Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітків
Краткое сожержание материала:
Размещено на
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ САМООЦІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
1.1 Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології
1.2 Особливості розвитку самооцінки в підлітковому віці
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
2.1 Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
2.2 Обґрунтування та теоретичний аналіз методики дослідження
РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ УЧБОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
3.1 Рефлексія здібностей як показник розвитку самооцінки учбових здібностей
3.2 Значення соціальної рефлексії для розвитку самооцінки учбових здібностей
3.3 Кризові моменти в розвитку самооцінки учбових здібностей
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Серед факторів, що обумовлюють формування механізмів саморегуляції, центральне місце належить самооцінці. Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від неї залежать взаємини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим вона впливає на ефективність діяльності й подальший розвиток особистості.
У підлітковий період відбувається найбільш інтенсивне формування самооцінки, бурхливий розвиток самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Таким чином, самооцінка є найважливішим компонентом цілісної самосвідомості особистості. У підлітковому віці формується уміння оцінювати себе не тільки за допомогою критеріїв авторитетних дорослих, а й за допомогою власних критеріїв.
Питанням вивчення самооцінки займалися у вітчизняній (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, І.О. Кон, М.І. Лісіна, А.І. Ліпкіна, В.В. Столін) та зарубіжній психології (Р. Баумейстер, Р. Бернс У. Джемс, К. Роджерс).
Недостатня розробленість окресленої проблеми у цьому віковому періоді зумовила вибір теми дослідження: «Розвиток самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці».
Об'єкт дослідження: самооцінка учбових здібностей.
Предмет дослідження: особливості розвитку самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці
Мета дослідження: виявити особливості розвитку самооцінки учбових здібностей залежно від усвідомлення можливостей розвитку власних здібностей.
Гіпотеза дослідження: рівень рефлексії учбових умінь і операцій визначає розвиток учбових здібностей та самооцінки, а усвідомлення розвитку власних здібностей є передумовою розвитку диференційованої самооцінки. Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези було поставлено такі завдання:
1.Проаналізувати наукову літературу з проблеми самооцінки учбових здібностей у підлітковому віці.
2.Проаналізувати методи дослідження самооцінки учбових здібностей підлітковому віці.
3.Дослідити можливості усвідомлення розвитку власних здібностей у підлітків.
4.Виявити особливості розвитку самооцінки учбових здібностей підлітків.
Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні положення про розвиток самосвідомості особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін); основні теоретичні положення про вікові особливості самооцінки в підлітковому віці (Л.С. Виготський, І.І. Чеснокова); загальнотеоретичні положення про розвиток здібностей та рефлексії (В.М. Дружинін, В.О. Моляко, Г.С.Костюк, В.Е. Чудновський); загальнотеоретичні засади суб'єктно-ціннісного підходу до розвитку здібностей (О.Л. Музика).Методи та організація дослідження: опрацювання наукових джерел, бесіда; для отримання емпіричних даних було використано методику вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики. Дослідження проводилося впродовж 2013-2014 навчального року в Дрогобицькій СШ I-III ступенів № 16. Загальна вибірка склала 6 осіб - учнів 8 класу.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалися узгодженістю між теоретичним аналізом проблеми та підходами до її дослідження, що забезпечується застосуванням методів, що відповідають меті та завданням дослідження, використанням індивідуально-орієнтованого підходу до вивчення особистості, поєднанням якісного та кількісного аналізу.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:
1. подальший розвиток теоретичного положення про взаємозв'язок розвитку самооцінки залежно від усвідомлення розвитку власних здібностей;
2. доведено можливість застосування методики вивчення динаміки здібностей О.Л. Музики для дослідження розвитку самооцінки здібностей у підлітковому віці.
Практичне значення дослідження: отримані в результаті виконання курсової роботи дані можуть бути використані вчителями-предметниками з метою створення сприятливих умов для ефективної організації навчального процесу. Результати також можуть бути корисними для психологів при розробці розвивальних програм, спрямованих на подолання кризових моментів у розвитку самооцінки у підлітковому віці.
Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків та викладена на 36 сторінках комп'ютерного тексту.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ САМООЦІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
1.1 Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології
Проблема самосвідомості відноситься до центральних у психологічній науці. Самостійним елементом структури самосвідомості є самооцінка. Аналіз багатьох літературних джерел показав, що проблемі вивчення самооцінки присвячена велика кількість дослідницьких робіт як у вітчизняній (Б.Г. Ананьєв, А.А. Бодалєв, А.І. Ліпкіна) так і в зарубіжній (А.Бандура, Р. Бернс, Р. Баумейстер, Ч. Кулі) психології. Деякі автори під самооцінкою розуміють самоставлення, образ-Я, самосвідомість, самоприйняття, Я-концепцію, самопізнання. Відсутність чіткої термінології призвела до того, що значення цих термінів великою кількістю авторів вважаються синонімами. Проте всі ці поняття мають спільне, вони покликані пояснити механізми самопізнання людини.
Самооцінка є найважливішою складовою «Я-концепції». Вітчизняні психологи (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович) розглядають самооцінку як частину самосвідомості особистості, як продукт її розвитку, що породжується всією життєдіяльністю людини [1; 3].
Самооцінка у вітчизняній психології розглядається як складний конструкт, що пов'язаний з розвитком самосвідомості і проблема самооцінки є предметом дослідження в основному вікової психології. Дослідження самооцінки через аналіз образу «Я» представлено в роботах І.С. Кона, А.В. Петровського. Образ «Я» інтегрує в собі всю інформацію, що отримує індивід про себе із зовнішнього світу. Самооцінка проявляється через співставлення Я-ідеального з Я-реальним, відповідність своїх очікувань до можливості їх реалізації. Тобто, самооцінка базується на системі індивідуальних цінностей особистості [1].
Л.С. Виготський аналізує самосвідомість як безперервний процес, що проходить тривалий шлях розвитку. Це шлях психологічних і соціальних змін, перебудови всього психічного життя, які призводять до виникнення самосвідомості [8].
Вітчизняний психолог І.І. Чеснокова розуміє самосвідомість як сукупність трьох складових:
- пізнавальна (самопізнання);
- емоційно-ціннісна (самовідношення);
- дієво-вольова (саморегуляція).
Самопізнання представляє собою процес, сутність якого складається з сприйняття особистості багатьох образів самої себе в різних ситуаціях і в поєднанні цих образів в єдине ціле утворення -- представлення, а потім і розуміння власного Я [28; 16].І.І. Чеснокова розрізняє два рівні самопізнання:
- зіставлення «Я» і «іншої людини»;
- співвіднесення знань про себе в процесі аутокоммунікації, тобто в рамках «Я та Я».
Через самопізнання людина приходить до певного розуміння себе, знанню про самого себе, тобто результатом процесу самопізнання є цілісний Я-образ [28].
Л.В. Бороздіна включає самооцінку в структуру самосвідомості. Самооцінка визначається як оцінка людиною себе по визначеній якості або оцінці власного потенціалу в цілому [7].
Зарубіжна наукова література надзвичайно багата на теми, що мають відношення до психології самосвідомості. Відтак, один з перших розробкою проблематики «Я» є підхід американського психолога У. Джеймса. На думку дослідника, існують три моменти, суттєві для розуміння ролі самооцінки в становленні особистості:
По-перше, важливу роль у формуванні самооцінки відіграє зіставлення образу реального "Я" з образом ідеального "Я". Близькість або збіг образів сприяє формуванню високої самооцінки. І навпаки, розрив між цими образами призводить до формування низької самооцінки, що негативно позначається на особистісному становленні, спричиняє різного роду деформації. Відповідно самооцінку можна представити у вигляді дробу, у чисельнику якого знаходиться успіх, а в знаменнику - домагання особистості. Отже, рівень самооцінки можна підвищити, або підвищуючи у...
Розвиток самооцінки в підлітковому віці
Теоретичні аспекти дослідження розвитку самооцінки у підлітковому віці. Поняття і фактори формування самооцінки. Розвиток самооцінки у підлітковому ві...
Виявлення організаторських здібностей у підлітків в ігровій діяльності
Психологічні особливості дитячої гри, роль дорослих в її організації. Передумови виникнення організаторських здібностей у дітей, їх розвиток в дитячом...
Дослідження схильності підлітків до самогубства
Особливості психологічного розвитку підлітків. Чинники, які впливають на формування суїцидальних уявлень молоді. Дослідження рівня конфліктності, само...
Особливості "Я-концепції" творчо-обдарованих підлітків
Аналіз проблеми обдарованості в підлітковому віці. Поняття задатків, здібностей, пізнавальної потреби. Вплив обдарованості на індивідуально-психологіч...
Формування та розвиток математичних здібностей
Поняття про здібності, їх розвиток та характеристика. Задатки як природні передумови здібностей і таланту та їх відмінність. Основні поняття та загаль...