Профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями

Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми. Практика роботи неурядових організацій щодо профілактики торгівлі людьми в Україні та Миколаївській області. Планування інформаційно-просвітницької роботи з протидії торгівлі людьми, основні методи.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Курсова робота

Тема: Профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

1.1 Визначення та аналіз поняття «торгівля людьми

1.2 Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

1.3 Роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

2.1 Практика роботи неурядових організацій щодо профілактики торгівлі людьми в Україні та Миколаївській області

2.2 Методичні аспекти організації профілактичної роботи неурядовими організаціями щодо торгівлі людьми

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

З-поміж усіх порушень прав людини, які привертають до себе особливу увагу міжнародного співтовариства, торгівля людьми, головним чином жінками та дітьми, належить до найболючіших і найганебніших явищ нашого часу. На початку 90-х років торгівля людьми набула інтенсивного характеру, в тому числі і в Україні, яка в міжнародній системі ідентифікована як країна походження та транзиту “живого товару” одночасно. Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень безробіття та правову недосконалість захисту громадян молодою державою, злочинці з метою організації кримінального бізнесу запрошують українських громадян працювати за кордоном, де останні зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні копійки для себе і тисячі - для організаторів цього бізнесу.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що проблема торгівлі людьми з одного боку, вона зачіпає права людини, торкається питань міграції населення, пов'язана із організованою злочинністю і корупцією, а з другого, - потребує як скоординованих дій правоохоронних органів України між собою, так і здійснення спільних оперативно-розшукових дій з правоохоронними органами зарубіжних країн, узгодження з ними процесуальних процедур, а також їх взаємодії з неурядовими організаціями. Необхідно констатувати, що через свою новизну, відсутність відповідних знань та напрацьованого досвіду, проблема торгівлі людьми недостатньо комплексно досліджена в Україні і має певні прогалини як в нормативно-правовому регулюванні, так і в організаційно-управлінському забезпеченні її протидії.

Проблема. Сьогодні проблемою являється те, що в профілактичній роботі з питань торгівлі людьми мова йде не лише про профілактику, але й про виховання незалежної, конкурентоспроможної особистості, яка здатна протистояти зовнішнім негараздам і впливам, захистити себе у виборі сучасного дорослого життя.

Об'єкт дослідження. Торгівля людьми як соціальне явище.

Предмет дослідження. Соціально-педагогічна профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями.

Мета дослідження полягає у розкритті змісту соціально-педагогічної профілактики торгівлі людьми як напрямку діяльності неурядових організацій.

Завдання дослідження:

1.Розкрити поняття “торгівля людьми”.

2. Проаналізувати поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми.

3.Визначити роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми.

4.З'ясувати, які неурядові організації здійснюють профілактичну роботу щодо запобігання торгівлі людьми в Україні.

5.Дослідити методологічні засоби та прийоми, які використовують неурядові організації в профілактичній роботі.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, який містить 21 найменування. Загальний обсяг роботи складає 30 сторінок, а основного тексту 23 сторінки.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

1.1 Визначення та аналіз поняття «торгівля людьми»

Поняття “торгівля людьми” охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою експлуатації в праці, діти - з метою використання у жебрацтві, жінки - для сексуального рабства, будь-які особи - для вилучення і трансплантації органів. Торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою, її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу [1, 33].

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми - це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності,

трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією,

рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову

кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

Проблема торгівлі людьми - одного з негативних явищ сучасного

суспільства - уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття, коли більшість держав тодішньої Європи підписали у 1904 році в Парижі міжнародну угоду, спрямовану на боротьбу із цим явищем. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми [2, 78].

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо.

Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по різному ставилось до неї. Але

лише на початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках

якої, світове співтовариство розглядає торгівлю людьми як проблему боротьби із злочинністю [1, 36].

Торгівля людьми може спричинятися або підтримуватися обставинами й умовами економічного, соціального, культурного, політичного чи правового характеру [3, 38].

- у країнах походження: гнітюча бідність або, як мінімум, мізерні перспективи сталих економічних можливостей (у порівнянні із більш розвиненими країнами) передбачають стійке забезпечення потенційними жертвами з-посеред людей, які мають бажання мігрувати; наявність інших соціальних факторів та факторів оточення;

- у країнах призначення: постійно зростаючий ринок сексуальних послуг і попит на дешеву працю мігрантів або інші форми послуг експлуатаційного характеру спричиняють зростаючу потребу у послугах жертв;

- між країною походження і призначення: обмежена легальна міграція і можливості працевлаштування, корупція;

- відсутність розуміння у країнах призначення проблем, з якими стикаються мігранти;

- мігранти часто не знають своїх прав у країнах призначення і тому страх перед органами державної влади робить їх уразливими до зловживань і експлуатації;

- можливість для торговців людьми отримати величезні прибутки, використовуючи таку ситуацію з «пропозицією і попитом».

Отже, за своєю природою торгівля людьми майже у всіх випадках має транснаціональний організований характер, оскільки в процесі її здійснення залучаються представники злочинного світу різних країн, а потерпілих від цих злочинів можуть переміщувати через цілий ряд державних кордонів. Легально щорічно працевлаштовується за кордоном 50-60 тисяч осіб. Але нині майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними, і стає причиною потрапляння в тенета торгівців людьми. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

1.2 Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

У 2001 р. з'явилося таке міжнародне визначення соціальної роботи: соціальна робота сприяє проведенню соціальних змін, вирішенню проблем у стосунках людей, а також наснаженню та визволенню людей з метою покращання їхнього добробуту [2, 41].

Усе це відноситься і до здійснення соціальної роботи в Україні, під якою розуміють, згідно Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, - діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Значне місце в соціальній роботі щодо запобігання торгівлі людьми посідає соціальна профілактика [4, 99].

Проблема соці...