Релігійні організації як суб’єкти цивільного права

Суспільні відносини, виникнення й етапи розвитку релігійних організацій на території України, їх правовий стан на сьогодні. Розгляд цивільно-правового статусу релігійних організацій як юридичних осіб, їх основні права та обов'язки, порядок реєстрації.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Миністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Національний університет «Юридична академія України»

Ім. Ярослава Мудрого

Кримський юридичний інститут

Кафедра цивільно-правових та господарсько-правових дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

за дисципліною: «Цивільне право України»

тема: «Релігійні організації як суб'єкти цивільного права»

Виконав:

ст. III курсу, 33гр. ДФН

Федоренко М.О.

Науковий керівник:

канд. юр. наук Грейдін О. І.

Сімферополь, 2012 р.

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика релігійних організацій як суб'єктів цивільного права в Україні

2. Поняття й ознаки релігійної організації як юридичної особи

3 Порядок реєстрації релігійних об'єднань

4. Основні права релігійних організацій

5. Право власності релігійних організацій

Висновки

Література

Вступ

Релігійні організації в значній мірі визначають загальну внутрішньополітичну, ідеологічну та етичну ситуацію у суспільстві.

Так, релігійні духовні цінності, складовою частиною, увійшли в західну та східну цивілізації, впливають на громадську свідомість і державну політику. У багатьох країнах партійні і політичні програми, що не враховують постулатів державної релігії, у тому числі в галузі соціального забезпечення, успадкування і розділу майна, відносин бідних і багатих, просто неможливі. Релігійні організації мають вплив на політичні і соціально-економічні погляди величезних мас населення, на їхнє ставлення до ідей, політичним лідерам. Вони можуть викликати масові виступи на підтримку або проти державної економічної політики.

Сучасний релігійний світ нашої країни дуже неоднорідний, протеворечив, многопланов. Сьогодні велика кількість релігійних організацій, що відрізняються один від одного не тільки віровченням, походженням, історією, кількістю послідовників і роллю в етнокультурному розвитку України, але й особливостями їх соціальної структури, становищем в соціумі та набором соціальних цілей. Весь спектр моральних, правових, політичних проблем сучасної України, характерний для діяльності релігійних рухів. Релігійні організації бувають ініціаторами найцінніших моральних, екологічних починань, прагнуть зробити наш світ морально чистіше і справді гуманним.

Разом з тим відомі і абсолютно інші напрямки діяльності релігійних організацій, пов'язані з деякою конфронтацією по відношенню до прийнятих в суспільстві порядкам. Деякі служителів культу і групи віруючих сприймають свободу совісті як нічим не регламентовану діяльність, як право відкидати будь-які юридичні норми, не дотримуватися законів. Релігійна ідеологія була взята на озброєння поруч суспільно-політичних партій і рухів. Тому виникає необхідність державного регулювання релігійної діяльності, яка на перший погляд є особистою справою кожного.

Сучасну конфесійну ситуацію в Україні характеризують такі особливості: історична традиція толерантності, характерна для українського народу ще з давніх давен, тісний зв'язок релігійних організацій, етноконфесійних груп з культурно-просвітницькими об'єднаннями, які ставлять своєю метою національні, релігійні та культурне відродження своєї етнічної групи, досить тісні міжконфесійні відносини, про що свідчить значна кількість загально конфесійних організацій.

Для визначення цивільно-правового статусу релігійних організацій необхідно провести аналіз історического розвитку законодавства про свободу віросповідання, аналіз чинного законодавства та визначення основних проблем сучасності в області взаємини держави і релігії.

Актуальність теми дослідження обумовлена теоретичною та практичною значимістю проблемних питань, пов'язаних з передумовами виникнення й характерними особливостями відносин релігійних громад з державою та іншими суспільними установами в сучасній Україні. Ця тема актуальна у всі часи, тому що релігійна ситуація змінюється з такою періодичністю як і громадська ідеологія й мода.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, виникнення й етапи розвитку релігійних організацій на території України, а так само - їх правовий стан на сьогодні.

Метою та завданням цієї курсової роботи є розгляд цивільно-правового статусу релігійних організацій як юридичних осіб. Визначення прав та обов'язків релігійних організацій є необхідною частиною державного регулювання для забезпечення порядку в державі, запобігання діяльності релігійних організацій, які можуть нашкодити суспільству. Цивільне право як жодна інша галузь права відповідає потребам в регулюванні такого делікатного питання як віросповідання: норми цивільного права, в основному, диспозитивні, що дає широку свободу громадянам у питанні вибору релігії, але є і частина імперативних, направлених на обмеження волі, а на захист особистості і суспільства.

Метод дослідження: в цієї роботі були використані різні загальні і спеціальні підходи, за допомогою яких ми спробуємо вивчити наукові проблеми - історичний метод, порівняльного аналізу, системного аналізу, формально-логічний метод. З числа спеціальних юридичних методів дослідження використані формально-юридичний метод та метод порівняльного правознавства.

Проблемою займалися вітчизняні та зарубіжні вчені і публіцисти: С.А. Авакьян, І.П. Зуєв, Л.А. Баширов, В.М. Савельєв, П.Б. Струве, В.Г. Фуров та інші.

1. Загальна характеристика релігійних організацій як суб'єктів цивільного права в Україні

релігійна організація цивільний право

Сучасна модель державно-релігійних відносин враховує як міжнародні акти у галузі прав людини, практику інших країн, так і історичний досвід, традиції народу України. За останні роки були прийняті: нова Конституція і Закон "Про свободу совісті та релігійні організації", зміни і доповнення до нього, закони про освіту, про національні меншини, про правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства, ряд норм цивільного законодавства, Кримінального кодексу та інші. Все це разом є широкою правову базою, що забезпечує свободу совісті та віросповідань кожному громадянину.

Після розпаду СРСР у 1990-е роки, сталася не тільки демократизація суспільного ладу, зміни в суспільному й політичному погляді громадян на державу, але і радикальні зміни у ставленні до релігії. Але розвивати суспільні відносини у зв'язку із здійсненням релігійних прав було дуже важко. Тому Конституція 1996 року, повинна була, в числі інших прав та свобод громадян, приділити увагу й цьому питанню.

На сучасному етапі, Конституція і Законодавство України відповідають міжнародним стандартам у питаннях релігійних свобод. Однак, насправді, у зв'язку з культурними, політичними та економічними реаліями життя в сучасній Україні, тут постійно виникають правові колізії й багато інших проблем, які викликають чимало питань.

Основним є принцип відокремлення церкви від держави. Держава не покладає на релігійні організації виконання будь-яких державних функцій, не втручається в їх діяльність, якщо вона не суперечить закону. Релігійним організаціям надано право брати участь у суспільному житті, використовувати засоби масової інформації, засновувати свої засоби масової інформації, включаючи радіо і телебачення.

До числа найважливіших відноситься положення про взаємини школи та церкви. Державна система освіти, згідно з законодавством, має світський характер і не переслідує мети формування того або іншого ставлення до релігії. Доступність освіти для громадян не залежить від їхнього відношення до релігії. Релігійним організаціям надано право вільно навчати релігії дітей і дорослих, відкривати навчальні заклади для підготовки своїх кадрів.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються тими ж правами і пільгами, що і учні державних навчальних закладів. Конституції закріплено рівність всіх релігій і віросповідань перед законом. Релігійні організації наділені правом юридичної особи. Вони стали суб'єктами цивільних правовідносин, що дозволило їм значно розширити діапазон своєї діяльності, в тому числі займатися виробничої, господарської, благодійної, культурно-просвітницької діяльністю.

Законодавство України закріплює право на вільне створення релігійних об'єднань, а, також, право релігійних громад та їх релігійних центрів засновувати і містити вільно доступні місця богослужінь або зборів: організовуватися у відповідності зі своєю власною ієрархічної та інституційної структурою; вибирати, призначати і замінювати свій персонал згідно зі своїми звичаями, а також будь-яким вільно досягнутим домовленостям між ними і державою; отримувати добровільні фінансові та інші пожертвування, не обкладаються податками.

Конституція, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" надають право кожній людині самостійно визначати своє ставлення до релігії, сповідувати релігію як одноособово, так і разом з іншими, або не сповідувати її, виражати і поширювати переконання, пов'язані з ставленням до релігії. Батьки або особи, які їх замінюють, має право виховувати дітей у відповідності зі своїм ставленням до релігії. Закріплено рівність усіх громадян перед законом, незалежно від того, сповідують вони релігію чи ні.

На релігійні організації поширюється трудове зак...