Тимчасове вилучення доказів для дослідження суду

Поняття та види заходів процесуального примусу в цивільному процесуальному законодавстві України. Підстави та порядок застосування процесуальних фікцій. Сутність та особливості тимчасового вилучення письмових чи речових доказів для дослідження їх судом.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХОДІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

1.1 Поняття та види заходів процесуального примусу

1.2 Підстави та порядок застосування заходів процесуального примусу

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ТИМЧАСОВОГО ВИЛУЧЕННЯ ДОКАЗІВ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЇХ СУДОМ

2.1 Поняття тимчасового вилучення доказів для дослідження їх судом

2.2 Випадки застосування тимчасового вилучення доказів для дослідження їх судом

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТИМЧАСОВОГО ВИЛУЧЕННЯ ДОКАЗІВ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЇХ СУДОМ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Реалізація конституційної ідеї створення в Україні демократичної, соціальної, правової держави створює необхідні умови для подальшого проведення судово-правової реформи з метою формування ефективно діючого законодавства, що має забезпечувати реальне додержання і захист прав і свобод людини й громадянина.

Відповідно до ст.3 Конституції України [1] життя та здоров'я, права та свободи людини визначають зміст та спрямованість діяльності держави. У контексті цього однією з головних і беззаперечних ознак правової держави є захист порушених прав та законних інтересів, що покладено законом на різні державні органи. Важливу роль у забезпеченні захисту прав, безперечно, належить суду. Розгляд та вирішення судами цивільних справ становить особливий вид державної діяльності - здійснення правосуддя у цивільних справах.

Проте трапляються випадки, коли особи, які беруть участь у справі, та інші учасники цивільного процесу (гл.4 ЦПК [4]) України порушують приписи норм цивільного процесуального законодавства, протидіють самому процесу здійснення правосуддя, зловживають своїми правами тощо. У зв'язку з цим виникає потреба в належних засобах протидії таким порушенням.

Забезпечення справедливості, неупередженості та своєчасності розгляду і вирішення цивільних спорів у порядку цивільного судочинства викликає необхідність формування правових норм, встановлюють порядок застосування заходів процесуального примусу.

У різні часи в роботах В.В. Бутнєва, П.Ф. Єлісейкіна, І.М. Зайцева, М.В. Кузнєцова, О.Г. Новікова, Д.Г. Нохріна, Н.О. Чечиної, М.Й. Штефана, А.В. Юдіна тощо аналізувалися окремі питання застосування заходів процесуального примусу, зокрема, тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. При цьому слід зазначити, що деякі з указаних авторів взагалі не визнають тимчасове вилучення доказів для дослідження судом як самостійний вид заходів процесуального примусу.

Заходи процесуального примусу - новий інститут цивільного процесуального права, який не був передбачений ЦПК 1963 р. Заходи процесуального примусу є формою процесуальної відповідальності учасників процесу за невиконання процесуальних обов'язків.

Процесуальним примусом слід вважати застосування судом передбачених ЦПК заходів впливу до порушників процесуальної дисципліни. Вважаємо, що ознаками процесуального примусу є те, що це різновид державного примусу (застосовується судом - органом державної влади); заходи його передбачені законом і застосовуються до осіб, визначених законом; заходи застосовуються до осіб, що порушують певні нормативні установлення; заходи застосовуються у процесуальній формі та ін. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії суду відносно осіб, які порушують: 1) встановлені у суді правила або 2) протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства [21, с.300-301].

Підставою застосування заходів процесуального примусу є порушення встановлених у суді правил, у тому числі і тих, які встановлюються безпосередньо судом, або протиправне перешкоджання здійсненню цивільного судочинства.

Встановленими в суді правилами є закони та підзаконні нормативні акти загального характеру, що регулюють діяльність суду та державних установ загалом, правила розпорядку конкретного суду, правила, що визначають пропускний режим, інші локальні нормативні акти, затверджені головою суду чи зборами суддів відповідного суду.

До правил суду належать також і ті, які встановлені головуючим для конкретної справи чи судового засідання. Наприклад, порядок дослідження доказів, черговість допиту свідків, правила користування засобами зв`язку та технічними засобами, місце для розташування телевізійних камер тощо [27, с.87].

ЦПК України передбачає можливість примусового вилучення судом доказів, необхідних для дослідження справи за умови, якщо вони не надані і причина такого неподання суду не повідомлена. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом застосовується у разі, коли письмові або речові докази, витребувані судом відповідно до ст.137 ЦПК, не надані йому без поважних причин, і якщо суду не повідомлені причини їх неподання. Слід зазначити, що, стаття, що коментується, передбачає непростий склад застосування вилучення доказів, для цього необхідна наявність наступних фактів: 1) письмові або речові докази, витребувані судом відповідно до ст. 137 ЦПК, не надані йому без поважних причин; 2) суду не повідомлені причини неподання доказів [28, с.102-103].

Головною метою дослідження є системний правовий аналіз порядку та підстав застосування тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

Завдання дослідження:

1) здійснити загальну характеристику заходів процесуального примусу в цивільному процесуальному законодавстві України;

2) дослідити сутність тимчасового вилучення доказів для дослідження їх судом;

3) проаналізувати особливості процесуального забезпечення тимчасового вилучення доказів для дослідження їх судом.

Об'єктом дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, сутністю яких є тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

Предметом дослідження є сутність тимчасового вилучення доказів для дослідження судом у цивільному процесі України.

Методологічну основу дослідження складає система наукових методів, що в комплексі застосовуються для виконання завдань дослідження та досягнення його мети. Дослідження базується на методах і прийомах наукового пізнання, основу яких складають діалектичний метод як загальнонауковий метод, та системно-функціональний - в якості конкретно-прикладного методу дослідження. У роботі також застосовані формально-логічний, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.

Дослідження має відповідну структуру: вступ, 3 розділи, висновки та список використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХОДІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

1.1 Поняття та види заходів процесуального примусу

Основні засади судочинства, закріплені у ч.3 ст.129 Конституції України є наріжним каменем для процесуальної діяльності судів усіх рівнів.

Українські вчені В.В. Комаров та Н.В. Сібільова зазначають, що у режимі судочинства конституційні засади судочинства не допускають ніяких винятків, і їм притаманна найвища стабільність. Невиконання приписів процесуальних норм, що містяться у процесуальному законодавстві та ґрунтуються на конституційних засадах судочинства, визнається безумовною підставою скасування рішень і пов'язується з суттєвим порушенням судових процедур, які в більшості випадків не сумісні з правом на судовий захист та унеможливлюють належну його реалізацію [21, с.176].

Цивільним процесуальним правом регулюється здійснення правосуддя в цивільних справах, тобто визначається порядок судового захисту матеріального права, забезпечується обов'язковість норм матеріального права, їх примусове здійснення у випадках невиконання та визнання при оспорюванні.

Регламентуючи діяльність суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, норми цивільного процесуального права забезпечують умови, які дозволяють суду повно і об'єктивно з'ясовувати дійсні обставини справи, права і обов'язки сторін і на підставі цього правильно застосовувати норми матеріального права, правильно вирішувати справу по суті.

Саме тому в теорії цивільного процесуального права зазначається, що чим повніше деталізується діяльність суду, чим повніше регламентуються права і обов'язки учасників процесу, чим більше гарантій здійснення правосуддя тим краще можуть бути виконані завдання суду щодо охорони суб'єктивних прав [23, с.45-46].

У більшості правових систем сучасності неможливо уявити собі галузь права, яка не має власних засобів забезпечення правових вимог і дозволів. Кожна галузь права наділена широким інструментарієм для ефективного забезпечення належної реалізації всіх правових вимог і приписів. Стан відповідальності порівняно з іншими є особливим моментом у розвитку будь - якого цивільного процесуального правовідношення, що засвідчує факт неправомірного перебігу певних цивільних процесуальних інститутів. А це суперечить інтересам держави і суспільства.

В умовах стрімкого розвитку всіх правових відносин неабиякої актуальності набуває вирішення питання оптимізації заходів процесуального реагування законодавця через правозастосовчі органи на всілякого роду порушення чи недотримання нормативних приписів, у тому числ...