Геологія Львівської Мульди

Історія геологічного розвитку Львівської мульди. Структура фундаменту. Структура мезозойського платформного чохла. Пізньоальпійський структурно-формаційний комплекс. Дислокації неогенового Передкарпатського прогину. Теригенно-карбонатні відклади девону.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1. Історія геологічного розвитку Львівської мульди

Для того щоб зробити і зрозуміти палеомодель геологічного розвитку Львівської мульди потрібно насамперед розпочати з того, що територія сучасної Львівсько-Волинської западини була краєм Східноєвропейської платформи, який в свою чергу був територією зносу матеріалу. Починаючи з Рифею територія почала прогинатись і відповідно починають формуватися в лагунних умовах піщано-глинисті утворення, які зносилися як теригенний матеріал із суходолу і за рифейського часу починають формуватись відклади осадового чохла, а саме починаючи з полеської серії. В мілководно-морських умовах формується перший басейн, де проходить накопичення осадків, які невитриманні по простяганню за розміром, є зміни зернистості осадків, складу, можливо формування выдбувалось при аридних умовах, оскільки присутні доломіти. Товща потужня, сягає 900 метрів. Тобто цей час тривав досить довго, ну а територія повинна була прогинатись, щоб ця товща накопилася. Тобто спостерігався процес компенсації.

Далі почався вендський період, і перші відклади, які найдревніші спостерігаються - це вільчанська серія. Це в основному грубоуламкові різні утворення, гравеліти, конгломерати, грубозернисті піски, розповсюдження вільчанської серії не повсюдно, займає окремі низини поверхні і ця серія ніби вирівнює рельєф, який утворився в результаті руйнування фундаменту. Після цього починаються закладатися розломи меридіонального напрямку та й діагонального на Пд-Зх схилі, вздовж яких йде поступово прогинання цього сформованого фундамента, і на цю територію приходить море, але на вільчанській серії лежить волинська серія, де спостерігається чергування різних ефузивних утворень - базальтів, пірокластичних утворень - туфів, а також морських осадків - пісковиків. Тобто, тектонічна активність, яка призвела до занурення фундаменту супроводжувалась активним вулканізмом, виливом базальтових лав, викидом пірокластики. Відповідно цей матеріал накопичувався в басейні. Періодична вулканічна діяльність затухала і в умовах нормального морського басейну йшло накопичення пісків. Волинська серія є основою всіх інших горизонтів. Наступною по розрізу є Могилев - Подільська серія. Вона незгідно перекриває і Вільчанську і Вольнську серії, і в деяких місцях навіть Полеську серію. Це говорить про те, що у волинський час море регресувало, але починаючи з Могилев-Подільського часу море знову покривало цю територію, великі простори - від Півночі до сучасного Чорного моря, всю Молдову і тут починають відкладатися нормальні морські осадки - від грубоумалкових галькових гравійних в прибережно-морській зоні, до в шельфових умовах - піщано-глинисті утворення. І все це триває майже до кінця венду. Наступною є балтійська серія, яка частково належить венду, а частково - нижньому кембрію. Тобто той басейн, який існував у Кембрії був успадкований, цю інформацію засвідчують згідно залягаючі утворення. Але він змінює свою конфігурацію і змістився на північ. В балтійський час віклади теригенні глинисті, глинисто-піщані, а ось більшковська серія менш поширена і спостерігаються більш крупні осадки. Тобто можна сказати, що басейн починає міліти. Загалом у кембрійський вік басейн взагалі скорочується і представлені виключно бентонітові осадки.

Що стосується Ордовіку, то на відповідній території Ордовік залягає згідно Кембрію, а на іншій він трансгресивно перекриває. Тобто можна передбачити, що ордовіцькі відклади відкладалися з новим приходом морського басейну на територію, де в Кембрії не було моря, а там де було-то й в Ордовіку воно залишилося. Але він прослідковувався на цій території незначний час і відкладалися виключно піщані осадки. І після перерви в осадконакопиченні знову на територію приходить морський басейн в Силурі, який представлений карбонатними та глинисто-карбонатними відкладами.

Потім спостерігається ніби другий етап у формуванні Львівської мульди. А саме в Девонський, живецький час море трансгресує на відповідну територію і закладається Львівський прогин, потім море перетворюється в евапоритовий басейн - лагуну, тобто сформувалася закрита система. Потім відбулося прогинання території, яка знову заповнилася морем. Але басейн зменшується за розмірами, рухи стають інтенсивнішими і в франський час басейн зникає.

В турнейський - візейський часи спостерігається прогин, до якого належить прояв вугілля у западині, що дає змогу говорити про існування в той час пишної рослинності і зміну клімату з аридного на гумідний.

І під час герцинського орогенезу територія розчленована розломами, створюється складчастість. А що стосується Р, T, J - то ця територія являється територією зносу і лише в К час відбувається потужне накопичення крейдових відкладів, що призводить до значного прогинання території. Цей геолого-історичний факт являється остаточним у формуванні Львівської мульди.

2. Стратиграфія

Архей - нижній протерозой (AR-PR₁)

Поодинокими свердловинами розкриті такі породи як гнейси, сланці, кварцити.

Рифей (R₎

Відклади рифею представлені покривами діабазів і кварцевих порфірів з потужніми прошарками філлітовидних сланців, гравелітів і конгломератів. Закінчується розріз покривами трахіандезитів і діабазів з прошарками поліміктових пісковиків і гравелітів. Потужність відкладів рифею не перевищує 1200 м.

Венд (V)

Уявлення про будову вендських відкладів в основному базуються на даних буріння, а також вивченні їх на денну поверхню в долині Дністра і його приток. У межах Львівської мульди відклади нижнього венду відносяться переважно до Вільчанської серії (Бродівська (V₁br), Горбашківська світи (V₁gr); та як один горизонт виділені Заболотнівська та Ратнівська світи (V₁zb-rt)). Верхній венд у свою чергу представлений відкладами Могилів-подільської (V₂mp) та Канилівської серій (V₂kn).

Вільчанська серія являється характеризується розвитком грубозернистих аркозвих пісковиків з галькою і валунами гранітів, кварцу, польового шпату. Подекуди світа складена аркозовими пісковиками різнозернистими, світло- і розовувато-сірими з прошарками пісків. Загальна потужність серії приблизно 60 м.

Могилів-подільська серія представлена грубозернистими аркозовими пісковиками з прошарками аргілітів і конгломератів та чередуванням тонких прошарків алевролітів, аргілітів і пісковиків з багатою фауною.

Канилівська серія являє собою циклічно побудовану товщу, складену чотирма ритмами, кожен з яких починається пісковиками, що замінюються алевролітами і аргілітами. Загальна потужність сягає до 100 м.

Кембрійська система (С)

Найбільш чітко виражені відклади Кембрійської системи в поглибленій частині Львівського палеозойського прогину, де вони в основному представлені верхньою частиною балтійської та бережковської серіями нижнього відділу. Відклади являються в основному прибережно-морськими, рідше континентальними фаціями. Балтійська серія (С₁bl) складена строкатими алевролітами і аргілітами з прошарками пісковиків і конгломератів. Бережковська серія (С_1-2br) включає в себе пісковики, алевроліти, аргіліти, що доверху переходять у зеленувато-сірі алевроліти з прошарками пісковиків, що містять брахіоподи і трилобіти. Потужність Кембрійських відкладів коливається від 500 м на крилах, до 800 м у центрі прогину.

Ордовицька система (О)

У межах розрізу Львівського прогину Ордовицька система представлена Молдавською серією (О_2-3ml) середнього і верхнього відділів. Вона складена пісковиками дрібнозернистими з прошарками конгломератів, що доверху переходять у плитчасті вапняки, в яких зустрічаються брахіоподи, конодонти і хітінозої. Потужність серії сягає приблизно 50 м.

Силурійська система (S)

Силурійська система широко поширена на Волино-Поділлі та представлена потужною товщею карбонатних порід, що закінчуються агрілітами та алевролітами. Прибережно-морські відклади силура відслонюються по долині Дністра та його притокам протяжністю на 100-130 км. Товща карбонатних порід та теригенних відкладів силура залягає трансгресивно на розмитій поверхні ордовика, місцями венду та кембрію.

Нижній відділ. Лландоверійський ярус характеризується непостійністю літологічного складу. Складений переважно вапняками та глинами зеленувато-сірими (до 60 м). Відклади характеризуються брахіоподами. Венлокський ярус складений переважно плитчастими вапняками, доломітами, комковатими вапняками та мергелями, з богатим комплексом фауни (фурмановська та тернавська світи). Потужність яруса до 100 м. Нерозчленовані відклади нижнього силуру складені доломітами, вапняками, аргілітами та алевролітами. Потужність світи до 100 м.

Девонська система (D)

Нижній відділ представлений лохківським ярусом та дністровською серією. Вік їх визначається фауною. Лохківський ярус виповнений вапняками, аргілітами та мергелями, що виходять на поверхню в районі середнього Дністра та залягає на глибині до 1500 м в межах Львівського палеозойського прогину. Середній відділ представлений ейфельським та живетським ярусами. Ейфельський ярус представлений строкатоколірними аргілітами та черново-бурими та зеленувато-сірими пісковиками, з рідкими прошарками мергелів, що п...