Підлітковий суїцид, його причини та профілактика

Причини виникнення суїцидальної поведінки в підлітковому віці та шляхи запобігання цьому. Ознаки депресії у дітей. Взаємозв’язок суїцидального ризику з суб’єктивним почуттям самотності та розладами, обумовленими життєдіяльністю та оточуючим середовищем.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

Актуальність даної роботи полягає в тому,що етичні кризи на фоні глибоких змін, які відбуваються в суспільстві, ведуть до дезадаптації людини, до росту деструктивних тенденцій його розвитку. Сучасна людина часто не може знайти позитивний сенс власного життя через руйнування старих цінностей і традицій, дискредитації нових, відсутності культури світоглядної рефлексії, яка дозволяє прийти до унікального сенсу своїм неповторимим шляхом. «Екзистенціальний вакуум» багато в чому пояснює соціальні патології, які є болем суспільства: злочинність, наркоманію, самогубства. Рівень самогубств як наслідок соціального неблагополуччя служить одним з найважливіших індикаторів соціального, економічного, політичного стану суспільства.[6 c.15]

Духовне нездоров'я суспільства, розповсюдження настрою розчарування, нігілізма, невіри в своє майбутнє сприяють втраті сенсу життя, вибору суїцидальної моделі поведінки.

Самогубства є однією з найгостріших проблем сучасного суспільства. Вони займають провідне місце серед причин смертності працездатного населення та зберігають тенденцію к росту у ряді країн світу.

Вивчення різних аспектів причин суїциду складає надзвичайно актуальну психологічну проблему, оскільки самогубство за останні роки висувається до ряду першопричин зростаючої смертності населення всього світу. За загальноприйнятою класифікацією співвідношення 20/100 тисяч населення відноситься до градації «високої» смертності. Співвідношення ж за останніми даними в Україні складає 25/100. Найбільший рівень смертності в результаті завершених суїцидів зафіксовано в промислових регіонах Східної України (в середньому 33,6 на 100 тис. населення) та в районах, постраждавших внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (в середньому 34,5). Однак, соціологи стверджують, що офіційна статистика самогубств значно вище реальних цифр (в 2-4 рази), оскільки до неї входять тільки явні випадки. Також ніким не фіксуються випадки невдалих спроб самогубства, яких в 7-10 разів більше. [21]

У підлітковому ж віці рівень суїцидальних спроб максимальний порівняно з іншими групами населення. Це зумовлено тим, що підліток дуже травматично сприймає більшість подій, що трапляються у його житті.

Суїциїдальна поведінка досить складний і багатоаспектний феномен. Проблема самогубств розглядається філософами, вивчається соціологами, педагогами, психологами, юристами та медиками.

Все вище зазначене свідчить про актуальність проблеми, що полягає в дослідженні підліткового суїциду,його причин та шляхів запобігання цьому.

Об'єктом дослідження є суїциїдальна поведінка підлітків.

Предметом дослідження є дослідження основних причин суїциїдальної поведінки підлітків та шляхів її профілактики.

Мета дипломної роботи: виявлення схильності до суїциїдальної поведінки підлітків.

Гіпотеза: у нашій дипломній роботі ми робимо припущення, що у підлітків з акцентуаціями характеру та які мають високий рівень суб'єктивної самотності спостерігається більша схильність до суїцидальної поведінки.

Задачі дипломної работи:

1. Розглянути поняття суїциду.

2. Проаналізувавши науково-психологічну літературу виділити основні причини суїцидальної поведінки у підлітків.

3. Провести емпіричні дослідження.

4.Проаналізувати кількісні параметри зв'язку суїцидальної поведінки з акцентуаціями характеру та рівнем суб'єктивного відчуття самотності.

У цій роботі використовуються наступні методи дослідження:

- теоретичні,

- математично - статистичні,

- емпіричні,

- спостереження.

У якості методик дослідження ми використовували:

1.Опитувальник суїцидального ризику (модифікація Т.Н. Разуваєвої);

2. Опитувальник міні-мульт (модифікація MMPI);

3. Методика діагностики рівня суб'єктивного відчуття самотності Д.Рассела та М. Фергютсона.

Розділ І Проблема підліткового суїциду в сучасних психологічних дослідженнях

1.1 Основні поняття суїциду

Існує декілька визначень суїциду:

1) Самогубство, суїцид (від лат. sui caedere -- вбивати себе) -- цілеспрямоване позбавлення себе життя, як правило, добровільне (хоча бувають випадки вимушеного самогубства) і самостійне (в деяких випадках здійснюється за допомогою інших людей).[12]

2) Суїцид - психосоціальне явище, яке є результуючою різних соціальних, культурологічних, психологічних і патопсихічних дій на індивіда. [13]

3) «Суїцид (від лат. sui - себе + caedere - вбивати) - поведінка, яка має за мету самогубство. В більшості випадків здійснюється як форма агресії - проти власного Я. Характерний перш за все для психічних хворих, в значно меншій мірі зустрічається у осіб з пограничними розладами і психічно здорових. Найбільш типовим станом перед суїцидом є депресія, крім того безпосередньою стимул-реакцією зазвичай виступає конкретна стресова ситуація.» [8 c.95-102]

4) Суїцид - навмисне бажання позбавити себе життя шляхом умисного самоушкодження із смертельним результатом. Суїциїдальна поведінка включає суїциїдальні думки, наміри, спроби (замахи) і завершені суїциди.[19]

5) «Самогубство (суїцид) -- це усвідомлене позбавлення себе життя.

Суїцидальна поведінка -- поняття ширше і окрім суїциду включає суїцидальні замахи, спроби і прояви.» [7]

Першими формами самогубств були ритуальні самогубства. Це встановили археологи, які вивчали гробниці царів Шумера і Аккада. В останню дорогу древнього царя проводжали його воїни, які приймали смертельну отруту і назавжди залишалися разом зі своїм володарем.

В Древній Індії жорстокий звичай був у жінок вищих каст. Вони повинні були кидатися в похоронне вогнище свого чоловіка, таким чином, залишаючись з ним навіть після смерті.

В даний час ритуальних самогубств як таких немає, але люди продовжують здійснювати самогубства і суїциїдальні спроби (спроби - цілеспрямована операція засобами позбавлення себе життя, що не закінчилася смертю, проте Брукбенк дав цьому поняттю свою назву - парасуїцид, таким чином він виділяє суїцид і парасуїцид).

Впродовж історії значення і сенс суїциїдальної поведінки істотно змінювалися, також як і моральна оцінка самогубства (гріх, злочин, норма, героїзм), залежно від історичного етапу розвитку суспільства і переважаючих соціальних, ідеологічних і етнокультурних особливостей.

Так, «греко-римська культура відносилася до самогубств неоднозначно. Самознищення було пов'язане з розумінням греками і римлянами свободи, що була однією з основних ідей їх філософської думки. Для них свобода полягала, перш за все, в свободі від зовнішнього контролю, в самостійному контролі власного життя. Її вищою формою стає свобода в ухваленні рішення - продовжувати життя або померти. Свобода для них була творчою, тому самогубство певною мірою було креативним актом».

«Древні іудеї відносилися до самогубства негативно. Для них свобода була не меншою екзистенціальною цінністю, чим для греків, але вирішували вони цю проблему принципово інакше. Бог дав кожному свободу приймати рішення, чи слідувати за ним. Якщо людина вірить, що Бог панує над землею і приймає ці стосунки, то він стає вільним від бажання самодеструкциі. Іудаїзм відносився до життя творчо, як до нескороминущої цінності, - людина в цьому сенсі була не суперником Богові, а, швидшерівноправним партнером в роботі творіння, що продовжується. У цьому контексті самогубство виглядає як перешкода, руйнування можливості творчого творення життя».

В японській культурі, як ні в якій іншій, самогубство має ритуальний характер і оточено ореолом святості. Це визначається релігійними традиціями синтоїзму і національними звичаями, які регламентували ситуації, в яких суїциду не було альтернативи. Самогубство за певним ритуалом було для них безальтернативним, якщо слід було спокутувати провину або висловити протест проти несправедливості для збереження честі. Воно відбувалося двома особливими методами: харакірі (розпорюванням живота) або відкушування власного язика..

В ісламі самогубство було найтяжчим гріхом і рішуче заборонялося Кораном.

У Стародавній Русі померлих не по-християнськи, (тобто через самогубства), ховали за давнім язичницьким звичаєм окремо від інших, під домашнім порогом, нерідко пробивши груди самогубці осиковим кілком, що було захистом від нечистої сили.[15c.28]

У суїцидології існує таке поняття як пресуіцід і постсуіцід. Пресуіцід - певний період між задумами про самогубство і самим самогубством. Постсуіцід - певний період часу після спроби самогубства (наприклад, після прийняття таблеток у людини залишається певний проміжок часу до смерті).

Люди, які вчиняють суїцид, зазвичай страждають від сильної душевного болю і перебувають у стані стресу, а також відчувають неможливість впоратися зі своїми проблемами. Найчастіше причиною самогубства є депресивний стан. Із загальної кількості суїцидів 90% здійснюється людьми з психотичними станами і лише 10% - людьми без психотичних розладів.

Еміль Дюркгейм виділяв чотири види самогубства:

* демонстративна поведінка (без наміру накласти на себе руки), при якому як способів суїциду вибираються порізи вен, отруєння неотруйні ліками або іншими речовинами, імітація повішення;

* афективна суї...