Психологічні особливості профілю мислення особистості. Мислення як особлива форма психічного віддзеркалення дійсності. Характеристика основних факторів, що впливають на розвиток мислення особистості. Теорія детермінізму, поняття інформаційного підходу.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

26

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Психологічні особливості профілю мислення особистості
• 1.1 Мислення як особлива форма психічного віддзеркалення дійсності
• 1.2 Характеристика факторів, що впливають на розвиток мислення особистості
• Розділ 2. Особливості наукового мислення
• 2.1 Теорія детермінізму
• 2.2 Об'єктивність - одна з особливостей наукового мислення
• 2.3 Поняття інформаційного підходу
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

На сьогоднішній день дослідження мислення є одним із первинних завдань, поставлених психологами. Спочатку вивчення мислення приписувалося більше філософам і іншим наукам, що в тій чи іншій мірі з ним взаємодіяли. Мислення стояло в розряді як такого ідеального, так і матеріального. Але розставляючи межі, психологія визначила вивчення процесу мислення як матеріального. Психологія стала розглядати мислення не як прояв духу, а як протікання спочатку розгорнутої діяльності, використовуючи систему мови, і лише потім придбання певних згорнутих форм, знаходячи при цьому характер внутрішніх розумових дій.

На даний момент дослідження мислення вимагає більш глибокого вивчення та аналізу, це пояснюється розвитком усіх галузей існування людства і ще швидшим розвитком в майбутньому.

Проблемами мислення займалися багато психологів. Тихомиров Олег Костянтинович, один із сучасників, написав багато праць присвячених мислення, класик Виготський Лев Семенович і його фундаментальні праці такі як "Мислення і мова", Теплов Борис Михайлович і його класичні психологічні роботи про здібності і обдарованості, Андрій Володимирович Брушлинский з книгою "Мислення і спілкування". Не можна не відзначити і внесок зроблений у вивчення проблем дитячого мислення Жана Піаже.

Не менше питань викликає і проблема наукового мислення. Кожний з нас, будучи навіть дуже далеким від професійної наукової діяльності, постійно користується плодами науки, що втілилися в масі сучасних речей. Але наука входить у наше життя не тільки через ці "двері" масового виробництва, технічних новинок, побутового комфорту тощо.

Наукові уявлення про устрій світу, про місце і роль людини в ньому (наукова картина світу) у тому чи іншому ступені проникають у свідомість кожної окремої людини; вироблені наукою принципи і підходи до осмислення дійсності стають орієнтирами й у нашому повсякденному житті [4; 178].

Приблизно з XVII ст., у міру розвитку індустріального суспільства, усе більш зміцнювався авторитет науки і принципів наукового мислення, поступово витісняючи або послабляючи вплив альтернативних картин світу, у тому числі і релігійних, і інших способів пізнання (містицизму, астрології).

Однак в останні десятиліття в ряді країн Заходу, а порівняно недавно й у нас ситуація стала мінятися. Багато дослідників відзначають посилення впливу ненаукових знань, усе більше число людей розділяють релігійні уявлення про світ. У зв'язку з цим говорять навіть про два типи людей [6; 29]. Перший тип орієнтований на науку. Представникам цього типу властива активність, внутрішня незалежність, відкритість назустріч новим ідеям і новому досвіду, готовність гнучко пристосовуватися до змін у роботі і житті, практицизм, терпимість до інших людей з їхньою своєрідністю. Вони відкриті для дискусій, скептично ставляться до авторитетів, сприймають зміни у світі як в основному еволюційні, прагнуть до об'єктивності в оцінці результатів діяльності.

Мисленню іншого типу особистості, орієнтованого на ненаукові картини світу, властива установка на практичну користь, інтерес, на таємниче і чудесне. Ці люди, як правило, не шукають доказів отриманих результатів і не зацікавлені в їхній перевірці. Пріоритет віддається чуттєво-конкретній, а не абстрактно-теоретичній формі знання. Визнається право і можливість робити "відкриття" для всіх бажаючих, а не тільки для наукової еліти. Головною опорою служать віра, думки, авторитет [10; 152].

Саме тому, метою курсової роботи є визначення і дослідження особливостей саме наукового мислення.

Таким чином, можна визначити і ряд завдань даної роботи:

- дослідження мислення як особливої форма психічного віддзеркалення дійсності;

наукове мислення психологія детермінізм

- визначення факторів, що впливають на розвиток мислення особистості;

- розгляд основних особливостей наукового мислення, таких як: детермінізм, об ' активність; інформаційний підхід.

Розділ 1. Психологічні особливості профілю мислення особистості

Мислення є вищим пізнавальним процесом. Воно являє собою породження нового знання, активну форму творчого відображення і перетворення людиною дійсності. Мислення належить до продуктивних психічних процесів (на відміну від репродуктивних, належних до пам'яті тощо), оскільки породжує такий результат, якого ані в самій дійсності, ані в суб'єкта думки досі не існувало. Мислення також можна розуміти як шлях одержання нових знань, як творче перетворення неявних уявлень.

Відмінність мислення від інших психічних процесів полягає у тому, що воно майже завжди зв'язане з наявністю проблемної ситуації, завданням, яке потрібно розв'язати, та активною зміною умов, в яких це завдання задане. Мислення на відміну від сприймання виходить за межі чуттєвого, розширює межі пізнання. В мисленні на основі сенсорної інформації робляться певні теоретичні та практичні висновки. Воно відображає буття не тільки у вигляді окремих речей, явищ та їх властивостей, але і визначає зв'язки, які існують між ними (безпосередньо, в самому сприйнятті людині вони не дані). Властивості речей і відношень, зв'язки між ними відображаються в мисленні в узагальненій формі, у вигляді законів, сутностей [8; 321].

На практиці мислення як цілком відокремлений психічний процес не існує, здебільшого воно неявно присутнє у всіх інших пізнавальних процесах: в сприйнятті, увазі, уявленні, нам'яті, мові. Вищі форми цих процесів обов'язково зв'язані з мисленням, і ступінь його участі в цих пізнавальних процесах визначає їх рівень розвитку.

Мислення - це рух ідей, що розкриває суть речей. Його результатом є не образ, а деяка думка, ідея. Специфічним результатом мислення може виступити поняття - узагальнене відображення класу предметів в їх найбільш загальних і істотних особливостях. Мислення - це особливого роду теоретична і практична діяльність, яка передбачає систему включених в неї дій і операцій орієнтовно-дослідного, перетворювального і пізнавального характеру [11; 402].

1.1 Мислення як особлива форма психічного віддзеркалення дійсності

Мислення - вищий ступінь людського пізнання, процес відображення в мозку навколишнього реального світу, заснований на двох принципово різних психофізіологічних механізмах: освіти і безперервного поповнення запасу понять, уявлень і виведення нових суджень і умовиводів. Мислення дозволяє отримати знання про такі об'єкти, властивості і відносини навколишнього світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті за допомогою першої сигнальної системи. Форми і закони мислення становлять предмет розгляду логіки, а психофізіологічні механізми, відповідно, психології і фізіології.

Перша особливість мислення - його опосередкований характер. Те, що людина не може пізнати прямо, безпосередньо, вона пізнає побічно, опосередковано: одні властивості через інші, невідоме - через відоме. Мислення завжди спирається на дані емоційного досвіду - відчуття, сприйняття, уявлення, і на раніше придбані теоретичні знання. Непряме пізнання і є пізнання опосередковане.

Друга особливість мислення - його узагальненість. Узагальнення як пізнання загального і істотного в об'єктах дійсності можливо тому, що всі властивості цих об'єктів пов'язані один з одним. Загальне існує і виявляється лише в окремому, в конкретному [2; 42].

Мислення - психічний процес відображення дійсності, вища форма пізнавальної та перетворюючої активності людини.

Переваги, які дає людині мислення, полягають також у тому, що з його допомогою він може, "не сходячи з місця" і, таким чином, перебуваючи у безпечному положенні, "програти в уяві різні варіанти можливих (і неможливих) подій, які насправді ніде і ніколи не відбувалися; передбачити настання найбільш ймовірних подій, спланувати їх і коригувати їх в процесі їх здійснення, тобто мислення, будучи частиною психіки, виконує одну з основних її функцій - функцію попередження подій. Таким чином, з допомогою мислення людина пізнає не тільки дійсне, але й можливе, вона не тільки пізнає, але і створює його [12; 36].

Мислення є предметом дослідження багатьох дисциплін: філософії, в рамках якої досліджуються загальні відносини між мисленням і матерією; соціології, де вивчається залежність мислення від соціальної структури суспільства і процесу його розвитку; логіки, яка досліджує закономірні зв'язки між такими основними формами мислення, як поняття, судження і умовивід; фізіології та інших наук. Реально мислення, що відбувається, може бути, і часто буває неправильним з точки зору формальної логіки. Воно може визначатися суб'єктивними пристрастями, бути непослідовним, згорнутим, в процесі його здійснення можуть допускатися логічні помилки, але саме це живе, обумовлене власне психологічними факторами мислення і цікавить псих...