Правовий статус профспілки як суб’єкта трудового права України. Історія розвитку, завдання, функції та принципи діяльності профспілок. Повноваження профспілок у регулюванні трудових правовідносин, гарантії діяльності. Перспективи розвитку законодавства.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Трудове право України"

на тему:

Роль профспілок у правовому регулюванні праці

Київ - 2011

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Правовий статус профспілки як суб'єкта трудового права України
• 1.1 Історія розвитку профспілкового руху в Україні
• 1.2 Профспілка як суб'єкт трудового права України
• 1.3 Завдання, функції та принципи діяльності профспілок
• Розділ 2. Участь профспілок у регулюванні трудових правовідносин
• 2.1 Повноваження профспілок у регулюванні трудових правовідносин
• 2.2 Гарантії діяльності професійних спілок
• 2.3 Перспективи розвитку законодавства, що здійснює регулювання участі професійних спілок у трудових правовідносинах
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі розвитку нашої держави належне функціонування трудових правовідносин неможливе без наявності системи захисту їх учасників. Трудові та соціально-економічні права працівників, з огляду на їх часте порушення роботодавцями, потребують особливого захисту. Важлива роль у забезпеченні і захисті прав та інтересів працівників належить профспілкам. Для того, щоб здійснювати свої функції, професійні спілки беруть участь у трудових правовідносинах. Їх повноваження регламентуються чинним законодавством.

В умовах підготовки до прийняття нового Трудового кодексу України необхідно окреслити шляхи подальшого розвитку та удосконалення правового регулювання діяльності профспілок як суб'єктів трудових правовідносин, їх роль у правовому регулюванні праці, а також розробити ті правові механізми, що дозволять профспілкам ефективно захищати права та інтереси працівників.

Метою курсової роботи є з'ясування ролі професійних спілок у здійсненні правового регулювання трудових правовідносин.

Відповідно до поставленої мети можна визначити такі завдання:

охарактеризувати процес розвитку профспілкового руху;

розглянути професійну спілку як суб'єкта трудових правовідносин;

визначити основні завдання, принципи та функції профспілок;

охарактеризувати основні повноваження профспілок у правовому регулюванні трудових правовідносин;

з'ясувати, які гарантії надаються профспілкам для забезпечення здійснення ними основних завдань;

визначити перспективи розвитку законодавства, яке здійснює регулювання участі профспілок у трудових правовідносинах.

профспілка трудовий праця законодавство

Об'єктом курсової роботи виступають суспільні відносини, що виникають з приводу участі професійних спілок у регулюванні трудових правовідносин.

Предметом курсової роботи є роль професійних спілок у правовому регулюванні праці.

Методологічною основою курсової роботи є система загально-філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання правових явищ. За допомогою діалектичного методу було досліджено професійну спілку як учасника трудових правовідносин.

Застосування історичного методу дозволило з'ясувати, яким чином відбувалось зародження та становлення профспілкового руху в Україні. Формально-логічний метод застосовувався при тлумаченні правових норм, дозволив встановити, як профспілка взаємодіє з іншими суб'єктами трудових правовідносин.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 32 сторінки, список використаних джерел охоплює 33 найменування. Така структура зумовлена обраною метою та дозволяє повністю її розкрити.

Теоретичну базу курсової роботи склали праці вчених: П.Д. Пилипенка, В.Л. Костюка, Н.А. Циганчук, О.І. Лисяка, Ф.А. Цесарського, Н.Б. Болотіної, І.М. Чумаченка та ін.

Нормативну базу роботи склали Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та ін. правові акти.

Розділ 1. Правовий статус профспілки як суб'єкта трудового права України

1.1 Історія розвитку профспілкового руху в Україні

Перші професійні спілки (тред-юніони - trade-union) були створені ще в кінці XVIII ст. в Англії з метою захисту професійних інтересів своїх членів. Їх поява викликала сильний опір не тільки підприємців, а й держави. Для придушення профспілкового руху застосовувалося антиробітниче законодавство, вводилася кримінальна відповідальність для організаторів профспілок. Під тиском робочого руху вперше профспілки були визнані англійським законом про профспілки від 29 червня 1871 р.

Професійні спілки в Російській імперії (більша частина території України тоді перебувала у її складі) виникли порівняно пізно - на початку ХХ століття. перші профспілкові організації сформувались в ході революції 1905-1907 роках і будувались за професіям: фармацевти, лікарі, ткачі та інші [1; с.176]. Профспілки вперше були легалізовані відповідно до прийнятих Урядом 4 березня 1906 року Тимчасових правил "Про професійні товариства, які засновуються для осіб у торговельних і промислових підприємствах чи для власників цих підприємств".

Свобода спілок була законодавчо закріплена в Росії лише після лютневої революції. Вже 12 квітня 1917 року Тимчасовий Уряд прийняв Постанову "Про зібрання та спілки", в ст.4 якого було зафіксовано: "Всі без винятку російські громадяни мають право, без особливого на те дозволу, засновувати товариства та спілки в цілях, які не суперечили б кримінальним законам". Після приходу до влади більшовиків почали створюватись фабрично-заводські комітети - своєрідні органи професійних спілок, їх повноваження визначало Положення "Про робітничий контроль", прийняте ВЦВК 14 листопада 1917 року. КЗпП 1918 року не мав спеціальних статей, які б визначали права профспілок, але більшість статей мали вказівки про те, що ті чи інші питання в сфері трудових відносинах повинні вирішуватись за згодою з профспілками.

На початку 20-х років ХХ століття профспілки мали досить широкі повноваження, зокрема, у 1921 році профспілки отримали від Наркомату праці право законодавчої регламентації трудових відносин. Також характерною для цього періоду була відсутність розмежування функцій профспілкових та державних органів. Але таке "послаблення" для профспілкового руху з боку держави тривало недовго.

До 30-х років права профспілок поступово скорочували. Зокрема, якщо на початку 20-х років профспілкові органи контролювали біржі праці та порядок найму і звільнення робочої сили на промислових підприємствах (без погодження з профспілками власники не мали права приймати на роботу робітників), то з 1925 року вони позбавлялися цих повноважень. У випадку виникнення трудових конфліктів профспілкам надавалася можливість захисту економічних інтересів робітників через розцінково-конфліктні комісії, примирні камери і третейські суди. Однак ці органи формувались так, що вирішальні посади в них займали представники держави, тому їх рішення приймались на користь держави та виконання її планових завдань.

В період з 30-х до 50-х років профспілки виконували ряд функцій державних органів, зокрема, керівництво державним соціальним страхуванням, охороною праці. В окремих випадках профспілки почали виступати від імені держави, навіть видавати нормативні акти спільно з державними органами, а в деяких випадках і самостійно [2; с.43]. Насправді, в ті часи профспілки не були в повному значенні громадськими організаціями, адже діяли в інтересах держави, а не робітників, які в умовах планової економіки та покладених на підприємства завдань змушені були працювати понад норму.

У післявоєнні роки відбувається розширення прав профспілок: їм надається право брати участь в прийнятті рішень по нормуванню праці та організації заробітної плати, в здійсненні контролю за дотриманням трудового законодавства та виконанням колективних договорів. В 60-х роках професійним спілкам надаються все ширші повноваження у сфері встановлення заробітних плат та інших соціальних виплат. Наприклад, умови преміювання працівників встановлювалися керівником підприємства лише за погодженням з профспілкою; директори підприємств здійснювали перерозподіл коштів між фондом матеріального заохочення і фондами соціально-культурних заходів та житлового будівництва тільки за згодою профспілки [3; с.305].

10 грудня 1971 року був прийнятий Кодекс законів про працю УРСР, ХVI розділ якого закріпив правове становище професійних спілок.

Загалом, за радянських часів профспілки мали двоєдине завдання: в першу чергу вони повинні були турбуватися про розвиток виробництва, а вже потім захищати інтереси трудящих. Закон СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності" від 10 грудня 1990 року змінив пріоритети діяльності радянських профспілок, визнавши професійну спілку незалежним від держави добровільним громадським об'єднанням, що здійснює захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів.

Фундаментальні права профспілок уперше за період існування незалежної держави України визначені статтею 36 Конституції України. Основоположним нормативно-правовим...