Авторитарний дискурс

Теорія дискурсу в сучасних лінгвістичних дослідженнях та його типологія, розмаїття комунікативних ситуацій. Особливості законодавчого дискурсу, його інформативність та об'єкти адресованості. Основні лексичні засоби аргументації в юридичному дискурсі.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Авторитарний дискурс

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення авторитарного дискурсу

1.1 Теорія дискурсу в сучасних лінгвістичних дослідженнях

1.2 Типології дискурсу

Розділ 2. Дослідження законодавчого дискурсу

2.1 Особливості законодавчого дискурсу

2.2 Інформативність законодавчого дискурсу

2.3 Адресованість у законодавчому дискурсі

2.4 Лексичні засоби аргументації в юридичному дискурсі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У центрі уваги сучасної науки загалом та лінгвістики зокрема є дискурс як складний багатоплановий феномен, його теоретичні та прикладні проблеми, співвідношення вербального та позалінгвального в дискурсі, аналіз окремих видів дискурсу.

Дискурс вивчається філософією, семіотикою, соціальною психологією, теорією штучного інтелекту, літературознавством, теорією комунікації, а також різними напрямами лінгвістики: психолінгвістикою, когнітивною лінгвістикою, прагмалінгвістикою, етнолінгвістикою, лінгвокультурологією. Однак у різних науках і парадигмах самої лінгвістики в термін "дискурс" вкладаються різні значення. Нині не існує єдиного визначення, яке охоплює всі контексти вживання терміна "дискурс", що, утім, навряд чи й можливо, оскільки дослідники, які ним користуються, нерідко виходять із несумісних позицій.

У другій половині XX ст., коли виникла й почала розвиватися теорія дискурсу, аналіз дискурсу спочатку асоціювався з лінгвістикою тексту. Як термін лінгвістики слово "дискурс" було уперше вжито З. Харрісом у 1952 році у статті, присвяченій аналізу мови реклами. Відтоді термін "дискурс" став вельми поширеним у сучасній лінгвістиці. У 1980--1990-х роках простежується швидкий ріст кількості досліджень, присвячених аналізу дискурсу. Водночас цей термін отримує різноманітні тлумачення та визначення.

Аналіз дискурсу - це міждисциплінарна галузь знань і здійснюється з різноманітних позицій. Проте всіх дослідників дискурсу об'єднують такі основні погляди:

1) статична модель мови є надто простою і не відповідає її природі;

2) динамічна модель мови повинна базуватися на комунікації, тобто спільній діяльності людей, які намагаються передати свої почуття, обмінятися ідеями й досвідом або вплинути одне на одного;

3) спілкування триває в комунікативних ситуаціях, які повинні розглядатися в культурному контексті;

4) центральна роль у комунікативній ситуації належить людям, а не засобам комунікації;

5) комунікація включає докомунікативну і посткомунікативну стадії;

6) текст як продукт комунікації має декілька вимірів, головними з яких є породження й інтерпретація тексту.

Дискурс є явищем проміжного порядку між мовленням, спілкуванням, мовною поведінкою, з одного боку, та фіксованим текстом - з іншого боку.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Авторитарний дискурс (законодавчий)».

Об'єкт дослідження - законодавчі тексти англійською мовою.

Предмет дослідження - авторитарний дискурс (законодавчий).

Мета дослідження - розглянути особливості законодавчого дискурсу в англійській мові.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теорію дискурсу в сучасних лінгвістичних дослідженнях;

2) проаналізувати типології дискурсу;

3) вивчити особливості законодавчого дискурсу;

4) дослідити інформативність та адресованість у законодавчому дискурсі.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 24 найменування. Робота викладена на 52 сторінках друкованого тексту.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення авторитарного дискурсу

1.1 Теорія дискурсу в сучасних лінгвістичних дослідженнях

Останнім часом у сучасних структурно-семіотичних дослідженнях термія текст поступається терміну дискурс. Незважаючи на безліч різних інтерпретацій, саме дискурс (а не текст) стає об'єктом дослідження у сучасній лінгвістиці, що пов'язано з активізацією у ній таких наукових парадигм, як когнітивна, антропологічна, прагматична у їх взаємодії і подекуди спільних методологічних засадах.

Витоки терміну дискурс (фр. дискурс - діалогічне мовлення) беруть свій початок у класичній риториці, де він означає мову, яка розглядається в дії, у реальному застосуванні. Цей діяльністю аспект поняття зберігається й у його сучасному тлумаченні.

У словнику німецької мови 1860 року дискурс тлумачиться як 1) діалог-розмова; 2) мовлення-лекція [20], тобто вже в минулому сторіччі цей термін був полісемічним.

Термін дискурс почав широко використовуватися на початку 70-х років XX ст. У розумінні багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників дискурс означав "даність тексту", тобто самі тексти; лише значно пізніше зарубіжні лінгвісти усвідомили, що дискурс - це не лише "даність тексту", але і деяка система, що стоїть за цією "даністю", перш за все граматика [5, 79].

З позицій формальної або структурно-орієнтованої лінгвістики дискурс трактується як два або більше речень, які знаходяться у смисловому зв'язку одне з одним, при цьому зв'язність (когезія) розглядається як одна з основних визначальних ознак дискурсу [5, 79].

Функціональний підхід припускає обумовленість аналізу функцій дискурсу вивченням функцій мови в широкому соціокультурному контексті [16, 88].

Третій підхід визначення дискурсу підкреслює взаємодію форм і функції. Дискурс - це висловлювання, сукупність функціонально-організованих, контекстуалізованих одиниць вживання мови [5, 79]; це - будь-який акт висловлювання, який об'єднує в своїх структурах конкретних учасників мовленнєвого акту - мовця і слухача, з комунікативним наміром першого вплинути будь-яким чином на другого і характеризується підкресленням відношення до партнера, яке установлюється у мовній діяльності [2, 316]; це - складна єдність мовної форми, значення і дії, які можуть бути найкращим чином охарактеризовані за допомогою поняття комунікативної події [3, 113].

Питання про співвідношення тексту і дискурсу залишається одним із найдискусійніших у лінгвістичних дослідженнях.

У багатьох функціонально-орієнтованих працях поняття дискурс часто протиcтавиться поняттю текст з ряду опозитивних критеріїв: функціональність-структурність, динамічність-статичність, актуальність-віртуальність та інше, і відповідно - дискурс кваліфікується як "процес", а текст як "продукт".

Розмежування понять текст і дискурс з позицій когнітивної лінгвістики відповідає протиставленню когнітивної діяльності та її результату: дискурс - це когнітивний процес, пов'язаний з реальним мовленням і його продуктом, текст виступає кінцевим результатом процесу мовленнєвої діяльності, що набула певної завершеної (і зафіксованої) форми [6, 19]. Таке протиставлення реального говоріння, його результату приводить до усвідомлення того, що текст може тлумачитися як дискурс тільки тоді, коли він реально сприймається і влучає в поточну свідомість індивіда, який сприймає цей текст.

Так. Е.С. Кубрякова пропонує розрізняти ці поняття, вказуючи, що дискурс - це простір мовленнєвої діяльності, хоч і обмежений продукуванням одного мовленнєвого твору, одного повідомлення, це - простір часу, заповнений вимовою мовленнєвого твору, або такий, що заповнюється його утворенням. На відміну від нього текст - це перш за все реальний фізичний, матеріальний простір - площа, заповнена мовними графічними формами - і тому дозволяє найрізноманітніші операції з ним - можна повернутися до початку або до середини тексту, заглянути в його кінець... [6, 25].

При цьому підході текст, з одного боку, включається в ієрархію складових дискурсу, об'єднаних загальним прагматичним наміром автора певної мовленнєвої ситуації, а з іншого - виступає вербальним представленням понятійного змісту в дискурсі і в цій ролі служить мовною репрезентацією дискурсу в широкому розумінні цього терміна як понятійного змісту [9, 151].

Відома також спроба диференціювати поняття дискурс і текст за допомогою включення в цю пару категорії "ситуація". Так, дискурс розглядається як "текст плюс ситуація", в той час як текст визначається як "дискурс мінус ситуація" [20, 43].

Привертають увагу наступні аналітичні висновки щодо змісту та розмежування понять текст і дискурс: текст - абстрактна, формалізована одиниця, а - дискурс - це актуалізація тексту [1, 136]; текст - форма, дискурс - значення [19]. На думку К. Кремш, текст не може достатньо повно передати думки, якщо він не представлений одночасно як дискурс [18, 57]. Стосовно семантичних аспектів дискурсу дослідниця вважає дискурс поняттям значно ширшим, ніж мова, адже він інтегрує "слова, дії, оцінки, переконання, соціальну ідентичність" [18, 61].

У зв'язку з цим слід наголосити, що поняття текст і...