Проблеми вивчення людської свідомості: сприйняття, гумор, штучний інтелект, концептуальна модель світу

Сутність та основні механізми функціонування сприйняття, у якому логіка заснована на поведінці паттерн-систем, що зовсім відрізняється від поведінки логіки, знаряддями якої є розум і язик. Гумор - найяскравіший феномен, пов'язаний з роботою мозку людини.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Проблеми вивчення людської свідомості: сприйняття, гумор, штучний інтелект, концептуальна модель світу

Високий рівень наших технічних досягнень різко контрастує з явним недоліком прогресу в міжлюдських відносинах. Ми в стані спілкуватися одночасно з мільярдами людей за допомогою телебачення, Інтернету й супутників. Ми здатні літати з надзвуковою швидкістю. Ми маємо у своєму розпорядженні ядерної енергії досить, щоб стерти з особи землі цивілізацію (причому багаторазово).

Сам Ейнштейн один раз сказав, що все у світі змінилося, за винятком нашого способу мислення. Точка зору, що я відстоюю, полягає в тому, що причина слабкого прогресу в людських справах, досягнутого нами дотепер, лежить у наших традиційних звичках мислення. Наша невдача може сприйматися подвійно. З одного боку, має місце неадекватність способів рішення проблеми усередині соціуму. З іншого боку, у наявності виникнення й збільшення проблем і конфліктів усередині соціуму, тобто прямий шкідливий ефект.

Якщо ми кинемо оком на область людських відносин, ми побачимо вбогість, війни, расизм, забобони, екологічні катастрофи, насильство, злочинність, тероризм, жадібність, егоїзм і мислення на короткострокову перспективу. Наше відношення до воєн не змінилося, проста зброя стала могутнішим. Сумарні витрати на озброєння у світі становлять приблизно 1000 мільярдів фунтів стерлінгів щорічно. Наші звичні форми правління (як демократичні, так і тиранічні) здійснювалися за всіх часів точно так само, як і при давньогрецькій цивілізації. Дуже багато чого залишилося колишнім. Чому? Для початку я приведу деякі з наших традиційних пояснень.

Людська природа в основі своєї не змінилася. Людська природа егоїстична, жадібна й агресивна - і назавжди такий залишиться. Деякі також затверджують, що більше древні й лежачі глибше «тварини» області нашого мозку домінують над емоційним поводженням людини.

Світ став занадто складний, і ми просто не в змозі справлятися з усім його різноманіттям. Екологія, економіка й політика являють собою цілий комплекс взаємодіючих факторів, кожний з яких впливає на всі інші прямим і непрямим образом. У нас просто немає систем, які дозволили б нам мати справа з настільки складною річчю.

Ми не в змозі впоратися зі швидкістю змін, що привносяться технологічним прогресом. Перемога над дитячими хворобами приводить до сплеску народонаселення. Розвиток промисловості являє загрозу, оскільки мають місце забруднення на місцевому рівні й глобальні ефекти (озоновий шар і парниковий ефект).

Прогрес у світі відбувається нерівномірно. Деякі країни домоглися стабілізації чисельності населення, в інші ж спостерігається прискорений ріст населення. У деяких країнах (Швеція, Канада, США) люди дуже стурбовані станом навколишнього середовища. Разом з тим від 27 до 29 мільйонів акрів зливових лісів руйнується щорічно, і три життєві форми зникають щодня. У деяких частинах земної кулі відношення до воєн залишається на рівні середніх століть.

Структури людського суспільства не можуть упоратися із ситуацією. Політичне мислення по своїй природі короткострокове й егоїстичне (особливо при демократичній формі правління).

Наш розвиток просунуло нас далі, ніж наш мозок у стані впоратися.

Варто помітити, що всі ці коментарі, за винятком першого, говорять тільки про те, що недавній стрімкий розвиток світу погіршило ситуацію. У цьому випадку можна поставити запитання, чому положення речей не було набагато краще до того, як цей стрімкий розвиток почався. Тільки перше пояснення пропонує відповідь: вся справа в людській природі, у її споконвічній агресивності й жадібності. Змінити її можна було єдиним способом - через релігію, що здійснила ряд значних змін, але також привела до виникнення багатьох проблем (міжрелігійна нетерпимість, забобони, війни й переслідування єретиків).

Досвід показує, що міркування й логіка не можуть змінити сприйняття, емоції, забобони й повір'я. Однаково ми продовжуємо живити милостиві надії, що, якщо все нарешті побачать істину, світ стане набагато краще, ніж є тепер. Як ми переконаємося пізніше, логіка не впливає на емоції людей і на те, у що люди вірять. І на це є вагомі причини. Єдиний шлях лежить через сприйняття. Однак ми виявилися зовсім нездатними розібратися в тім, як працює сприйняття.

Наша логічна система, що глибоко проникнула в язик (особливо в частині помилкових дихотомій, необхідних для успішного застосування принципу виключення), допомогла створити й кристалізувати сприйняття грубої й поляризованої користі - начебто «прав/неправий» і «ми/вони». Логіці не під силу змінити повір'я й забобони, але вона може бути використана для їхнього посилення й для закріплення сприйняттів.

Оскільки ми ніколи толком не розуміли, як працюють паттерн-системи, ми були не в змозі зрозуміти непохитну істину систем, заснованих на вірі, і чому в сприйняття немає іншої істини. Із хворобливою завзятістю ми розвивали критичне мислення й логіку суперечки як наші інструменти здійснення змін. Насправді вони практично марні для здійснення змін, оскільки їм бракує по-справжньому творчого елемента. Ми ще навіть не приступилися до осмислення творчості й парадигматичних змін.

Ми посилаємо людей на Місяць із разючою математичною точністю, але не можемо вірогідно пророчити завтрашню погоду. Це тому, що ми в основному процвітаємо, маючи справу зі статичними системами, у яких змінні не міняються й не взаємодіють один з одним (космос являє собою ідеальний приклад цьому).

Усе з вищенаведених недоліків випливають безпосередньо з наших звичок мислення, що опираються на логіку, розум, істину, язик, протиріччя, категоризацію й так далі. Як саме виникають ці недоліки, буде пояснено нижче. Я також покаджу, що якщо ми будемо продовжувати рухатися вперед, опираючись не на сконструйовану систему, засновану мовою (спадщина греків), а на принципи функціонування мозку в якості що само організується паттерн-системи, то в нас вийде зовсім інша картина.

Сприйняття

Протягом двадцяти чотирьох сторіч ми вкладали всі наші інтелектуальні сили в розвиток логіки міркувань, а не логіки сприйняття. Однак у житті людини сприйняття займає набагато більше важливе місце. Чому ж ми допустили таку помилку?

Можливо, нам здавалося, що сприйняття не настільки вуж важливі, що ними можна управляти за допомогою логіки й розуму. Нас бентежили властивому сприйняттю розпливчастість, суб'єктивність і мінливість, і тому ми шукали притулки в абсолютах істини й логіки. У певному змісті греки придумали логіку, щоб додати зміст сприйняттям. Ми задовольнялися тим, що віддали сприйняття на відкуп світу мистецтва (театру, поезії, живопису, музиці, танцю), тоді як розум зайняв міцне місце в науці, математику, економіці й державному керуванні. Ми ніколи не розуміли сприйняття.

Всі названі причини цілком законні, але остання з них займає особливе місце. У сприйняття є своя власна логіка. Вона прямо заснована на поводженні що самоорганізуються паттерн-систем, що зовсім відрізняється від поводження настільної логіки, знаряддями якої є розум і язик. Істина, закладена в сприйнятті, відрізняється від істини, сконструйованої розумом.

Ніколи колись в історії не підходили ми так близько до розуміння системи й неврологічної основи сприйняття, як зараз. Ніколи колись в історії не були ми готові осмислити логікові сприйняття. Із цієї причини в нас не залишалося іншого вибору, крім як ігнорувати сприйняття.

Коли б нам не доводилося впритул мати справа зі сприйняттям, ми знаходили притулок у класичній логіці, що дарувала нам визначеність. Філософ, що оперує засобами язика, не має шансів, оскільки розуміння сприйняття має на увазі розуміння систем, що самоорганізуються.

Не усвідомивши й не осмисливши цінність сприйняття, ми дозволили грубим засобам язика спотворити й потім закріпити в нашій свідомості перекручене подання про світ. Чудові властивості язика як описовий інструмент, проте, роблять його занадто грубим пристосуванням для роботи зі сприйняттям. Оскільки ми вміємо описувати складні ситуації, нам не потрібно вдосконалювати наші паттерни сприйняття. Помилкові дихотомії й надумана визначеність, властивій мові, також не сприяють навичкам обігу зі сприйняттям.

Наша звичка розподіляти все по категоріях, що лежить в основі мовної логіки, автоматично надає певне фарбування нашому сприйняттю. У злочинцях ми намагаємося з ходу розрізнити злочинні риси.

Ми віддали сприйняття на відкуп світу мистецтва. Чи впоралося мистецтво з покладеної на нього завданням? Мистецтво, безумовно, здійснило більші зміни в настроях і емоційних переживаннях мас, що можна сказати й про революції. У найкращому разі мистецтво є догматичним, ексцентричним і пропагандистським. Воно дає вихід сприйняттям, які можуть бути новими й коштовними, однак воно не зуміло запропонувати інструмент для зміни сприйняттів. Воно може продовжувати з успіхом вносити великий вклад у розвиток культури, однак не будемо робити вигляд, начебто воно виконує скільки-небудь значну роль у сфері сприйняттів. Нам необхідно вивчити логікові сприйняття й відповідні інструменти, щоб навчитися розширювати й змінювати сприйняття. Просто здійснювати функцію споживача пропаганди тих або інших сприйняттів, якими б коштовними вони не були, недостатньо.

Згодом комп'ютери будуть виконувати всі логічні операції й обробку необхідних нам даних. У зв'язку із цим різко зростуть вимоги, пропоновані до наших навичкам. Те, що ми завантажуємо в комп'ютер, цілком залежить від нашо...