Соціально-психологічні особливості становлення ділових відносин в колективі

Соціально-психологічні аспекти ділового спілкування. Конфлікт як один з головних чинників розладу діяльності взаємовідносин у колективі. Вплив індивідуальних особливостей людини на ділові відносини. Дослідження міжособистісних стосунків в колективі.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Міністерство освіти та науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Курсова робота

Соціально-психологічні особливості становлення ділових відносин в колективі

Виконала: Сухолейстер Є.О.

Рівне - 2009



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичне вивчення соціально-психологічних особливостей становлення ділових взаємовідносин в колективі

1.1 Основні складові ділових взаємовідносин

1.2 Соціально-психологічні аспекти ділового спілкування

1.3 Конфлікт як один з головних чинників розладу діяльності взаємовідносин у колективі

1.4 Вплив індивідуальних особливостей людини на взаємовідносини у колективі

Розділ 2. Експериментальне дослідження міжособистісних стосунків в колективі

2.1 Опис методики дослідження взаємовідносин в колективі

2.2 Результати дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи обумовлена новими суспільно-економічними відносинами, що склалися у всіх сферах життєдіяльності, у т.ч. і економічної, виниклої у зв'язку з новими економічними відносинами потребою в підвищенні продуктивності діяльності працівників шляхом використання сучасних методів психології; необхідністю вдосконалювання системи взаємин у трудових колективах підприємств зі складною організаційною структурою, що сприяє створенню позитивного психологічного клімату - умови підвищення продуктивності діяльності робітників.

Колектив -- вищий рівень розвитку спільності, стосунки в якій опосередковуються особисто значущим і суспільно цінним змістом спільної діяльності. Психологія колективу стала предметом теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних стосунків.

Згідно з теорією, міжособистісні стосунки в колективі, на відміну від груп нижчого рівня розвитку, переломлюються через ставлення індивідів до змісту спільної діяльності, причому останній несе в собі цінності, вироблені суспільством. Отже, з переходом на вищий рівень розвитку групи, безпосередні міжособистісні стосунки дедалі більше поступаються опосередкованим. Освоюючись в межах групи, такі цінності сприяють об'єднанню спільних зусиль -- досягненню заданих суспільством цілей. У свою чергу, це змінює характер стосунків, породжує психологію колективу. Колектив -- ідеальна з погляду суспільства спільність, формування якої всіляко заохочується. Будь-яке суспільство прагне відтворити себе в групі, яка боролася б за втілення його цінностей.

З позицій теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних стосунків, ідеалами є такі соціально-психологічні явища: згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, колективістське самовизначення, колективістська ідентифікація, соціальне цінний характер мотивації міжособистісних виборів, висока референтність колективу для його членів, об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за результати спільної діяльності. В своїй сукупності вони становлять психологію колективу.

Отже, виникає необхідність всебічного вивчення такого феномена, як становлення ділових взаємовідносин у колективі.

Розробленість теми:

Аналіз публікацій по обраній темі свідчить про те, що є велика кількість досліджень по психологічних аспектах діяльності працівників.

Важливість спілкування при становленні стосунків підкреслюють А.В. Барташев, Г. Дьяконов, А. Егідес, А.С. Ковальчук, В.С. Кукушин, В.В. Москаленко.

Особливості конфліктів в ході ділового спілкування та методи їх вирішення досліджують Д.В. Джонсон, Р.С. Немов, Т. Самойленко, М.В. Цюрупа та інші.

Мета курсової роботи полягає у вивченні соціально-психологічних особливостей становлення ділових взаємовідносин в колективі.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

- вивчити основні складові ділових взаємовідносин;

- охарактеризувати соціально-психологічні аспекти ділового спілкування;

- розкрити особливості конфлікту як одного з головних чинників розладу діяльності взаємовідносин у колективі;

- визначити особливості впливу індивідуальних особливостей людини на взаємовідносини у колективі;

- провести експериментальне дослідження міжособистісних стосунків в колективі.

Об'єктом дослідження для даної роботи є міжособистісні стосунки.

Предметом є соціально-психологічні особливості становлення ділових взаємовідносин в колективі.

Методи дослідження. При проведенні дослідження застосовувалися теоретичні й експериментальні методи психології: теоретичний аналіз, анкетування, тестування, методи статистичного аналізу.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про соціально-психологічні особливості становлення ділових взаємовідносин в колективі. Проведено ряд досліджень, результати яких можуть бути використані в подальшій роботі з колективом.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури та додатків. Основна частина складається з двох розділів.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

Базовими для експериментального дослідження було вибрано колектив ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика», яка знаходиться по вул. Шашкевича, 27 в м. Дубно.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНОВЛЕННЯ ДІЛОВИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН В КОЛЕКТИВІ

1.1 Теоретичні складові ділових взаємовідносин

Під діловими взаємовідносинами розуміють систему взаємопов'язаних елементів спілкування, що залежать від впливу психології групи, її лідерів та керівництва колективу.

Теоретичні засади ділових взаємовідносин розкривають насамперед першоджерела їх виникнення. Тобто лише у спілкуванні виникають ділові взаємовідносини. Колектив є необхідною складовою, але вона виконує непосильну роль у складанні ділових взаємовідносин. Колектив сам по собі впливає на якість стосунків, що в ньому виникають. А отже і ділові взаємовідносини також забарвлені таким же емоційним змістом, що і рівень спілкування у колективі.

В.В. Москаленко відзначає, що єдність спілкування та діяльності є в тому, що люди не лише спілкуються у процесі виконання ними різних суспільних функцій [25, с. 401]. Люди завжди спілкуються в якійсь діяльності (під час виконання), або з приводу цієї діяльності. Більш того, досить часто спілкування виступає як сторона діяльності, а діяльність - як умова спілкування.

За твердженням В.В. Москаленка існує три взаємопов'язані сторони структури спілкування: комунікативна, інтерактивна та перспективна сторони [25, с. 402].

Комунікативна сторона складається з обміну інформацією між індивідами, інтерактивна стосується організації взаємодії та обміном не лише знаннями, а також дією. Перспективна сторона - це процес сприйняття партнерами одне одного та встановлення взаємопорозуміння.

Не викликає також сумніву важливість опанування процесу обміну інформацією належним чином.

Ю.І. Палеха розглядає спілкування не тільки як обмін інформацією, а також як взаємодію. Автор-дослідник вважає, що дуже велике значення для утвердження ділових взаємовідносин у колективі має саме те, як кожен учасник спільної діяльності розуміє свій індивідуальний вклад у спільну діяльність групи [28, с. 27]. Саме це допомагає йому корегувати свою стратегію у взаємодії з колективом при ділових взаємовідносинах. Таким чином, для пізнання механізму взаємодії у колективі необхідно розуміти, як наміри, мотиви, установки одного індивіда можуть впливати на уявлення щодо партнера по взаємодії, а також, як одне та інше проявляється в організації спільної діяльності.

У роботі Н.І. Леонова “Психологія ділового спілкування”, спілкування розглядається як сприйняття людьми один одного. Він вважає, що сприйняття іншої людини означає сприймання її зовнішніх ознак, співвідношення їх з особистими характеристиками індивіда та інтерпретацію на цій основі його вчинків. Люди не тільки сприймають, оцінюють один одного, а також формують по відношенню один до одного відповідні відносини [22, с. 57].

Цікавим є визначення автором-дослідником трьох ефектів при сприйманні людьми один одного. У першому - “ефекті ореола” розглядається ефект приємного та неприємного враження від людини. Перше приводить до позитивних оцінок, друге - до негативних. У другому - “ефекті новітності та первинності”, розглядається значення інформації людини в залежності від того, знайома ця людина, чи ми її бачимо вперше у житті. У третьому - “ефекті стереотипізації” розглядається сприйняття людини щодо її групової залежності. Стереотипізація, наприклад, призводить до формування негативних етнічних стереотипів [22, с. 58].

Аналізуючи дослідження Ю.І. Палеха та Н.І Леонова, можна зробити...