Зв’язок між психологією та педагогікою

Емоційно-вольові процеси та їх вплив на природу психіки. Геніальність як вищий ступінь обдарованості людини. Сучасна особистість як феномен постіндустріального суспільства. Державна політика в сфері освіти. Концепції особистості у зарубіжній психології.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

1. Емоційно-вольові процеси, їх вплив на природу та вияви психіки

2. Здібності, обдарованість, талант. Геніальність - вищий ступінь обдарованості людини

3. Сучасна особистість як феномен постіндустріального суспільства. Концепції особистості у зарубіжній класичній психології. Персоналістика

4. Нові парадигми освіти ХХІ століття. Зміст, мета, завдання освіти. Державна політика в сфері освіти

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Мета вивчення дисципліни «Психологія і педагогіка» у вищому навчальному закладі: підвищення освіченості молодих фахівців в питаннях наукової психології та педагогіки, психологічних та педагогічних питаннях їх самореалізації та самоствердження в житті і професійній діяльності.

Основні завдання:

* ознайомлення студентів з основами психологічної та педагогічної наук, їх можливостями в успішному вирішенні проблем життя та професійної діяльності, що виникають перед кожною людиною і людськими спільнотами;

* досягнення наукового розуміння студентами основ психологічної і педагогічної реальностей, їх проявів і впливів в житті і діяльності людей;

* розкриття ролі та можливостей психології і педагогіки в самореалізації і самоствердженні людини;

* ознайомлення студентів з психологічними та педагогічними основами життя та діяльності в умовах сучасного російського суспільства, сприяння розвитку в них елементів державницького мислення та активної громадянської позиції;

* психологічна і педагогічна підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності;

* сприяння гуманітарному розвитку студентів, їх психологічного і педагогічного мислення, спостережливості, культури їх ставлення до людей, спілкування і поведінки;

* ознайомлення з можливостями використання рекомендацій психології та педагогіки у підвищенні студентами особистої освіченості, вихованості, в освоєнні навчальних програм, підвищення професійної майстерності, оволодінні психологічної та педагогічної технікою;

* формування особистісної установки на використання положень і рекомендацій наукової психології та педагогіки у своєму житті і діяльності, а також інтересу до продовження роботи з підвищення своєї психологічної і педагогічної підготовленості.

1. Емоційно-вольові процеси,їх вплив на природу та вияви психіки

До емоційно-вольових процесів входять: емоцій,почуття та воля.

Людина не лише пізнає світ в процесах сприймання, уяви та мислення, але разом з тим і відноситься так чи інакше до певних фактів життя. Різноманітні реакції психіки на об?єкт або ситуацію пов?язуються з виникненням емоцій. Це означає, що вони (об?єкт, ситуація) сприймаються не лише такими, якими є насправді, а й у своєму емоційному значенні.

Емоції - це такі стани, як страх, гнів, туга, радість, любов, надія, смуток, відраза, гордість і т. п. Психологія колишнього часу перелічувала безліч подібних переживань. Те загальне, що є між емоціями, почуттями і потягами, викликає потребу в загальній груповій назві.

З емоціями тісно пов'язані почуття, які, на думку багатьох учених, є продуктом суспільного розвитку людини. Вони виникають лише за наявності певного рівня інтелекту і відображають відношення предметів і явищ до вищих потреб і мотивів діяльності людини як особистості, здійснюють саморегуляцію не організму, а особистості людини, впливаючи на її взаємодію із суспільством.

Почуття - це внутрішнє відношення людини до того, що відбувається в її житті, що вона пізнає або робить, яке переживається в різноманітній формі. А емоція, в більш вузькому значенні, - це безпосереднє, тимчасове переживання якогось певного більш постійного почуття.

Переживання почуття виступає як особливий психічний стан, в якому сприймання та розуміння будь-чого, знання про щось виступає в єдності з особистим відношенням до явища, яке сприймається та розуміється. В усіх цих випадках говорять про переживання почуття як про особливий емоційний стан людини. Разом з тим, переживання почуття являється психічним процесом, який має свою динаміку.

Чим більше значення мають для людини зміни, що відбуваються навколо нього, тим більш глибоким буде переживання почуттів. Внаслідок цього виникає процес збудження, який поширюється по корі великих півкуль та підкорковій частині. В тих же відділах головного мозку знаходяться різні центри фізіологічної діяльності організму. Саме з цим пов?язують супроводження переживання певного почуття змінами ритму дихання (людина задихається від хвилювання) та серцевої діяльності (серце завмирає та посилено б?ється), зміною кровопостачання різних частин організму (від сорому червоніють, від жаху стають блідими), порушенням функціонування секреторних залоз (сльози від горя, «холодний» піт від жаху) тощо.

Емоції завжди суб?єктивні. Вони передусім виконують функцію відображення суб?єктивного відношення людини до оточуючого середовища та до себе самої.

В еволюційному розвитку психіки емоції виконували найпростіші, хоча і життєво необхідні функції. Вони прогнозували зміни навколишнього середовища, причому робили це комплексно, цілісно, без детального аналізу. Емоційний відгук базується на відображенні найбільш загальних, стійких та частих ознак корисних та шкідливих факторів. На основі виникаючої емоції людина отримує змогу швидко прийняти орієнтоване рішення про значення нового сигналу та його можливих наслідках (корисно/шкідливо).

До фундаментальних емоцій відносять (за К. Є. Ізардом):

* інтерес-хвилювання - позитивна емоція, яка мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, активізує процеси пізнання, стимулює допитливість;

* радість - позитивне емоційне збудження, яке виникає при появі можливості повного задоволення актуальної потреби. В суб?єктивному плані це найбільш бажана емоція. Радість може виникнути в результаті послаблення дії негативного чинника;

* горе-страждання - емоція, яка викликається комплексом причин, пов?язаним з життєвими втратами. Часто переживається, як почуття самітності, жалості до себе, почуття непотрібності, нерозуміння оточенням;

* гнів - виникає при явному розходженні поведінки іншої людини з нормами етики, моралі;

* відраза - часто виникає разом з гнівом. Відраза являє собою бажання позбутися від когось або чогось;

* презирство - емоція, що відображає деперсоналізацію іншої людини або цілої групи, втрату їх значущості для індивіда, переживання переваги в порівнянні з ними;

* страх - переживання, що викликано отриманою прямою або непрямою інформацією про реальну або уявлювану небезпеку, очікування невдачі. Страх є найсильнішою негативною емоцією;

* подив - різке підвищення нервової стимуляції, яке виникає після якоїсь несподіваної події;

* сором - виникає як переживання неузгодженості між нормою поведінки та фактичною поведінкою, прогнозування осудливої або різко негативної оцінки оточуючих на свою адресу;

* вина - емоція схожа на сором, оскільки також виникає в результаті неузгодженості між очікуваною та реальною поведінкою. Вина виникає при порушеннях морального або етичного характеру, причому в ситуаціях, коли людина відчуває особисту відповідальність.

Емоції проявляються у певних психічних переживаннях, відомих кожному на власному досвіді, і в тілесних явищах. Як і відчуття, емоції мають позитивний і негативний почуттєвий тон, зв?язані з почуттям задоволення чи невдоволення. Почуття задоволення при посиленні переходить в афект радості. геніальність психологія вольовий обдарованість

Люди виконують різні види діяльності, і кожен з них визначається якоюсь конкретною спонукою. Дії людини можуть бути: мимовільні і довільні. Мимовільні дії здійснюються в результаті виникнення неусвідомлюваних спонук (вчинки в стані афекту, захоплення). Довільні дії припускають усвідомлення мети.

Воля - це психічний процес свідомого управління діяльністю, що виявляється в подоланні труднощів і перешкод на шляху до поставленої мети. Подолання труднощів вимагає вольового зусилля - стану нервово-психічної напруги, що мобілізує сили людини.

Вольова діяльність складається з вольових дій, які бувають прості і складні. У простій вольовій дії виділяють наступні етапи: усвідомлення і прагнення досягти мети; усвідомлення можливостей досягнення мети; ухвалення рішення; здійснення рішення. У складній вольовій дії окрім вищеназваних етапів виникають етапи появи мотивів, що затверджують або заперечливих можливості, а також боротьба мотивів і вибір.

Найбільш вдалі рішення проблеми свободи волі полягають у визнанні внутрішньої, суб?єктної детермінації довільних вчинків людини, яка постає такою закономірністю, що реалізується тільки через вільне волевиявлення.

2. Здібності,обдарованість,талант. Геніальність - вищий ступінь обдарованості людини

Здібності - це сукупність властивостей особи, які визначають успішність н...