Вплив типу темпераменту на розвиток пам’яті дітей молодшого шкільного віку. Виявлення ведучого типу темпераменту молодших школярів за допомогою методики Айзенка. Результати дослідження домінуючого типу темпераменту, його взаємозв’язку з розвитком пам'яті.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Характеристика темпераменту як чинника розвитку пам'яті молодших школярів
• 1.1 Характеристика особливостей молодшого шкільного віку
• 1.2 Темперамент в індивідуальному стилі навчальної діяльності молодшого школяра
• 1.3 Особливості розвитку пам'яті молодших школярів
• Розділ 2. Діагностика впливу темпераменту на розвиток пам'яті молодших школярів
• 2.1 Методика та організація дослідження
• 2.2 Результати дослідження домінуючого виду пам'яті молодших школярів
• 2.3 Результати дослідження домінуючого типу темпераменту молодших школярів і його взаємозв'язку з розвитком пам'яті
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Система безперервної освіти початкової школи виконує важливі функції, виконання яких впливає на якість освіти учнів у подальшому житті. На рівень навчання учнів також впливає темперамент і пам'ять.

Проблему темпераменту людство розглядає вже багато століть. Такий інтерес у людей викликала очевидність існування психічної різниці між людьми - відмінностей глибини, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності діянь та іншого.

Творцем вчення про темперамент вважається Гіппократ. Проблемою індивідуальних типологічних особливостей людей займалося чимало дослідників: Е. Кречмер, У. Шелдон, Б.М. Теплов. та І.П. Павлов, який розкрив фізіологічні основи темпераменту і виділив властивості нервових процесів.

Одним з основних пізнавальних процесів вважається пам'ять. Але можна сказати і більше: вона основа будь-якого пізнання. Про значення пам'яті свідчить хоча б те що, стародавні греки вважали богиню пам'яті Мнемозину матір'ю всіх муз. З античних текстів вдирався до нас поетичний образ слідів пам'яті як відбитків на воскових дощечках, поміщених у наших душах. Як особливий пізнавальний процес пам'ять досліджувалася багатьма вченими як у генезисі розвитку так і у загально-психологічному аспекті. Перш за все це роботи таких вчених як Ф. Барлетт, П.П. Блонський, С.П. Бочарова, Л.В. Заков, П.І. Зінченко, А.О. Смирнов та інші. Нині широкого розповсюдження набули дослідження пам'яті у межах когнітивної психології. [16]

Ступінь вивченості питань темпераменту і пам'яті висока. Але зв'язок темпераменту з пам'яттю молодшого школяра вивчався досить поверхово. Тому проблема нашого дослідження залежить від необхідності виявлення ролі темпераменту у розвитку пам'яті молодших школярів.

Отже, актуальність нашого дослідження зумовлена саме недостатньою кількістю досліджень та великою необхідністю створення психолого-педагогічних умов розвитку пам'яті у молодшому шкільному віці.

Об'єктом дослідження є пам'ять молодших школярів.

Предмет - залежність розвитку пам'яті молодших школярів від типу темпераменту.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити вплив типу темпераменту на розвиток пам'яті дітей молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувавши інформаційні джерела розкрити сутність понять темперамент та типи темпераменту.

2. На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять пам'ять та види пам'яті. Виявити особливості розвитку пам'яті молодших школярів.

3. Емпірично виявити ведучий тип темпераменту молодших школярів за допомогою методики Айзенка.

4. Дослідити рівень розвитку пам'яті молодших школярів за допомогою методик дослідження словесно-логічної, образної та моторної пам'яті.

5. Експериментально перевірити як розвиток пам'яті молодших школярів залежить від їх темпераменту і статистично перевірити значимість цієї залежності.

6. Надати рекомендації вчителям щодо врахування темпераменту для успішного розвитку пам'яті молодших школярів.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, спостереження, вивчення учнівських робіт, експеримент, письмове анкетування, методи обробки даних використання коефіцієнта кутового перетворення Фішера.

темперамент тип школяр пам'ять

База дослідження. Дослідження проводилося на базі Харківської гімназії № 13. Вибірка дослідження склала 25 осіб 4 класу, з них 14 хлопчиків і 11 дівчаток.

Розділ 1. Характеристика темпераменту як чинника розвитку пам'яті молодших школярів

1.1 Характеристика особливостей молодшого шкільного віку

Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - легкодумство, наївність, погляд дорослого знизу в гору. Але вона вже починає дитячу безпосередність поведінці, в нього з'являється інша логіка мислення. Навчання для нього - значима діяльність. Бо в школі він одержує не тільки нові знання й уміння, а й певний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності дитини, весь уклад його життя.

Молодший шкільний вік - початок шкільного життя. Беручи нього, дитина набуває внутрішню позицію школяра, навчальну мотивацію. Навчальна діяльність стає йому провідною. Протягом цього періоду в дитини розвивається теоретичне мислення, вона здобуває нові знання, вміння, навички, створює необхідну базу для свого подальшого навчання. Але значення навчальної діяльності у цьому не вичерпується, від її результативності безпосередньо залежить розвиток особистості молодшого школяра. Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих і однолітків. Статус відмінника чи невстигаючого віддзеркалюється в самооцінці дитини, його самоповазі та самосприйнятті. Успішне навчання, усвідомлення своїх здібностей і умінь якісно виконувати будь-які завдання призводить до становлення почуття компетентності. Якщо почуття компетентності у навчальній діяльності не формується, в дитини знижується самооцінка і виникає відчуття неповноцінності.

Незалежно від цього, коли дитина пішла до школи, в 6 чи 7 років, вона у якусь мить свого розвитку проходить через кризу. Як і кожна криза, криза 7 років не жорстко пов'язані з об'єктивною зміною ситуації. Важливо як дитина переживає ту систему відносин, до якої вона включена.

Зміна самосвідомості призводить до переоцінки цінностей. Те, що було значимо раніше, стає другорядним. Старі інтереси, мотиви втрачають свою спонукальну силу, на зміну їм приходять нові. Усе, що стосується навчальної діяльності виявляється цінним, те, що пов'язане з грою - менш важливим. Маленький школяр із захопленням грає, і буде ще довго, але гра перестає бути основним сенсом його життя.

У кризовий літній період спричинено глибокі зміни у плані переживань. Ланцюг невдач чи успіхів приводить до формування стійкого комплексу - відчуття меншовартості, приниження, ображеного самолюбства чи почуття власної значимості, компетентності, винятковості. Звісно, надалі вони можуть змінюватися, навіть зникати. Та деякі фіксуватимуться у структурі особи і проводитимуться в розвитку самооцінки дитини, її домагань.

Суто кризовим проявом зовнішнього й внутрішнього життя дітей зазвичай стає кривляння, манірність, штучна натягнутість поведінки. Ці зовнішні особливості, як і схильність до примх, конфліктів починають зникати, коли дитина виходить із кризи і входить у новий вік. [12]

Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці стає мислення. Завдяки цьому інтенсивно розвиваються, перебудовуються самі розумові процеси та, з іншого боку від інтелекту залежить розвиток інших психічних функцій.

Шкільне навчання будується таким чином, що словесно-логічне мислення отримує переважний розвиток. Якщо перші 2 роки навчання діти багато працюють із наочними зразками, то в наступних класах обсяг таких занять скорочується.

Наприкінці молодшого шкільного віку виявляються індивідуальні відмінності: серед дітей виділяються групи "теоретиків", які вирішують навчальні завдання у словесному плані, "практиків", яким потрібна опора на наочність, і "художників" з яскравим образним мисленням.

Розвиток особистості, що почався в дошкільному віці у зв'язку з становленням самосвідомості, триває в молодшому шкільному віці. Молодший школяр входить у суспільно значиму навчальну діяльність, результати якої високо чи низько оцінюються близькими, дорослими. Від шкільної успішності, оцінки дитини безпосередньо залежать у період розвитку його особистості. [10]

У віці семи-одинадцяти років, дитина починає розуміти, що вона являє собою якусь індивідуальність, яка, безумовно, піддається соціальним впливам.

Прагнення самоствердження стимулює дитину до нормативної поведінки, до того, щоб дорослі підтвердили його гідність. Однак до самоствердження у разі, якщо вона неспроможна чи не може виконувати те, що від неї чекають (насамперед це його успіхи у навчанні), дає підстави його шалених примх. Проте, загалом, домагання на визнання його близьких, однолітків, та вчителів спонукає дитину до розвитку довільності, цілеспрямованості, навичок самоконтролю і самооцінки

Дитина в молодшому шкіль...