключових у політичній семантиці. Цей термін широко використовують і застосовують у своєму лексиконі навіть супротивники демократії; їх критичні випади проти демократії висловлюються у формі неприйняття лише конкретних форм її реалізації.

Дотепер вчені не виробили загальноприйнятих уявлень, на базі яких можно було б сформулювати єдине визначення демократії. Водночас існує багато спроб її дефініцій, що не відповідають тим або іншим вимогам науки, причому різні автори розглядають у якості визначальних скоріше окремі елементи демократії: рівність, співучасть (партиципація), влада більшості, її обмеження і контроль над нею, толерантність, основні права громадян, правова і соціальна державність, поділ влади, загальні вибори, гласність, конкуренція різноманітних думок і позицій, плюралізм і т.д. Самий термін "демократія" складається з двох грецьких слів: demos - народ і cratia - владарювання, отже, це "влада народу". Більш розгорнуте визначення "демократії" було сформульовано американським президентом А. Лінкольном. Воно виражає різноманітні аспекти й істотні ознаки демократії: демократія виходить з самого народу, вона здійснюється народом і в інтересах народу. Остання характеристика демократії, як влади "для народу" - не просто вербальне визначення, оскільки вказується перспектива, у якій демократія розуміється як ціль держави, досяжна за допомогою політичного і соціального прямування. У ранні історичні періоди (від Древньої Греції і до Французької революції) "демократія" зводилася до навчання про форми держави. Для Геродота (у нього це поняття зустрічається вперше), так само як і для Платона, Аристотеля, Цицерона, Сенеки й інших класичних авторів демократія означала не якійсь визначений стан суспільства, а особливу форму організації державної влади - нею володіють не одна особа (як при монархії і її варіаціях, скажімо, тиранії) або група людей (приміром, при аристократії і її різновидах, начебто олігархії або плутократії), а всі . Аристотель першим у своїй типології трьох "кращих" форм держави (тиранія, олігархія, демократія або охлократія), поряд із кількісним критерієм розподілу ("хто панує?"), вказує також на критерії якісні ("які засоби панування?"), причому у нього відношення до "демократії" скоріше немилостиве, як до однієї з форм виродження державного життя. Після настільки суворого вердикту Аристотеля, протягом наступних двох тисячоріч, "демократія" виявилася в числі закритих, заборонних понять. Переоцінка концепту демократії, а також відзначене вище семантичне його розширення відбуваються в період Французької революції. Демократія стає поняттям, що відбиває, спочатку, визначений напрямок думки, а пізніше вже напрямок і зміст визначеного соціального руху, його політичні і суспільні цілі.З цього часу демократія означає вже не тільки якусь суспільну структуру, що альтернативно протистоїть монархії й аристократії, але стає одночасно і філолофсько-історичним шифром у соціології влади, кодом як для цілого ряду ліберально-буржуазних вимог автономії і співучасті в прийнятті рішень, так і для ідей і упрямувань до соціальної рівності.

Актуальність визначається, таким чином, важливістю встановлення демократичних критеріїв справжньої демократії, яке виражається в культурі виборності, необхідністю усунення зайвої багатозначності в інтерпретації даного поняття. Оскільки в ті чи інші моменти часу поняття демократії, запозичене багатьма авторами у мислителів античності нерідко переосмислювалося, набуваючи масу нових значень і конотацій, необхідно чітко встановити його сучасний культурний і політичний сенс. Актуальність пов'язана також і з спробою визначення умов формування і росту довіри як одного з найважливіших чинників стійкої демократії, що має глибокі історичні та культурні корені. Актуальність пов'язана також з необхідністю більш глибокого усвідомлення переваг і недоліків демократії та її механізмів, до числа найважливіших з яких відноситься інститут виборності.

В умовах, коли демократичні принципи перестають глибоко проникати в культуру, коли вони перестають впливати на формування самосвідомості народу, демократичні ідеали перетворюються все більш і більш на фікцію. Як зазначав свого часу Н.А. Бердяєв, суверенний народ може забрати у людини все, що захоче, пояснюючи це турботою про його ж благо. Подібне критичне ставлення до демократії, виявляється найчастіше інструментом тоталітарного контролю, характерно і для Л.І. Шестова, який вважав, що демократія перекручує дійсність, підміняючи її своїми настроями.



1. Прихід поняття "демократія" в Китай та його перші інтерпретації

Не вдаючись в подробиці, можна сказати, що в сучасному науковому світі існує два основних підходи до демократії: перший, чітко сформульований Й.Шумпетером, робить упор на виборний характер влади. Вихідний до Т.Джефферсон, він виходить з розумності людей, які в умовах свободи завжди виберуть собі гідну владу. У сучасній західній повсякденній свідомості ця ідея виборів зрослася з теорією "природних прав": право обирати владу, сприймається як "природне" і "невідчужуване", не може бути обмежене за визначенням, незалежно від наслідків його застосування. Інші теоретики демократії, від авторів "Федераліста" до Р.Даля, побоюються, що нічим не обмежене право вибирати здатне привести до диктатури більшості з одного боку, або авторитаризму обраного лідера - з іншого. Вони вважають, що демократичний режим може бути стійким, якщо вибори будуть доповнені іншими важливими елементами політичної системи: поділом влади на три незалежні гілки, поділом повноважень між центром і регіонами, системою конституційних гарантій політичних прав особистості та меншин. Пізніше в соціал-демократичної традиції сформувалася ідея необхідності забезпечення та соціальних прав громадян.

При аналізі перших китайських уявлень про демократію необхідно враховувати, що такі поняття, як "ліберальна демократія" (ідея про те, що демократія забезпечує свободу), "представницька демократія" (ідея про те, що обрання представницьких органів відповідає принципам демократії), а також уявлення про те, що право на вибір влади - одне з невідчужуваних прав людини, а демократія є найбільш досконалою системою суспільного устрою (так чітко виражене у відомому афоризмі У.Черчиль), склалися, а тим більше стали домінуючими на самому Заході далеко не відразу, а лише приблизно в період з середини XIX до середини ХХ століття. До того, домінуючим в західній думки було критичне ставлення до демократії як до влади бідного і неосвіченого більшості (традиція, що йде від Платона і Аристотеля) і як до системи прямого прийняття рішень усіма громадянами, застосовної лише в невеликих державах (Ш.Монтеск'є).

У більш ніж 4-х тисячолітньої історії китайської думки поняття "демократія" - порівняно молоде. Воно було запозичене з-за кордону в другій половині XIX століття. У той же період в китайській мові і в китайської думки з'явився цілий комплекс нових слів і концепцій: "вибори", "парламент", "конституція", "поділ влади", "свобода", "партія", "націоналізм", "соціалізм "," капіталізм "," президент "і т.д. Багато хто з них приходили в Китай через Японію, де їх вперше записали китайськими ієрогліфами. Китайські мислителі і політики сприймали ці концепції не з чистого аркуша, а на тлі добре їм знайомих теорій і понять традиційної китайської думки. Цьому багато в чому сприяли і особливості китайської мови, завдяки яким в значній більшості випадків запозичені слова НЕ транскрибуватися, але переводилися, причому новому слову підбиралися близькі за значенням ієрогліфи, які мали за собою тисячолітню історію традиційного вживання і мимоволі переносили елементи старих значень на нове поняття.

2. Перспективи демократії в Китаї

Погляди більшості аудиторії з 200 осіб відобразилися в мові Грехема Баррета, віце-президента Інституту економічних зв'язків Австралії. Він заявив, що "більше немає сумніву" в тому, що Китай стане світовою наддержавою, але китайська нація, також як і демократичні країни, повинні бути впевненими, що коли це станеться, Китаєм буде керувати чуйний уряд, здатний нести відповідальність.

Г-н Баррет продовжив свою промову, привівши ряд прикладів того, як сьогоднішній комуністичний режим в значній мірі не відповідає цим вимогам. Наприклад, його тісні зв'язки з країнами-ізгоями, такими як Судан, Зімбабве, Іран і Північна Корея в більшості випадків передбачають істотну фінансову і технічну підтримку без будь-яких моральних обмежень стосовно того, на що будуть витрачені ці ресурси. У випадку з Дарфуром, китайські гроші та зброю ефективно використовуються для вчинення геноциду.

Г-н Хань нагадав аудиторії про жахливе становище справ в галузі охорони праці в китайській промисловості та коротко розповів про те, як його група веде окремі процеси в судах. Їм вдається вигравати все більше число справ, які не тільки дають можливість для потерпілого отримати компенсацію, але, що ще більш важливо, стимулюють інших працівників відстоювати свої права. Він підкреслив, що "демократія - це процес", який повинен бути присутнім у всіх аспектах суспільного життя, і він є набагато більшою річчю, ніж просто прийняття рішення про...