Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків
Зміст:ВступРозділ 1. Теоретичний огляд впливу психогенних факторів на соматичні розлади у підлітківПоняття «патогенез» та систематика психосоматичних розладівПроблеми підліткового віку, які несприятливо впливають на емоційний стан підліткаПідліткові неврози, викликанні психогенними факторамиВисновки до першого розділуРозділ 2. Методики дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків 2.1. Характеристика контингенту дослідження2.2. Загальна характеристика методів та методик дослідження та корекції психогенних факторів які несприятливо впливають на соматичний стан підлітків2.2. Методики для діагностики психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків2.3. Методики для корекції несприятливих психогенних факторів у підлітківВисновки до другого розділуРозділ 3.Експериментальне дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків3.1. Організація експериментального дослідження3.2. Експериментальне дослідження3.2.1. Констатуючий експеримент3.2.2. Формуючий експеримент3.2.3. Контрольний зріз3.3. Аналіз експериментальної роботи за допомогою математичної статистикиВисновки до третього розділуВисновкиРекомендаціїЛітератураДодатокВступАктуальність проблеми викликана потребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість підлітка з метою зменшення психогенних факторів, наслідком яких являються соматичні захворювання. Психосоматичні розлади у підлітків, є важливою проблемою практичної охорони здоров'я. Невміння розпізнати цю патологію часто приводить до того, що дійсний діагноз встановлюється через багато років після виникнення перших проявів хвороби [3].Психосоматичні співвідношення це проблема не сьогоднішнього дня і не лише медична та соціальна проблема. У широкому сенсі цього слова — це проблема існування людини.Розробка цієї проблеми ведеться давно і ті дослідники, які займалися вивченням джерел, присвячених психосоматичним розладам, відзначають, що, по суті, якщо брати медицину старовини, наприклад, Месопотамії, то вона застосовувала психологічну дію в магічному оформленні для лікування хворих.Маги, чаклуни, знахарі використовували особливості особи і, впливаючи на особу психологічно, допомагали позбавлятися від тих або інших недуг. Ґрунтуючись на такій точці зору, історик медицини H.E.Sigerist (1951) вважає, що медицина Месопотамії була психосоматичною у всіх проявах.Американський історик психіатрії Гр. Зільбург (1944) вважає, що історія психосоматики сходить від Гіппократа, оскільки саме він об'єднував психічне і соматичне: «меланхоліки страждають не лише поганим настроєм, але і відчувають болі в животі, неначе їх колють тисячами голок».Пізніше Цицерон (1 століття до н.е.), за даними Ф.Александера і Ш.Селесник (1995), говорив, що фізичне здоров'я може знаходитися під впливом емоційних проявів. Інші історики вважають, що вся медицина — психосоматична, і тому говорити про те, коли вона виникла, — не представляється можливим.У подальшому Авіценна (XI століття) використовувала психологічний підхід в лікуванні хворих, також як і Разі, його попередник. Авіценна в своїй багатотомній праці описала хвороби, обумовлені рухами душі, тобто психосоматичні захворювання, пов'язані з тими або іншими душевними проявами.У XVII столітті Е.Штааль проголосив, що «лікування тіла залежить єдино від душі». Він намагався всі спостереження, що стосуються психогенних реакцій, покласти в основу широкого узагальнення, поширюваного їм на всю медичну практику. Приблизно в цей же час,
