Пенітенціарні системи України та Норвегії: порівняльно-правовий аналіз

Порівняльно-правовий аналіз пенітенціарних систем України та Норвегії шляхом виокремлення як позитивних рис, так і проблемних питань, пов’язаних із виконанням кримінальних покарань. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Інститут кримінально-виконавчої служби

Пенітенціарні системи України та Норвегії: порівняльно-правовий аналіз

Посібник

За загальною редакцією доктора юридичних наук,

професора Джужі О. М.

Київ

2012

ББК Х628.4

П-25

Рецензенти:

І. Г. Богатирьов, головний науковий співробітник наукового центру Інституту кримінально-виконавчої служби, доктор юридичних наук, професор;

О. Г. Колб, директор навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор.

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту кримінально-виконавчої служби від 29 травня 2012 року (протокол № 9)

Богунов С. О., Копотун І. М., Пузирьов М. С.

П-25 Пенітенціарні системи України та Норвегії : порівняльно-правовий аналіз : посібник / за заг. ред. О. М. Джужі. - К. : Державна пенітенціарна служба України, 2012. - 52 с.

У посібнику відображено сучасні тенденції кримінально-виконавчої політики України та Норвегії через порівняльно-правовий аналіз порядку виконання і умов відбування кримінальних покарань, участі громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених, підготовки пенітенціарного персоналу.

Для викладачів, студентів, слухачів, курсантів і всіх тих, хто цікавиться проблемами порівняльного кримінально-виконавчого права.

ББК Х628.4

	©	Державна пенітенціарна служба України, Інститут кримінально- виконавчої служби, 2012
	©	Колектив авторів, 2012

Зміст

Вступ

1. Державно-правовий устрій Норвегії

2. Співвідношення кримінального законодавства

3. Загальні засади кримінально-виконавчої діяльності

4. Організаційно-правова структура пенітенціарної служби

5. Виконання окремих видів кримінальних покарань

6. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених

Висновки

Вступ

Прийняття Кримінально-виконавчого кодексу (далі - КВК) України свідчить про послідовне та цілеспрямоване виконання нашою державою своїх зобов'язань у сфері реформування кримінально-виконавчої системи з метою максимального наближення умов тримання засуджених до міжнародних стандартів. На сучасному етапі перед законодавцем постає складне завдання - удосконалення чинного кримінально-виконавчого законодавства з метою забезпечення ефективної діяльності органів і установ виконання покарань та приведення умов тримання засуджених у відповідність із міжнародно-правовими актами. У свою чергу, одним із важливих напрямів діяльності Державної пенітенціарної служби (далі - ДПтС) України є співробітництво з міжнародними організаціями, пенітенціарними відомствами, неурядовими фундаціями та інституціями зарубіжних країн, що передбачено ст. 5 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”. Зазначений напрям діяльності набув широкого поширення у практичній діяльності ДПтС України з огляду на визнання необхідності поглиблення євроінтеграційних і північно-східних процесів у всіх сферах нашої держави. Тим більше, що впровадження зарубіжного досвіду є однією зі складових міжнародної співпраці ДПтС України.

Вважаємо беззаперечним, що у процесі удосконалення правового регулювання та практики застосування кримінальних покарань необхідно враховувати та використовувати позитивний досвід цієї діяльності у зарубіжних державах. Невипадково М. Ансель зазначав, що “вивчення зарубіжного досвіду відкриває перед юристом нові горизонти, дозволяє йому краще пізнати право своєї країни, бо специфічні риси цього права особливо виразно виявляються у порівнянні з іншими системами. Порівняння здатне озброїти юриста ідеями та аргументами, які не можна отримати навіть при дуже доброму знанні тільки власного права”  Волженкин Б. В. Экономические преступления / Волженкин Б. В. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 1999. - С 246.. Поряд із цим, ми не ставимо за мету цілковиту імплементацію пенітенціарного законодавства Норвегії У посібнику в якості синоніма також вживається назва держави “Королівство Норвегія”., оскільки усвідомлюємо, що подібні запозичення можливі лише з урахуванням специфіки економічного та соціального розвитку України, особливостей вітчизняної кримінально-виконавчої системи, історичного досвіду і традицій нашого народу, особливостей національної психології тощо.

Метою посібника є порівняльно-правовий аналіз пенітенціарних систем України та Норвегії шляхом виокремлення як позитивних рис, так і проблемних питань, пов'язаних із виконанням кримінальних покарань.

Написання цього посібника стало можливим завдяки емпіричному матеріалу, зібраному під час закордонного відрядження до Королівства Норвегія у період з 25 по 28 квітня 2012 р. делегації ДПтС України, представників навчальних закладів та правозахисників з подальшою участю у семінарі “Права людини і пенітенціарні установи”.

Метою закордонного відрядження до Королівства Норвегія було вивчення:

- структури та завдань пенітенціарної системи Норвегії;

- порядку і умов відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі в тюремних установах різних рівнів безпеки;

- особливостей поміщення й тримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, у слідчих ізоляторах;

- порядку і умов застосування до засуджених кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі;

- особливостей тримання жінок у тюремних установах;

- порядку і умов тримання неповнолітніх у тюремних установах;

- завдань, змісту та структури професійної підготовки співробітників Виправної служби (служби тюрем і пробації) Норвегії;

- завдань, структури та змісту роботи різних соціальних служб Норвегії, задіяних у роботі із засудженими в тюремних установах різних рівнів безпеки.

1. Державно-правовий устрій Норвегії

Королівство Норвегія - держава у Північній Європі, яка розташована на Заході і крайній Півночі Скандинавського півострова. Норвегія у перекладі означає “Шлях на Північ”. Перші поселення з'явились на території країни 9-10 тисяч років тому. Столиця - Осло. Територія країни - 324,2 тис. км2, на яких проживає близько 5 млн. чоловік. Щільність населення складає 15 осіб на квадратний кілометр. Країна мононаціональна: основне населення (97,5 %) складають норвежці, решта - іммігранти та корінне населення - саамі зі своєю культурою і мовою. Мова - норвезька.

Норвегія - унітарна держава, що складається з 19 областей (фюльке). На чолі кожної області стоїть губернатор (фюлькесман), що призначається Королем. В областях (окрім Осло і Бергена) існують виборні ради (фюлькестинги), що складаються із голів рад селищ і міських комун. У кожній комуні є виборний орган самоврядування - збори представників.

Діюча Конституція була прийнята 17 травня 1814 р. і ця дата відзначається як День національної незалежності Норвегії. Норвегія є спадковою конституційною монархією. Конституція надає великого значення суверенітету народу, принципу розподілу влади і дотримання прав кожного норвезького громадянина.

Державний прапор Королівства Норвегія

Король є главою держави і формально володіє найбільш широкими повноваженнями: призначає і зміщує прем'єр-міністра, міністрів та інших посадових осіб, затверджує закони, оголошує війну та укладає мир, є верховним головнокомандуючим Збройними Силами і головою державної церкви (протестантсько-лютеранської). Король Норвегії не грає самостійної політичної ролі, але представляє увесь народ.

Державний герб Королівства Норвегія

Більше ста років тому в Норвегії парламентаризм було закріплено у якості політичної системи. Уряд - Королівська Рада - залежить від норвезького парламенту - Стортингу - і є відповідальним перед ним. Одна з основних функцій уряду - проводити у життя рішення Стортингу. Якщо більшість депутатів Стортингу виразять Уряду вотум недовіри, то уряд повинен подати у відставку. До складу Стортингу входить 165 депутатів, які обираються на 4 роки шляхом загальних виборів на основі пропорційного представництва від різних політичних партій. Під час роботи парламент ділиться на 2 палати: 1/4 депутатів утворюють верхню палату Лагтинг (41 місце), інші - нижню, Одельстинг (124 місця). Кожен громадянин, який досяг 18-річного віку, має право обирати і бути обраним (раніше виборче право надавалося усім громадянам, що досягли 18-річного віку). Жінки мають право голосу з 1913 р., причому закон визначає повне статеве рівноправ'я.

Третьою державною владою в Норвегії є суди, які стежать за тим, щоб представники влади наслідували закони, що п...