Теоретичні основи проблеми розвитку мислення школярів. Феномен мислення у психолого-педагогічній літературі. Мислення як один із пізнавальних процесів на різних етапах розвитку школяра. Проблема формування та розвитку критичного мислення у школярів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Інститут педагогіки і психології

Кафедра психології

Курсова робота на тему:

"Динаміка розвитку критичності мислення у школярів"

Виконала: студентка

Романчук Василина Олегівна

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент Мешко Олександр Іванович

Тернопіль 2012

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи проблеми розвитку мислення школярів
• 1.1 Феномен мислення у психолого-педагогічній літературі
• 1.2 Мислення як один із основних пізнавальних процесів на різних етапах розвитку школяра
• Розділ 2. Проблема формування та розвитку критичного мислення у школярів
• 2.1 Критичність і критичне мислення
• 2.2 Формування та розвиток критичності мислення школярів на уроці
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Останнім часом у світовій освітній практиці все більшої ваги набувають ціннісно-орієнтаційні складові змісту навчання, які неможливо уявити без чіткого спрямування на розвиток усіх видів мислення учнів.

Кожен учень в процесі свого розвитку формує такі властивості розуму, які характеризують ті чи інші сторони і форми мислення. Серед його видів називають діалектичне мислення, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне і дедуктивне, алгоритмічне, технічне, репродуктивне і продуктивне, творче, системне і критичне.

На сьогоднішньому етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є розвиток в учнів такого типу мислення, який надасть змогу адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання проблем, які виникатимуть, пристосування до нових, часом непередбачуваних, політичних, економічних або інших обставин.

Подібним запитам найбільш відповідає критичне мислення. За умов становлення молодої української демократії критичне мислення виступає вкрай актуальним елементом громадянської освіти. У нашій державі проблема розвитку навичок критичного мислення в школярів стоїть дуже гостро і вимагає застосування негайних заходів щодо її розв'язання [8, 26-27].

Критичне мислення є винаходом американської когнітивної психології. Саме американські дослідники пізнавальних процесів досягли значних успіхів і мають визнаний у світі пріоритет у цій галузі, зокрема, Дж. Андерсон, Р. Стернберг, Д. Халперн, Дж. Брунер, С. Міллер, Д. Надлер, Р. Солсо [18, 5]. Та на сьогодні важливим і не до кінця вирішеним залишається питання розвитку критичності мислення у школярів.

Саме тому мета моєї курсової роботи полягає в тому, щоб установити, що таке критичність мислення, виявити особливості розвитку критичності мислення у школярів.

Об'єктом дослідження є мислення школярів як пізнавальний процес; предметом - динамічні аспекти розвитку критичності мислення у школярів.

Для досягнення визначеної мети необхідно було розв'язати наступні завдання:

1. вивчити психолого-педагогічну літературу, узагальнити і систематизувати матеріал з проблеми розвитку мислення;

2. простежити динаміку розвитку мислення у школярів;

3. з'ясувати суть критичності та критичного мислення;

4. розглянути способи формування та розвитку критичного мислення на уроці.

При написанні роботи були використані такі методи науково-педагогічного дослідження: теоретичні - аналіз психолого-педагогічної літератури, досягнень практики.

критичне мислення школяр психологічний

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми розвитку мислення школярів

1.1 Феномен мислення у психолого-педагогічній літературі

Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про навколишній світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує практичного і всебічного знання об'єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об'єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення - вищої абстрактної форми пізнання об'єктивної реальності [7, 155].

Мислення - це психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення істотних елементів, властивостей і зв'язків між ними у предметах і явищах об'єктивної дійсності [17,142].

Інтерес людини до аналізу власного мислення був здавна пов'язаний з бажанням мислити правильно. Історично першою наукою про мислення стала логіка, що вивчає нормативні правила і закони адекватного міркування. Логічні закони є, передусім, наборами приписів, яким має слідувати людина у своїй розумовій діяльності. У логіці виділяються основні форми мислення:

а) поняття як узагальнення класу об'єктів за їх суттєвими, відмінними ознаками;

б) судження як певні висловлювання про ці об'єкти, приписування їм деяких властивостей;

в) умовиводи (силогізм), які складаються з великої посилки - загального судження, малої посилки - пов'язаного з ним приватного судження і висновку, заснованого на даному зв'язку [11,5].

До вирішення завдань мислення йде за допомогою різноманітних операцій, таких як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення і конкретизація.

Аналіз - уявне розчленування об'єктів свідомості, виокремлення в них частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

Синтез - це уявне поєднання окремих частин, аспектів, ознак об'єктів у єдине ціле.

Порівняння - розумова операція, за допомогою якої пізнаються схожі та відмінні ознаки і властивості предметів.

Абстрагування - уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві.

Узагальнення - це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова.

Конкретизація - це перехід від загального до одиничного, яке відповідає цьому загальному [15].

У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення; за характером задач: практичне і теоретичне мислення; за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.

Наочно-дійове мислення полягає у тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту.

Наочно-образне мислення ґрунтується на образах уявлень, перетворенні ситуації в план образів.

Особливістю абстрактного (словесно-логічного) мислення є те, що воно відбувається з опорою на поняття, судження, не використовуючи емпіричних даних [17,165].

Теоретичне мислення - мислення на основі теоретичних міркувань та висновків.

Практичне мислення - мислення на основі думок і висновків, заснованих на вирішенні практичних задач.

Репродуктивне мислення - мислення на основі образів і уявлень, почерпнутих з якихось певних джерел.

Продуктивне мислення - мислення на основі творчої уяви [12,123].

Найповніше мислення як процес виступає при вирішенні людиною будь-якого завдання. Цей шлях вирішення можна розділити на 4 фази:

1. Виникнення питання, проблеми, суперечності;

2. Вироблення гіпотези, пропозиції або проекту вирішення задачі;

3. Здійснення рішення;

4. Перевірка рішення практикою і подальша оцінка.

Успіх вирішення завдання залежить від того, наскільки правильно здійснюються розумові операції, як використовуються різні форми і види мислення [3,228].

Мислення - продукт суспільного розвитку, але індивідуальний розвиток мислення, його особливості разом з тим залежать і від особливостей організму, стану головного мозку і його функціональних можливостей. Так, до індивідуальних особливостей мислення фахівці відносять якості розуму: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість [19, 105].

Самостійність мислення характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв'язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв'язання пізнавальних та інших проблем.

Критичність мислення виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позити...