Шлюбний договір

Історія шлюбного договору, його значення. Аналіз договірної форми регулювання відносин подружжя з приводу правового режиму їх спільного майна, його розподілу та майнового утримання. Порядок укладення, виконання, зміни та припинення шлюбного договору.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Історія шлюбного договору

Розділ 2. Поняття та значення шлюбного договору

Розділ 3. Зміст шлюбного договору

Розділ 4. Виконання, зміна та припинення шлюбного договору

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У сучасному українському суспільстві спостерігаються економічні зміни, міняються життєві цінності. Роль подружжя в побуті, а також права та обов'язки визначає матеріальна сторона сімейного життя. Суперечки через майно часто стають причинами розлучень. З кожним роком зростає число судових позовів, з питань розділу спільно нажитого майна. Їх було б менше при існуванні традиції складати договори про розподіл майнових прав та обов'язків. Такі договори поширені в сім'ях з великим достатком, або їх укладають громадяни, реєструючи шлюб з іноземцями.

Адже укладення шлюбного контракту вирішило б багато проблем. У цьому випадку розділ майна при розлученні пройшов би інтелігентно без зайвих витрат сил, а також коштів на адвокатів. Шлюбний договір можна укладати до шлюбу і після вступу до нього. Якщо контракт укладено до шлюбу, він набирає чинності лише у момент реєстрації наречених.

Існує безліч причин, через які громадяни не укладають майнові договори:

1. Величезна частина населення країни належить до категорії малозабезпечених. У них немає майна, розділ якого може якось ускладнити розірвання шлюбу.

2. Головне - в Україні не прийнято укладати шлюбні договори. Для українців укладення шлюбу засноване на почуттях, коли люблячі люди щадять один одного. У цей період не хочеться навіть вимовляти слово розлучення. А спроби запропонувати підписання договору розцінюються, як бажання отримати вигоду і свідчать про відсутність почуттів, несерйозності намірів і т.д.

3. Багато хто просто не хочуть проходити процедуру укладення шлюбного договору, який підлягає обов'язковому посвідченню у нотаріуса.

4. У шлюб вступають і заможні люди, яким є що ділити, і договір був би найкращим виходом у непростій ситуації із розлученням і розділом. Але і ці люди не вживають заходів із-за власної безграмотності в питаннях шлюбного контракту. Вони взагалі несерйозно ставляться до такої ідеї, вважаючи, що майно потрібно ділити по справедливості, і коли прийде час. Вони не замислюються, що у кожної людини свої поняття справедливості, а під час розлучення навряд чи хтось із подружжя поступиться особистими інтересами заради цього поняття.

Тому з упевненістю можна зазначити, що вищезазначені причини являються основним інструментом такого диспозитивного, багатоваріантного регулювання подружніх майнових відносин як шлюбний договір, що створює актуальність теми роботи.

Хоча в останній час кількість укладених шлюбних договорів збільшилась, але все одно їх укладається замало. За даними відомства, у першому півріччі 2013 приватні та державні нотаріуси завірили 651 шлюбний договір, тоді як за аналогічний період минулого року таких випадків було 536. Найчастіше укладали шлюбні контракти в Києві (228 за перше півріччя 2013 проти 195 за аналогічний період 2012-го), Дніпропетровській, Одеській та Харківській областях. Найменше зареєстровано шлюбних договорів у Черкаській, Сумській та Кіровоградській областях.

Об'єктом дослідження є відносини подружжя, які виникають з приводу їх спільного майна та його розподілу, а також щодо майнового утримання.

Предметом дослідження є Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України, а також нормативно-правові акти, які визначають порядок укладення шлюбного договору.

Метою дослідження є сприяння правовими засобами зміцненню родини (її майнової складової) шляхом аналізу договірної форми регулювання майнових відносин між подружжям, у якому саме подружжя могло б встановлювати найбільш вигідний їх правовий режим подружнього майна, найкращим чином, з точки зору самого подружжя, визначати майнові відносини один з одним не зводячи особливі подружні відносини до звичайних товарно-грошових відносин між відокремленими і автономно діючими учасниками цивільного обороту.

Для досягнення мети мені деобхідно:

- проаналізувати історію виникнення шлюбного договору;

- розкрити поняття та занчення шлюбного договору;

- охарактеризувати зміст шлюбного договору;

- роз'яснити порядок виконання, ззміни та припинення шлюбного договору.

До теоретичної основи дослідження відносяться, зокрема, наукові висновки і міркування, що містяться в роботах О. Калітенко, О. Явор, І. Красько, М. Антопольської, І. Жилінкова, М. Брагінського та ін. вчених.

В процесі написання курсової роботи були використані такі методи: історичний, порівняльно-правовий, статистичний, аналітичний та інші.

Структура роботи складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складається з 32 сторінок, основний текст займає 29 сторінок, список використаних джерел складається з 29 найменувань і займає 2 сторінки.



РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

Перш ніж дати характеристику інституту шлюбного контракту, варто розпочати з історії шлюбу. Тривалий час базовою моделлю стосунків чоловіка і жінки був шлюбний союз. Вважалося, що основне в шлюбі - це борг. Однак, гуманістичні ідеї зробили революцію й історія шлюбу, що попрямувала в інше русло, в основі якого визначено взаємну любов подружжя. Історики вважають, що історія шлюбу почалася понад 4 тисячі років тому. Однак в умовах первісного ладу постійні шлюбні відносини були вкрай рідкісними. Сім'ї включали в себе групи з декількох десятків людей - невеликої кількості чоловіків та набагато більшої кількості жінок і дітей [23, с. 39-41].

З розвитком суспільства люди потребували більш стабільної структури взаємин статей. Відзначимо, що перша підтверджена церемонія одруження між одним чоловіком і однією жінкою була відзначена в Месопотамії. З того часу шлюб став інструментом забезпечення економічної, політичної і статевої ієрархії. У більшості стародавніх суспільств вважалося, що люди не повинні вільно обирати своїх чоловіка і дружину, зокрема, на такій “хисткій” підставі, як любов. Головною функцією шлюбу був не грамотний вибір партнера для співжиття і любові, а правильний вибір родини по лінії чоловіка або дружини [29, с. 30-31].

Так званий “шлюб з розрахунку” (на основі майнових інтересів) зародився на зорі людства, коли укладали шлюби, щоб забезпечити союзи між племенами чи з іншими корисними цілями. З історії відомі чимало прикладів, коли правителі віддавали своїх доньок і родичок дружини правителям інших країнах, щоб отримати політичні вигоди, зміцнити міждержавний союз, підвищити статус своєї країни тощо. Такі випадки трапляються і на початку ХХІ ст. в країнах традиційного (патріархального) соціального укладу (насамперед держави Азії, Африки). В такому шлюбі як правило відсутня емоційна складова, тобто глибокі взаємні почуття подружжя. Батьки нареченого і нареченої мали законне право укладати шлюб своїх дітей, а іноді й розривати шлюби, укладені без їх благословення.

Позашлюбні діти не мали ніяких юридичних прав по відношенню до сімей батьків, що також було однією з причин вкорінення міцного інституту шлюбу як головної рушійної сили продовження роду. Навіть законні дружини і діти були позбавлені багатьох елементів правового захисту [13, с. 94].

Прикладом такого шлюбу може бути суспільна практика Стародавнього Риму. Хоча шлюб вважався священним таїнством і опорою держави, більшість шлюбів в багатих сім'ях укладалася за розрахунком, тобто для продовження роду, об'єднання володінь, зміцнення політичних союзів. Серед бідного населення швидше за все також переважав розрахунок. Партнерство подружжя в сучасному розумінні вважалося непотрібним, адже в Стародавньому Римі вважали, що дружина повинна присвятити життя підтримці чоловіка і турботі про нього [18, с. 47].

За часів матріархату спадкування завжди йшло по жіночій лінії, а в шлюбних угодах власність нареченого часто передавалася володареві нареченої, що допомагало зберегти трон, династію і спадок. Наприклад, давньоєгипетська цариця Клеопатра (69-30 рр. до н. е.) спершу була дружиною свого старшого брата, а згоддом, після його смерті, - дружиною молодшого брата. Кожен цей шлюб давав їй право володіти Египтом. Водночас і в минулому багатьом людям вдавалося створити сім'ю “по любові”, хоча це було швидше щасливим випадком, ніж усталеною практикою [22, с. 44].

Інститут шлюбу розпочав трансформацію у зв'язку з розповсюдженням просвітницьких ідей ХVII-XIXст., що змусило батьків засумніватися в праві диктувати умови молодшому поколінню. Утверджувався суспільний ідеал вільного вибору партнера, заснований на любові і сумісності характерів. До початку XIX ст. основним критерієм успішності шлюбу утвердилася турбота його учасників один про одного і про дітей. Нові тенденції спонукали багато країн полегшити процедуру розлучення, що водночас породило ряд нових проблем. Головною з них стала проблема мотивації співжиття людей після того, як згаснуть взаємні почуття.

З лібералізацією шлюбно-сіймених стосунків почала різко зростати кількість розлучень. Певним стримуючим фактором тривалий час, приблизно до сімдесятих років XІX ст, залишалося традиційне консервативне ставлення до інституту шлюбу, коли головою і господарем (“годувальником”) в сім'ї вважається чоловік, а жінці відводиться підпорядкована роль. Зі змінами...