Правові системи країн Британської Співдружності націй

Характеристика країн Британської співдружності націй: історія створення, розвитку, умови членства. Правова характеристика країн БСН: Великобританії, країн, що знаходяться на Американському континенті, в Австралії, Новій Зеландії, Африці, Азії та Океанії.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Державна пенітенціарна Служба України

Чернігівський Юридичний Коледж

Курсова робота

Дисципліна: Порівняльне правознавство

на тему:

«Правові системи країн Британської Співдружності націй»

Виконав: курсант 141-ї навчальної групи

Сержант вн. служби

Скидан Д. В.

Перевірив: доцент

Самофалов Л.П.

Чернігів - 2011р.



Зміст

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика країн Британської співдружності націй

1.1 Історія створення БСН

1.2 Членство в БСН

Розділ ІІ. Правова характеристика країн БСН

2.1 Правова характеристика Великобританії

2.2 Правова характеристика країн БСН що знаходяться на Американському континенту, Австралії та Нової Зеландії

2.3 Правова характеристика країн БСН які розташовані в Африці, Азії та Океанії

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми моєї курсової роботи обумовлена тим, що порівняльне правознавство вивчає структуру правових систем різних країн та етапи і причини їх відокремлення і утворення. Британська співдружність націй (далі БСН) це одна із впливовіших політичних міжнародних організацій до складу якої входить сімдесят три країни, які тим чи іншим чином пов'язані з Британською Імперією яка багато років була найвпливовішою країною у світі та заснувала таку правову сім'ю як англосаксонська. Безпосередній вплив БСН на становлення і розвиток правових систем країн які є членами цієї організації є одним із найцікавіших питань даної теми.

Мета роботи: дати загально-правову характеристику БСН та країнам, що являються її членами.

Об'єктом дослідження є правова характеристика БСН. Проте вона розглядається в вигляді структури і характерних ознак правових систем країн членів даної організації.

Предметом дослідження є наукова інформація про діяльність БСН на її вплив на побудову правових систем країн членів; нормативно-правові акти даної організації що регулюють і керують її діяльністю та політичною направленістю.

Завдання даної курсової роботи можна відобразити у декількох аспектах , а саме:

1. опираючись на наукову літературу сформувати уявлення про правову структуру БСН;

2. відобразити основні причини утворення , становлення і розвитку БСН як міжнародної організації;

3. виявити, проаналізувати і класифікувати основні напрямки впливу БСН на праву діяльність країн членів

4. проаналізувати сучасні правові системи країн членів БСН.

Структура моє курсової роботи складається з: вступ, два розділи , висновок, список використаних джерел.

В першому розділі розкривається загальна характеристика БСН як світової організації, її історичний розвиток, членство в ній різних країн, та джерела правової діяльності.

В другому розділі мова йдеться конкретно про правову структуру країн членів, а саме Канада, Австралія, Нова Зеландія, Океанія, країни Азії, Африки, Американського континенту.



Розділ І. Загальна характеристика країн Британської співдружності націй

1.1 Історія створення БСН

Британська Співдружність націй прийшла на зміну Британській імперії, яка з початку 20 ст. почала поступово втрачати свої колонії.

Спочатку втратили характер колоній населені переважно британськими колоністами заморські території. Статус домініону, тобто самоврядної території отримали Канада -- з 1867 року, Австралійський Союз -- з 1901 року, Нова Зеландія -- з 1907 року. Згодом домініонами стали Цейлон (тепер -- Шрі Ланка) та деякі інші колонії з місцевим населенням. У 1931 році окремим парламентським актом замість терміну «імперія» запроваджувалося поняття Commonwealth (Співдружність). Утворювалася Британська співдружність націй, тобто союз формально рівноправних держав, заснований на «спільній відданості короні». У 1949--1952 в організаційних структурах Співдружності відбулися істотні зміни, спрямовані на утвердження суверенітету його членів. З назви Співдружності випало визначення «Британська», а принцип відданості короні перестав бути обов'язковим. Від 1965 року керівним органом Співдружності націй стали конференції її членів. При генеральному секретарі Співдружності став функціонувати постійний секретаріат. Він взяв на себе функції, що виконував раніше кабінет міністрів Великої Британії та ліквідоване після утворення секретаріату міністерство в справах Співдружності [3, c 217].

Британська імперія почала еволюціонувати ще з часів Декларації Бальфура, що була проголошена на Імперській конференції 1926 р. і була формалізована в декларації Вестмінстерського статуту 1931 р .

У часи правління королеви Єлизавети ІІ завершився розпад Британської імперії -- і повністю формалізувалася Співдружність Націй, яка об'єднала більшість колишніх британських володінь. Тепер головною роллю голови Співдружності, якою зараз є королева, стала необхідність підтримувати зв'язки країн Співдружності між собою та з колишньою метрополією. Королева часто грала важливу роль у відновленні порушених відносин із країнами Співдружності та згладжуванні протиріч.

В 2007 р. були виявлені секретні документи, що свідчать про те, що в 1956 р. французький прем'єр Гі Моллє та британський прем'єр Ентоні Іден обговорювали можливість союзу Великобританії та Франції. При цьому не виключалося, що Єлизавета ІІ може стати головою держави у Франції [3].

Як конституційний монарх, Єлизавета ІІ не має висловлювати публічно свої політичні симпатії чи антипатії. Вона завжди виконувала це правило, діючи не публічно - через це її політичні погляди залишаються нез'ясованими. Але існують свідчення, що королева схиляється до точки зору так званої «Однієї нації». Під час урядування Маргарет Тетчер було відомо, що королева турбувалась через те, що її політика може призвести до серйозних соціальних проблем. Відомо, що Маргарет Тетчер якось сказала: «Проблема в тому, що королева відноситься до того типу жінок, які можуть проголосувати за Соціал-Демократичну партію».

Англійське загальне право широко поширилося на багато країн світу в результаті англійської колонізації. Не менш четвертій частині правових систем сучасності -- це правові системи країн, що входять в Британську Співдружність. Країни Співдружності представляють безліч правових систем, що існують на сучасному світі, -- загальне право, мусульманське, романо-германське і ін. Наявність особливостей правових зв'язків обумовлена тим впливом, який надав на розвиток національних правових систем країн Співдружність англійське загальне право. При всій різноманітності більшість національних правових систем в тому або іншому варіанті включають в зірви склад англійське загальне право. Саме це обставин додає межі схожості національним правовим системам в Співдружності [5, c 117].

В період колоніальної експансії англійське загальне право укорінялося в британських домініонах і залежних територіях, що стали згодом незалежними членами Британської Співдружності. Англійське право діяло у всіх британських володіннях, хоча і з досить значними відмінностями. Там, де не існувало розгалуженої місцевої правової системи, англійське право ставало єдиною правовою системою, що діяла. Це відносилося перш за все до тих колоній, які Входили в категорію переселенських, тобто територій, зайнятих англійськими поселенцями з метрополії і анексованих британською короною. До них належали Канада, Австралія, Нова Зеландія, території Карибського басейну. Там діяв загальний принцип гідно з яким англійські поселенці приносять з собою англійське право як своє особисте право. Іншу групу колоній складали коронні колонії, тобто території, придбані шляхом завоювання або цесії і підлеглі британській короні. У випадку, якщо в коронній колонії не було правової системи, застосовувалося виключно англійське право [3].

У тих коронних колоніях, які до цього були заселені місцевим населенням і в яких вже була своя правова система, продовжувало діяти право, що існувало до цього, за винятком випадків його зміни короною. Короні тут не належала абсолютна влада. Англійське право застосовувалося також по відношенню до англійців, що проживає в коронних колоніях (наприклад, браки здійснювалися по англійському праву). Впровадженню в колонії англійського загального права сприяла судова практика. Загальне право поширювалося за допомогою судових рішень, прийнятих в процесі розгляду окремих справ. При цьому еталоном завжди був англійський прецедент.

Англійські вищі суди в своїх рішеннях говорили про крайню важливість того, щоб у всіх частинах імперії, де панує англійське право, 278 Особлива частина. Основні правові системи сучасності суди інтерпретували це право як можна ближче до інтерпретації його судами метрополії. Значний вплив на поширення англійського загального права в домініонах і залежних територіях надавали вирішення Таємної ради. Його юрисдикція поширювалася на всі частини імперії, і він був і він був ос...