Почуття провини і образи у конфліктних ситуаціях

Загальна характеристика поняття конфлікту та його проявів. Особливості причин виникнення конфлікту. Стратегія поведінки, переживання у конфліктних ситуаціях. Почуття провини і образи. Шляхи вирішення конфлікту. Емпіричні дослідження емоцій і почуттів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика конфлікту та конфліктних ситуацій

1.1 Загальна характеристика поняття конфлікту та його проявів

1.2 Характеристика причин виникнення конфлікту

1.3 Стратегія поведінки, переживання у конфліктних ситуаціях

1.4 Почуття провини і образи

1.5 Шляхи вирішення конфлікту та їх попередження

Розділ 2. Емпіричні дослідження емоцій і почуттів, що виникають у конфліктних ситуаціях

2.1 Організація даних

2.2 Інтерпретація даних

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Живучи у цьому світі, людина певним чином ставиться до того, що в ньому відбувається. Вона намагається пізнати його, і не лише його, а ще й свій внутрішній психічний світ. Подорож у свій внутрішній світ пов'язана з емоціями та почуттями. Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором, образа. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулятивну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, - необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є її мотивами. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання - вибір об'єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення.

Почуття - це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції - радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Переживання емоційних станів завжди супроводжуються відповідними зовнішніми або внутрішніми виразами. Емоції з гіпоталамусу розповсюджуються на всі ефекторні органи.

Емоції і почуття являють собою складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Природа емоцій і почуттів, як і всіх інших психічних процесів, є рефлекторною. Фізіологічним механізмом емоцій як таких є діяльність підкоркових нервових центрів - гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної формації.

Проблема конфлікту надзвичайно складна і багатоаспектна. У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними.

Конфлікт може виникнути непередбачено (випадково, ситуативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), загострюватися при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загострення, «розпалюванні» родичами, близькими -- аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.

Почуття провини виникає як наслідок помилкової реакції, порушення обов'язку чи злочину. Провина може відчуватись щодо себе, коли людина розуміє, що її вчинок заходить у суперечність з її характером. Почуття образи виникає у людини, коли вона вважає, що по відношенню до неї зроблена якась несправедливість, неприємність, нанесена образа, здійснений обман, невдячність. Почуття образи, навіть якщо воно ґрунтується на реальній несправедливості, не приносить ні задоволення, ні користі, з часом стає емоційною звичкою. Горда, марнославна, самолюбна людина і людина з підвищеним почуттям власної гідності, звичайно, більш образливі, у них є свого роду гіперестезія в цьому відношенні, вони бачать і підозрюють образу там, де і не передбачалося завдати її.

Мета: проаналізувати особливості емоцій і почуттів людини, які виникають і впливають на її поведінку.

Об'єкт: особливості поведінки і переживань людиною конфліктних ситуацій.

Предмет: почуття провини і образи в конфліктних ситуаціях.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати теоретичні аспекти дослідження.

2. Вивчити та описати емоції, що виникають під час конфліктних ситуацій.

3. Дослідити почуття провини і образи, що виникають під час конфліктних ситуацій.

Методи дослідження: методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса, опитування та тестування.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНФЛІКТУ ТА КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ

1.1 Загальна характеристика поняття конфлікту та його проявів

Конфлікт -- це таке відношення між суб'єктами соціальної взаємодії, яке характеризується їх протиборством на основі протилежно направлених мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) або думок (поглядів, оцінок і т. п.) [16, с. 10].

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

Основними складовими конфлікту є: учасники конфлікту; причини його виникнення; сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уявно); спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих [28, с. 22].

У кожному конфлікті можна виділити його окремі компоненти (сторони) -- пізнавальний, емоційний, вольовий. Пізнавальний компонент полягає в протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості один одного та займану позицію, справжні причини напруженості, можливі варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися акцентуванням уваги не на цілісному тлі події, а на окремих її фрагментах (частинах, деталях); загостренням пам'яті на негативних обставинах, пов'язаних з контактами конфліктуючих у минулому; низьку критичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати правильність відмінної від своєї точки зору, тенденційність та упередженість оцінок.

Емоційний компонент конфлікту виявляється як взаємна антипатія чи особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та збудливість, агресивність та злобливість, неприйнятність емоційного стану іншої людини, емоційна тупість чи, навпаки, підвищена ранимість, а також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено демонструється у спілкуванні.

Вольовий компонент конфлікту виражається через взаємну демонстрацію (звичайно -- словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм, небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася, затяте нав'язування своєї точки зору.

Зазначені компоненти конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу виявляючись по-різному.

Основними ознаками конфлікту як психологічного феномену є:

1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демонстративної форми. Таке протиріччя може виникнути власне як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учасників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного;

2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негативної спрямованості мінімум однієї, а частіше -- обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту;

5) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, поступове розширення арсеналу використовуваних засобів -- осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.;

4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій аж до їх повної безконтрольності [30, с. 37].

Серед ключових питань психології конфліктів важливе місце належить виділенню підгрунтя для класифікації й типології конфліктів.

Узагальнюючи найпоширеніші класифікації конфліктів, можна виділити наступні підстави класифікацій конфліктів. Так, виділяються такі базові підгрунтя класифікації й типології конфліктів [23]:

* за складом і кількістю конфліктуючих сторін або учасників конфліктів (внутрішньоособистісні, міжособистісні, особистісно-групові, міжгрупові, міжколективні, міждержавні, міжпартійні, міжнаціональні конфлікти тощо);

* за проблемно-діяльнісною ознакою (управлінські, сімейні, педагогічні, політичні, економічні, творчі конфлікти тощо);

* за часом протікання конфліктів (гострі й хронічні конфлікти; швидкоплинні й довготривалі конфлікти тощо);

* за змістом ко...